вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2026 р. Справа№ 910/10644/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2025
у справі №910/10644/25 (суддя - Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів.
У серпні 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» виплаченого страхового відшкодування у розмірі 18366,75 грн на підставі підпункту г) підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 та статті 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 відкрито провадження у справі №910/10644/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/10644/25 у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» відмовлено повністю.
До суду 10.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15950 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 у справі №910/10644/25 і ухвалити нове рішення, яким сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» грошові кошти в розмірі 18366,75 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7300 грн.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- факт дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) між сторонами не заперечувався ні позивачем, ні відповідачем;
- ДТП між учасниками була оформлена шляхом складання європротоколу в електронній системі. У матеріалах справи міститься аудіозапис телефонної розмови представника страховика з водієм - учасником ДТП. Цей запис зроблено з корпоративного номера телефону страхової компанії на номер учасника ДТП, що відповідає вимогам закону до способу отримання аудіодоказів;
- страховик не мав права відмовити страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На момент укладення електронного договору страхування страховик не мав законних механізмів вимагати від страхувальника додаткові підтвердження типу транспортного засобу чи здійснювати самостійні перевірки через державні органи. Лише після настання страхового випадку страховик отримав офіційну інформацію про технічну класифікацію ТЗ;
- додаткове рішення щодо розподілу судових витрат прийнято за відсутності будь-яких доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат;
- заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є об'єктивно завищеним та не співмірним ні зі складністю справи, ні з предметом спору.
Крім цього в апеляційній скарзі викладено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10644/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 у справі №910/10644/25. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано іншим учасникам справи надати відзив, заперечення на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали.
Відповідач та третя особа відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 11.08.2021 о 12 год. 30 хв. сталася ДТП за участю транспортних засобів "Fiat Fiorino", державний номерний знак (далі - д.н.з.): НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та "Hyundai Santa Fe", д.н.з.: НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 (власник ОСОБА_4 ).
На підтвердження даних обставин позивачем надано до суду повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 11.08.2021 (електронний європротокол №1F687476224C3), складене водіями автомобіля "Hyundai Santa Fe", д.н.з.: НОМЕР_3 , - ОСОБА_3 , а також водієм автомобіля "Fiat Fiorino", д.н.з.: НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 .
Власником транспортного засобу автомобіля "Hyundai Santa Fe", д.н.з.: НОМЕР_3 , є фізична особа ОСОБА_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Власником автомобіля "Fiat Fiorino", д.н.з.: НОМЕР_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Корал».
Згідно вказаного повідомлення (електронного європротоколу №1F687476224C3) та опитувальника страховика, ОСОБА_1 (водій автомобіля "Fiat Fiorino", д.н.з.: НОМЕР_1 ) визнав свою вину в скоєнні ДТП вказавши, що причиною зіткнення було випадіння гальмівної колодки.
В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Hyundai Santa Fe", д.н.з.: НОМЕР_3 .
Станом на 11.08.2021 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах керувала автомобілем "Fiat Fiorino", д.н.з.: НОМЕР_1 , була застрахована позивачем на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-204715498.
Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданого власнику КТЗ, від 13.09.2021 №1954, виконаного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Абрамкіним Б.П. на замовлення ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу "Hyundai Santa Fe", д.н.з.: НОМЕР_3 , склала 21512,59 грн.
У зв'язку з наведеними обставинами 19.09.2021 власник пошкодженого транспортного засобу "Hyundai Santa Fe", державний номерний знак: НОМЕР_3 , ОСОБА_4 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування наземного транспортного засобу в розмірі 21512,59 грн з ПДВ на запчастини та матеріали.
На підставі наданих власником пошкодженого транспортного засобу "Hyundai Santa Fe", д.н.з.: НОМЕР_3 , документів, а саме: акта технічного огляду колісного транспортного засобу №1954 від 01.09.2021, складеного за участю ОСОБА_4 та експерта-оцінювача Абрамкіна Б.П., звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданого власнику КТЗ, №1954 від 13.09.2021, - позивачем було складено страховий акт №32374/1 від 14.12.2021, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 18366,75 грн.
Вказана сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок ОСОБА_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №10657 від 14.12.2021 з призначенням платежу: "Страхове відшкодування згідно страхового акту №32374/1 від 14.12.2021 (до 04.03) без ПДВ.".
04.08.2025 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» направлено до відповідача адвокатський запит щодо встановлення фактичного перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Корал».
У відповідь на адвокатський запит відповідач листом №69 від 05.08.2025 повідомив, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» виконробом з 08.10.2020, і на дату настання ДТП 11.08.2021 перебував у трудових відносинах з товариством.
У зв'язку з наведеними обставинами Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до суду з регресним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18366,75 грн на підставі ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що: 1) транспортний засіб, що спричинив ДТП не відповідав технічному стану; 2) щодо транспортного засобу "Fiat Fiorino" застосовано коригуючий коефіцієнт менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції вказував, що позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження причин настання спірної ДТП, невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), на яку останній посилався у позові як на підставу подання регресного позову до відповідача. Крім того, при розрахунку спірної суми страхового відшкодування позивач необґрунтовано застосував коригуючий коефіцієнт К1=2. Однак, відповідач послуг таксі чи послуг перевезення не надав, сферу використання застрахованого автомобіля, зазначену в полісі, не змінював.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що електронний європротокол не містить відомостей про місто та вулицю, де саме сталося ДТП, а лише містить GPS координати місця події. Поданий електронний європротокол всупереч встановленого МТСБУ зразка не містить підписів водіїв транспортних засобів, за участю яких відбулось ДТП. Крім того, з долучених до європротоколу фотографій неможливо встановити наявність/відсутність характерних пошкоджень ТЗ.
Стосовно доводів позивача про невірність зазначення відповідачем типу ТЗ, внаслідок чого було застосовано менший коригуючий коефіцієнт, суд відмітив, що під час укладення договору страхування обов'язок з правильного внесення відомостей до страхового полісу покладається саме на страховика. При укладенні договору страхування позивач не був позбавлений можливості перевірити надану відповідачем інформацію таким же чином, як це було зроблено ним після настання страхового випадку.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає таке.
Предметом даного позову є вимога до винної особи про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 18366,75 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 993 ЦК України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-ІV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
На підтвердження обставин спірної ДТП та вини ОСОБА_1 у її вчиненні, зокрема, внаслідок технічної несправності застрахованого транспортного засобу, позивач посилається на складений учасниками спірної ДТП електронний європротокол №1F687476224C3 від 11.08.2021.
Пунктом 33.2 ст. 33 Закону України №1961-IV визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Порядок використання та відшкодування по європротоколу регламентується Законами України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» №3045-VI від 17.02.2011.
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді, на спеціальному бланку, так і в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол». Система «Електронний Європротокол» є доступною за посиланням https://dtp.mtsbu.ua.
Система розміщена в мережі Інтернет за посиланням веб-сторінки https://dtp.mtsbu.ua/index.html для складання електронного протоколу функціонує таким чином, що у разі заповнення недостовірних відомостей про страховий поліс учасника ДТП, не надає можливості перейти до наступного етапу оформлення і, врешті, підписати учасниками електронний протокол Такий підхід гарантує достовірність інформації у протоколі перед його підписанням.
Європротоколом можна скористатися при умовах, коли: - відсутні травмовані (загиблі) люди, - водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності, - наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин, - у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
У разі невиконання хоча б однієї з зазначених умов, виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП є обов'язковим.
З 1 жовтня 2017 року МТСБУ впроваджений «Електронний Європротокол». Відповідно до рішення Президії МТСБУ (Моторного (транспортного) страхового бюро України) від 13.07.2017 №403/2017 європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред'явлених страховику у паперовій формі.
Додаткові умови для застосування системи «Електронний Європротокол»: транспортні засоби обох учасників ДТП повинні мати діючі поліси внутрішнього страхування. Якщо будь-який ТЗ забезпечений полісом іноземного страховика, необхідно використовувати паперовий бланк європротоколу або викликати поліцію. Водії повинні мати при собі справні мобільні телефони. Хоча б один з учасників ДТП повинен мати з собою пристрій (смартфон, планшет, ноутбук) з фотокамерою та доступом в Інтернет. Ідентифікаційні дані про страхувальника (коди ІНПП або ЄДРПОУ) та про забезпечений транспортний засіб (номерний знак, марку та модель) мають бути зазначені в полісі та коректно внесені в єдину централізовану базу даних МТСБУ. В протилежному випадку система не зможе правильно ідентифікувати учасників ДТП.
Якщо водії скористались європротоколом (незалежно від його форми), то вони: мають право залишити місце ДТП, звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції України про настання ДТП, звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої за спричинення ДТП, повинні не пізніше трьох робочих днів з дати ДТП звернутись зі своїм примірником заповненого європротоколу до страховика, з яким укладали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В разі використання системи «Електронний Європротокол» повідомлення страховикам учасників ДТП відправляються автоматично.
Позивач наголошує на тому, що ДТП сталось з вини ОСОБА_1 , який керував ТЗ "Fiat Fiorino", д.н.з.: НОМЕР_1 , що слідує з європротоколу та опитувальника страховика щодо причин, обставин та наслідків настання ДТП.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності вини в діях водія ТЗ "Fiat Fiorino", оскільки європротокол не містить всіх необхідних відомостей (про місто та вулицю, де сталася ДТП; з долучених фотографій не можливо встановити наявність/відсутність пошкоджень ТЗ) та не підписаний учасниками ДТП.
Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, інформаційна система «Електронний Європротокол» впроваджена в МТСБУ з 01.10.2017 та у відповідності до рішення Президії МТСБУ від 13.07.2017 №403/2017, європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред'явлених страховику у паперовій формі.
Порядок заповнення європротоколу визначений Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція), яка погоджена начальником управління державної автомобільної інспекції МВС України 31.08.2011 та затверджена протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 р. №274/2011.
Ця Інструкція визначає умови заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке надається Страховику чи Моторному (транспортному) страховому бюро України водієм транспортного засобу на виконання підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також застосування Типових схем дорожньо-транспортних пригод та розподілу відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду при оформленні документів по дорожньо-транспортним пригодам без участі уповноважених на те працівників міліції.
Відповідно до вказаної Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Також, згідно п. п. 2 та 7.13. Інструкції повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку учасниками ДТП було заповнено електронний європротокол. При цьому, система розміщена в мережі Інтернет за посиланням веб-сторінки https://dtp.mtsbu.ua/index.html для складання електронного протоколу функціонує таким чином, що у разі заповнення недостовірних, неповних відомостей (зокрема і про страховий поліс учасника ДТП), не надає можливості перейти до наступного етапу оформлення і, врешті, підписати учасниками електронний протокол. Такий підхід гарантує достовірність інформації у протоколі перед його підписанням.
Ознайомившись з інтерфейсом системи «Електронний Європротокол», розміщеним на сайті МТСБУ за посиланням https://mtsbu.ua/avtocivilka/yevroprotokol, колегія суддів встановила, що для заповнення електронного європротоколу слід здійснити наступні кроки:
- зайти на сайт МТСБУ за посиланням;
- натиснути кнопку «Оформити»;
- ввести держномери авто та ІПН/ЄДРПОУ власників;
- додати 4 фото з місця події (з різних ракурсів); завантажити або ввести вручну дані водіїв та авто;
- вказати місце ДТП на мапі (можна увімкнути GPS для зручності);
- позначити обставини ДТП;
- обрати або намалювати схему пригоди;
- ввести дані свідків, якщо такі є;
- перевірити всю інформацію;
- підписати протокол за допомогою SMS-коду, який надходить на мобільні номери обох водіїв, або через застосунок «Дія».
Дослідивши наявне в матеріалах справи повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол), колегія суддів встановила, що він містить усі необхідні реквізити, зокрема, інформацію про водіїв, місце скоєння ДТП, схему пригоди, фото з місця події, обставини ДТП.
З інтерфейсу системи «Електронний Європротокол» вбачається, що розділ «обставини ДТП» містить ключову інформацію для встановлення вини та механізму події (чи рухався автомобіль, чи стояв, чи здійснював маневр; як саме автомобілі зіткнулися).
За повідомленням 1-го учасника ДТП (водія автомобіля "Hyundai Santa Fe", д.н.з.: НОМЕР_3 ) автопригода сталася під час стоянки/зупинки. За повідомленням 2-го учасника (водія автомобіля "Fiat Fiorino", д.н.з.: НОМЕР_1 ): зіткнення з задньою частиною іншого транспортного засобу під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.
Отже, з повідомлених учасниками обставин ДТП слідує, що саме водій автомобіля "Fiat Fiorino", д.н.з.: НОМЕР_1 , винний у вчиненні ДТП.
Окрім того, вина водія автомобіля "Fiat Fiorino" підтверджується також наявним в матеріалах справи опитувальником страховика щодо причин, обставин та наслідків настання ДТП (складено за підсумками телефонних розмов з водіями ТЗ, учасників вищезазначеної ДТП).
Так, у вказаному опитувальнику міститься інформація про: особи водіїв; ТЗ; місце, час та дату ДТП; обставини ДТП; винну особу; пошкодження ТЗ; напрямок руху тощо.
Згідно інформації отриманої від водія автомобіля "Fiat Fiorino", д.н.з.: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ДТП настало внаслідок випадіння гальмівної колодки, тому при гальмуванні авто не зупинилося та здійснило зіткнення з авто попереду. Пошкодження авто, яким керував ОСОБА_1 : номерний знак - зламано, передній бампер - подряпини, тормозна колодка - пошкоджено. Пошкодження іншого ТЗ: задній бампер, кришка багажнику, захист під бампером, парктроніки - деформація.
За наведеного, є помилковими твердження суду першої інстанції стосовно того, що електронний європротокол було складено з порушенням порядку, визначеного Інструкцією, позаяк колегією суддів встановлено що європротокол було складено належним чином згідно з вимогами законодавства. Той факт, що в електронній системі європротоколу відсутні додаткові поля для більш детальних пояснень учасників, не впливає на дійсність та доказову силу цього документа.
Не прийняття в якості належного доказу настання страхового випадку заповненого учасниками ДТП електронного європротоколу (враховуючи, що у разі заповнення недостовірних, неповних відомостей система не надає можливості перейти до наступного етапу оформлення протоколу і, врешті, підписати учасниками електронний протокол ) нівелює приписи про юридичну силу вказаного документа та презумпцію достовірності внесених в нього відомостей.
Стосовно долучених до європротоколу фотографій та відсутність підписів водіїв ТЗ в європротоколі, суд відмічає, що в Інструкції зазначена рекомендація про проведення фотографування місця події та обох транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, але жодних конкретних вимог щодо ракурсу, кількості фотографій тощо в цьому документі не міститься.
А отже, страховик може вирішити питання про здійснення страхового відшкодування і без долучення до європротоколу фотозображень, як у випадку подання повідомлення про ДТП у паперовій формі, а тому вимога про зобов'язання надавати фотодокази, виготовлені за якимись нормативами, в разі електронного повідомлення про ДТП, не може вважатись обґрунтованою.
Щодо відсутності підписів водіїв ТЗ в європротоколі, суд зауважує, що електронний європротокол підписується шляхом підтвердження даних одноразовим SMS-кодом, який надходить на мобільні номери обох водіїв, або через застосунок «Дія». Тобто, в результаті підтвердження європротоколу (що прирівнюється до підпису документа) було оформлено електронний європротокол №1F687476224C3. Відтак, суд першої інстанції, не з'ясувавши всіх обставин справи, дійшов хибних висновків про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненому ДТП.
З матеріалів справи слідує, що на час ДТП законним володільцем транспортного засобу марки "Fiat Fiorino", д.н.з. НОМЕР_1 , було саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Корал», на виконання договірних зобов'язань з яким і діяв позивач, здійснюючи виплату страхового відшкодування на користь потерпілої сторони.
Згідно п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.
Відповідно до пункту «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону №1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Європротоколом встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Також шляхом опитування страхувальника було встановлено, що ДТП сталося внаслідок того, що ОСОБА_1 перед початком руху не забезпечив технічно справний стан ТЗ, внаслідок чого під час руху ТЗ "Fiat Fiorino", д.н.з. НОМЕР_1 , випала гальмівна колодка та не спрацювали гальма, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не зміг вчасно загальмувати та відбулося зіткнення з ТЗ потерпілого.
Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується, що застрахований автомобіль "Fiat Fiorino", д.н.з. НОМЕР_1 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Корал», працівником якого є ОСОБА_1 , в силу положень ст. ст. 1172, 1191 ЦК України у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу - Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», виплачений потерпілій особі розмір страхового відшкодування у сумі 18366,75 грн.
Щодо іншої підстави для стягнення з відповідача виплаченої позивачем суми страхового відшкодування (невідповідність коригуючого коефіцієнта), колегія суддів встановила наступне.
За твердженнями позивача, відповідач самостійно, без участі представників компанії уклав електронний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-204715498 щодо транспортного засобу "Fiat Fiorino", д.н.з. НОМЕР_1 , невірно зазначивши тип транспортного засобу (К1), внаслідок чого було застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1. Проте, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 транспортний засіб "Fiat Fiorino", д.н.з. НОМЕР_1 , відноситься до типу "Спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В", має: повну масу - 1800 кг (1,8 т), масу без навантаження - 1210 кг (1,21 т), вантажопідйомність - 590 кг (0,59 т). Таким чином, у полісі №ЕР-204715498 мав бути застосований коригуючий коефіцієнт К1=2, замість К1=1. Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, позивач, керуючись положеннями пункту 38.1.1 статті 38-1 Закону, зазначив також про його право на стягнення з відповідача 50% виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до п. 38-1.1. ст. 38-1 України №1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №3631 від 31.08.2017 «Про затвердження змін до Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з 07.08.2018 наявна можливість укладати договір обов'язкового страхування автоцивільної відповідальності в електронному вигляді.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Корал» уклало електронний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-204715498 щодо транспортного засобу "Fiat Fiorino", д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , зазначивши тип автомобіля «В1».
Згідно п. 17.3 ст. 17 Закону №1961-IV при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону №1961-IV розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 №566 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.04.2019 №538) чинним на момент укладення договору страхування (надалі - розпорядження) - страховики повинні застосовувати базовий страховий платіж та коригуючі коефіцієнти (крім коригуючого коефіцієнта бонус-малус) в розмірах, затверджених цим розпорядженням.
Вказаним розпорядженням було визначено коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також розпорядженням унормовано порядок визначення коригуючого коефіцієнта.
Так, у розпорядженні встановлюється коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу, який визначається відповідно до документа про реєстрацію ТЗ.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 ("Fiat Fiorino", д.н.з. НОМЕР_1 ) тип автомобіля: «Спеціалізований/вантажний фургон малотоннажний»; повна маса 1800 т.
Відповідно до пп. 1 п. 4 розділу І таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри» розпорядження, вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 тонн (включно) мають коригуючий коефіцієнт - К1=2.
Зважаючи на інформацію вказану страхувальником під час оформлення полісу ЕР-204715498 страховиком застосовано коригуючий коефіцієнт К1=1. Однак, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 до вказаного транспортного засобу вірно застосовувати коригуючий коефіцієнт К1=2. Отже, як слушно відмічено скаржником, полісом ЕР-204715498 застосовано коригуючий коефіцієнт менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами (К1=1, замість К1=2).
При цьому є помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що під час укладення договору страхування обов'язок з правильного внесення відомостей до страхового полісу покладається саме на страховика, оскільки п. 14.2 ст. 14 Закону №1961-IV імперативно забороняє страховикові відмовляти будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Закон №1961-IV чітко розмежовує стадію укладення договору та стадію врегулювання страхового випадку. Лише після настання ДТП та отримання від страхувальника повідомлення про нього страховик має право здійснювати заходи з перевірки обставин та особливостей страхового випадку (розслідування причин та обставин ДТП).
Згідно зі ст. 33-1 Закону №1961-IV страхувальник зобов'язаний сприяти страховику у розслідуванні причин та обставин ДТП - надати ТЗ для огляду, документи тощо.
У відповідності до п. 34.1 ст. 34 та ст. 56 Закону №1961-IV страховик може робити запити до компетентних органів після отримання інформації про ДТП.
З метою розслідування обставин спірної ДТП позивач звернувся із запитом до сервісного центру МВС щодо типу транспортного засобу, в результаті чого з'ясував, що транспортний засіб відповідача за своєю конструкцією класифікується як вантажний фургон малої вантажопідйомності. Проте на момент укладення договору страхування таку інформацію страховик об'єктивно не мав у своєму розпорядженні та не міг отримати, оскільки електронна система укладення договору ОСЦПВ (через Централізовану базу даних МТСБУ) не передбачає прикріплення довідок про класифікацію ТЗ - поля заяви заповнюються за інформацією страхувальника (марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, тип тощо). Відповідач заповнив ці поля відповідно до свого техпаспорта.
Таким чином, відсутність на момент укладення договору додаткового документа про тип ТЗ не може розглядатися як порушення або неналежну роботу з боку страховика, позаяк у даному випадку саме страхувальник несе відповідальність за правдивість внесених ним відомостей.
Враховуючи встановлене, у позивача також виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди відповідно до п. 38-1.1. ст. 38-1 України №1961-IV.
За наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача (в порядку регресу) суми страхового відшкодування у розмірі 18366,75 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тоді як висновки суду першої інстанції є такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/10644/25 слід скасувати, як таке, що прийнято за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
З приводу доводів апеляційної скарги, які стосуються додаткового рішення суду першої інстанції від 20.11.2025, яким вирішувалося питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (такий висновок викладений, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21).
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено по суті спору, то додаткове рішення суду першої інстанції від 20.11.2025, яке є похідним від первісного судового рішення, також слід скасувати, незалежно від вимог та доводів апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг».
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки за результатом розгляду апеляційної скарги Північним апеляційним господарським суд прийнято нове судове рішення - про задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 7300 грн витрати на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» долучено до позовної заяви: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025; акт прийому-передачі наданих послуг №32374 від 06.08.2025.
Так, 16.07.2025 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем адвокатом Войціховським А.В. (виконавець) укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти інтереси клієнта у судах всіх інстанцій, з усіма правам, передбаченими процесуальним законодавством по всім категоріям справ, пов'язаних із стягненням на користь клієнта страхових відшкодувань, які були сплачені згідно полісів укладених клієнтом.
Згідно п. 1.2 договору клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання цього договору.
За результатами виконаної роботи/наданих послуг виконавець складає акт прийому-передачі наданих послуг (п. 4.1 договору).
У п. 4.4 договору сторонами погоджено, що гонорар за виконання окремих процесуальних дій встановлюється у такому розмірі:
- підготовка та направлення позовної заяви - 7300 грн;
- підготовка та направлення відповіді на відзив - 3650 грн.
Оплата за договором здійснюється не пізніше 10 днів з дня отримання клієнтом від виконавця інформації щодо набрання законної сили судовим рішенням, яке ухвалено на користь клієнта, якщо інше не погоджено сторонами (п. 4.5 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2027 (п. 7.1 договору).
06.08.2025 між сторонами договору підписано акт прийому-передачі наданих послуг №32374 від 06.08.2025, згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв послуги на загальну суму 7300 грн.
За умовами акту виконавцем надано наступні послуги:
- ознайомлення та аналіз документів страхової справи - 1 год. - 1460 грн;
- надання клієнту консультацій та роз'яснень з правових питань - 0,5 год - 730 грн;
- складання позовної заяви - 3 год. - 4380 грн;
- підготовка додатків. Підписання та направлення всіх підготовчих документів до суду та іншим учасникам справи - 0,5 год. - 730 грн;
Також в акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі, сторони жодних претензій не мають.
Матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Войціховським А.В., який діяв на підставі довіреності №2025/Ю/5 від 17.07.2025.
Отже, Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» належним чином підтверджено понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати (рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі №23-рп/2009).
Проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником позивача послуг, значення цієї справи для сторін, співмірність виконаної адвокатом роботи в суді першої інстанції, колегія судій виходить з того, що заявником було своєчасно вчинено всі дії, які вимагаються приписами ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, підтверджено необхідність надання послуг зазначених в акті, а також реальність їх надання, натомість відповідачем зазначене не спростовано (не подано заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат).
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанцій, через призму критеріїв, встановлених ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог, а також обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності та реальності розміру витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7300 грн буде обґрунтованим та розумним розміром компенсації за послуги з надання професійної правничої допомоги понесеними позивачем, оскільки цей розмір судових витрат є дійсним та обґрунтованим, а відтак відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 у справі №910/10644/25 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» (03040, м. Київ, пров. Задорожний, буд. 6-А, офіс 6; ідентифікаційний код 31702037) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; ідентифікаційний код 39433769) грошові кошти в розмірі 18366,75 грн (вісімнадцять тисяч триста шістдесят шість гривень сімдесят п'ять копійок), судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 грн (сім тисяч триста гривень).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корал» (03040, місто Київ, провулок Задорожний, будинок 6-А, офіс 6; ідентифікаційний код 31702037) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14; ідентифікаційний код 39433769) 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов