вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" січня 2026 р. Справа№ 911/1811/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Корольов І. О.
від відповідача: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол"
на рішення господарського суду Київської області від 11.09.2025 (повне рішення складене 29.10.2025)
у справі № 911/1811/25 (суддя В. М. Бабкіна)
за позовом Міжнародного міжвідомчого ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол"
про стягнення 1094400,00 грн. штрафних санкцій за договором поставки
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) (на даний час - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 )) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол" (далі - ТОВ "Ремонтна компанія "Ізол", відповідач) про стягнення 1 094 400,00 грн. штрафних санкцій (неустойки) за порушення строків виконання зобов'язань за договором № 133БП від 18.04.2024 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснено поставку товару за договором із простроченням, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок зі сплати штрафних санкцій у сумі 1 094 400,00 грн. передбачених договором, а саме - 795 150,00 грн. пені та 299 250,00 грн. штрафу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.09.2025 у справі №911/1811/25 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол" на користь ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_1 ) 1 090 125 (один мільйон дев'яносто тисяч сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. штрафних санкцій, 13 081 (тринадцять тисяч вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Своє рішення суд мотивував тим, що враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині строків поставки товару за Договором, позивачем правомірно нараховано штрафні санкції.
Разом із тим, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд виснував, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 090 125, 00 грн. (790 875,00 грн. пені та 299 250,00 грн. штрафу), у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 11.09.2025 у справі №911/1811/25, ТОВ "Ремонтна компанія "Ізол" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в повній мірі не з'ясовано та не доведено обставин, що мають значення для справи.
Звертає увагу на те, що розмір штрафних санкцій заявлених позивачем створює непомірний фінансовий тиск та суперечить принципу пропорційності, оскільки штрафні санкції не повинні перевищувати розумних меж.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та невідповідність нормам чинного законодавства України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол" на рішення господарського суду Київської області від 11.09.2025 у справі № 911/1811/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.01.2026.
Присутній у судовому засіданні 14.01.2026 представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 14.01.2026 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 14.01.2026 .
Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, 18.04.2024 р. між Міжнародним міжвідомчим багатопрофільним центром підготовки підрозділів (військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України) (на даний час - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 )) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол" (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів для забезпечення потреб безпеки і оборони №133БП, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого постачальник зобов'язався в установлені договором строки у визначеному замовником місці здійснити поставку (доставлення, монтаж та встановлення) товару, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що найменування (номенклатура, асортимент) товару передбачені у специфікації (додаток № 1 до договору), технічні вимоги до товару передбачені в додатку № 2 до договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 3.1 договору ціна договору становить 4 275 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 712 500,00 грн.
Пунктом 5.1 договору встановлено місце поставки (доставки, монтажу та встановлення) товару.
Згідно з п. 5.2 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку (доставку, монтаж та встановлення) до 31.08.2024 р.
Пунктом 5.7 договору встановлено, що товар вважається належним чином поставленим лише після його монтажу та встановлення у визначеному замовником місці, після чого сторонами підписується видаткова накладна про передачу товару.
Відповідно до пп. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару (його доставку, монтаж та встановлення) в пункті відвантаження, якість якого відповідає вимогам, встановленим договором, діючим державним стандартам, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до підпункту 7.2.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 %.
Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) найменування товару спеціального призначення: тренажер для відпрацювання висотної, тактичної, вогневої та психологічної підготовки.
Як зазначає позивач, 30.08.2024 р. позивач отримав від відповідача лист № 29/08/24-1 від 29.08.2024 р. з проханням про продовження терміну виконання робіт до 25.09.2024 р.
12.09.2024 р. позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку АТ "УКРПОШТА" лист № 70-1896 від 09.09.2024 р., в якому зазначив, що підстав для внесення змін до договору немає, тому прохання постачальника про продовження строку виконання зобов'язання з поставки товару до 29.09.2024 р. не підлягає задоволенню.
30.12.2024 р. між позивачем та ТОВ "Ремонтна компанія "Ізол" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 133БП від 18.04.2024 р., відповідно до якої, враховуючи повідомлення постачальника від 26.12.2024 р. № 26/12-1, у зв?язку з недотриманням постачальником строків виконання зобов?язання за договором та необхідністю продовження строків його дії (без зміни (збільшення) ціни договору та без зміни строків виконання зобов'язань за договором), сторони уклали цю додаткову угоду про наступне: сторони дійшли згоди внести зміни в п. 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "3.1 Ціна договору становить 4 275 000,00 грн. за рахунок субвенції в 2024 році - 0,00 грн., в 2025 році - 4 275 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 712 500,00 грн." Також сторони дійшли згоди внести зміни в п. 12.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "12.1 Даний договір набирає чинності з моменту підписання його та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2025 року, та в будь-якому випадку до виконання сторонами зобов'язань за договором у повному обсязі".
04.03.2025 р. сторонами було підписано видаткову накладну № 17 до договору № 133БП від 18.04.2025 р. на суму 4 275 000,00 грн.
24.03.2025 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 1, що підтверджується квитанцією, накладною № 0830100146676 та описом вкладень у цінний лист АТ "УКРПОШТА", за змістом якої позивач вимагав від відповідача сплати 1094400,00 грн. штрафних санкцій за порушення строку поставки товару за договором.
Як стверджує позивач, відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином, поставивши товар не в строк, визначений п. 5.2 договору, у зв'язку з чим позивач нарахував штрафні санкції згідно договору та, в подальшому, звернувся до суду з даним позовом.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України (чинного на день ухвалення оскаржуваного рішення) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 5.2 договору передбачено обов'язок постачальника здійснити поставку товару (доставку, монтаж та встановлення) до 31.08.2024 р., а пунктом 5.7 договору встановлено, що товар вважається належним чином поставленим лише після його монтажу та встановлення у визначеному замовником місці, після чого сторонами підписується видаткова накладна про передачу товару.
04.03.2025 р. Міжнародним міжвідомчим багатопрофільним центром підготовки підрозділів (військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол" підписано видаткову накладну № 17 до договору № 133БП від 18.04.2025 р. на поставку тренажера для відпрацювання висотної, тактичної, вогневої та психологічної підготовки на суму 4 275 000,00 грн.
Відтак, судом першої інстанції встановлено, що відповідач здійснив поставку товару з порушенням умов договору про закупівлю товарів для забезпечення потреб безпеки і оборони № 133БП від 18.04.2024 р., а саме - з порушенням строків поставки.
Варто зазначити, що додаткову угоду № 1 від 30.12.2024 р. до договору № 133БП від 18.04.2024 р. було укладено у зв?язку з недотриманням постачальником строків виконання зобов?язання за договором та необхідністю продовження строків дії договору № 133БП від 18.04.2024 р. для здійснення оплати, без зміни (збільшення) ціни договору та без зміни строків виконання зобов'язань за договором, як про це вказано в самій додатковій угоді.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до пункту 7.2.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 %.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що триваюча повномасштабна агресія Російської Федерації проти України є важкою обставиною, яка в рівній мірі впливає на обидві сторони договору.
Судом першої інстанції при перевірці правильності розрахунку пені за договором про закупівлю товарів для забезпечення потреб безпеки і оборони № 133БП від 18.04.2024 р., за яким позивач просив стягнути з відповідача 795 150,00 грн. пені за 186 днів прострочення поставки, встановлено, що згідно з вірним арифметичним розрахунком, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 790 875,00 грн. за період з 01.09.2024 р. по 04.03.2025 р. (день підписання видаткової накладної), який становить 185 днів прострочення та перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 7% штрафу у розмірі 299 250,00 грн., який, за висновком суду першої інстанції, є арифметично вірним та обґрунтованим.
З огляду на викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу у зв'язку з порушенням відповідачем строку поставки.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95 %,судова колегія зазначає про наступне.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Отже, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 924/709/17.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 03.06.2019 року у справі №914/1517/18.
Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Як встановлено судом першої інстанції, нарахована позивачем неустойка підлягає стягненню за сам факт допущення постачальником порушення, незалежно від того, чи завдано покупцю у зв'язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Оцінивши надані до справи докази та дослідивши обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено наявності достатніх виняткових обставин для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені.
При цьому, колегія суддів констатує, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження збитковості підприємства чи відсутності в нього коштів на рахунках, майна тощо, які мають досліджуватися та можуть бути враховані судом для зменшення розміру пені.
Також, судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому фінансовому становищі, порівняно з відповідачем, з огляду на збройну агресію РФ та запровадження в державі воєнного стану.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2025 у справі №911/1811/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол" задоволенню не підлягає.
За результатами розподілу судових витрат відповідно до положень частини 14 статті 129 ГПК судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтна компанія "Ізол" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 11.09.2025 у справі № 911/1811/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 27.01.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова