вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2026 р. Справа№ 910/7610/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Сибіги О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 (повне рішення складено 03.03.2025)
у справі № 910/7610/24 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Міжнародний фонд "Відродження",
2. ОСОБА_1
про стягнення 252 069,61 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У червні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52" (далі - ОСББ "А52", відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 252 069,61 грн, з яких: 215 582,77 грн основного боргу, 27 080,93 грн втрат від інфляції, 6 468,11 грн 3% річних та 2937,80 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 330188 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості теплової енергії, внаслідок чого у нього за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року утворилась заборгованість, обсяг та вартість якої розрахована за показниками засобів обліку. Позивач стверджує, що оскільки законом та Договором встановлено обов'язок споживача оплачувати послуги з теплопостачання, відповідач зобов'язаний сплатити не лише існуючу заборгованість, а також і нараховані позивачем відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційні втрати і 3% річних за прострочення виконання ним грошових зобов'язань та пеню за умовами Договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міжнародний фонд "Відродження" (далі -МФ "Відродження", третя особа 1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1., третя особа 2).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/7610/24 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 143 200,39 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму основного боргу у розмірі 72 382,38 грн, втрати від інфляції у розмірі 25 262,99 грн, 3% річних у розмірі 6 464,80 грн, пеню у розмірі 2 929,77 грн та судовий збір у розмірі 3 753,60 грн.
В частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 1 817,94 грн, пені у розмірі 8,03 грн та 3% річних у розмірі 3,31 грн - відмовлено.
Судом першої інстанції закрито провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 143 200,39 грн у відповідності з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію у вказаній сумі у процесі розгляду справи.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач допустив порушення зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за отриману теплову енергію за Договором, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 72 382,38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та компенсаційних виплат, суд першої інстанції виявив помилки (арифметичні, неправильне визначення сукупного індексу інфляції) та здійснив власний розрахунок і визнав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 929,77 грн пені за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, а також 6 464,80 грн 3% річних та 25 262,99 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 30.04.2024.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСББ "А52" 21.03.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/7610/24 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стягнути з позивача на користь відповідача сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Узагальнені доводи відповідача щодо незаконності ухваленого рішення суду першої інстанції зводяться до такого:
-відповідач не виставляв власникам нежитловим приміщень, які є фактичними споживачами спірної теплової енергії, адже це суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання;
- здійснення відповідачем часткової оплати спірної теплової енергії відбулося у зв'язку з отриманням цих коштів від фактичного споживача такої теплової енергії (МФ "Відродження") та не свідчить про те, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати теплової енергії, фактичним споживачем якої він не є;
-позивачу достеменно було відомо про те, що відповідач не є колективним споживачем послуги з постачання теплової енергії, так як жодного договору за передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 формою, в якому б відповідач був би колективним споживачем між сторонами спору не було укладено, а співвласники багатоквартирного будинку 44-А по вулиці Січових Стрільців у місті Києві щодо послуги з постачання теплової енергії обрали індивідуальну модель договірних відносин, що підтверджується протоколом №1 загальних зборів ОСББ "А52" від 09.12.2021 (питання №10 порядку денного зборів);
- отже, висновок суду першої інстанції про те, що саме відповідач (який не є фактичним споживачем спірної теплової енергії) зобов'язаний сплатити за спірну теплову енергію, є помилковим.
Водночас, в апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання про прийняття до розгляду та врахування під час апеляційного перегляду додаткового доказу - листа позивача від 27.02.2025 №4/03-2/2121, яким підтверджується ухилення останнього від укладення з фактичними споживачами спірної теплової енергії (власниками відповідних нежитлових приміщень) індивідуальних договорів.
Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ним понесені у зв'язку з підготовкою даної апеляційної скарги на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн, та повідомив, що докази понесення цих витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду даної апеляційної скарги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 апеляційну скаргу ОСББ "А52" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/7610/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ "А52" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/7610/24; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії у встановлені судом строки; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7610/24.
07.04.2025 матеріали справи № 910/7610/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від від 21.01.2026 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/7610/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/7610/24.
Позиції інших учасників справи.
17.04.2025 КП "Київтеплоенерго" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що подана відповідачем апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, її доводи заперечено, викладено прохання залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.
Мотивуючи заперечення проти апеляційної скарги відповідача, КП "Київтеплоенерго" зазначає:
-між позивачем і відповідачем укладено Договір про постачання теплової енергії, відповідно до Додатків №№8, 9 якого встановлено, що постачання теплової енергії здійснюється до нежитлових приміщень загальною площею 1 579,1 кв. м;
-саме відповідач є стороною Договору, є споживачем теплової енергії та, відповідно, несе відповідальність за невиконання умов укладеного Договору в частині вчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію;
- протокольного рішення щодо обрання моделі договірних відносин між КП "Київтеплоенерго", ОСББ "А52" та мешканцями житлового будинку та/або співвласниками/власниками нежитлових приміщень за вказаною адресою, саме у розрізі постачання теплової енергії до нежитлового приміщення загальною площею 1 579,1 кв.м, позивачу не надано;
-твердження відповідача про, нібито, ухилення позивача від укладення договорів з фактичними споживачами спірної теплової енергії є хибним, оскільки протоколом від 09.12.2021 ОСББ "А52" визначено управителем житлового багатоквартирного будинку за вказаною адресою; нежитлові приміщення у цьому будинку загальною площею 1 579,1 кв.м (враховуючи площу 388,4 кв.м, що належить МФ "Відродження") відокремлені від систем теплопостачання житлового будинку та мають окремий ввід теплових мереж і забезпечуються тепловою енергію від рамки управління, що утримується на балансі відповідача, отже у позивача відсутні правові підстави для укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг у відповідності Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
14.04.2025 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від МФ "Відродження" надійшов відзив (пояснення) на апеляційну скаргу відповідача, в яких останній просить суд апеляційної інстанції прийняти справедливе мотивоване рішення з урахуванням всіх обставин справи та законних інтересів її учасників.
При цьому у своєму відзиві третя особа 1 виклала свої заперечення щодо тверджень апелянта, акцентуючи увагу на тому, що 01.02.2022 між позивачем та саме відповідачем було укладено Договір №330188 на постачання теплової енергії у гарячій воді до нежитлових приміщень загальною площею 1579,1 кв. м, в якому сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, а впродовж його дії він виконувався сторонами.
Поряд з цим, третя особа 1 звернула увагу суду апеляційної інстанції на те, що крім неї в багатоквартирному будинку існують інші власники нежитлових приміщень, зокрема ОСОБА_1 (приміщення НОМЕР_1) та саме ОСББ "А52" (приміщення №253 та №251). А приймаючи до уваги, що третя особа 1 завжди сплачувала виставлені відповідачем рахунки за теплову енергію та жодних прострочень з її боку не було, виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за спірним Договором третьою особою об'єктивно не може бути пояснено.
Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.
Як вже зазначалося, в апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання про прийняття до розгляду та врахування під час апеляційного перегляду додаткового доказу - листа позивача від 27.02.2025 №4/03-2/2121, яким, на думку скаржника, підтверджується ухилення позивача від укладення з фактичними споживачами спірної теплової енергії (власниками відповідних нежитлових приміщень) індивідуальних договорів, всупереч вимогам положень статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ухваленого співвласниками багатоквартирного будинку на загальних зборах від 09.12.2021 рішення щодо моделі договору про постачання теплової енергії, позбавляючи споживачів передбаченого частиною 5 пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановю КМУ від 21.08.2019 №830, права на вільне обрання однієї з моделей організації договірних відносин.
Мотивуючи неможливість подання вказаного доказу до суду першої інстанції, відповідач зазначає, що вказаний додатковий доказ був відсутній у його розпорядженні, що, за доводами останнього, свідчить про наявність виняткового випадку, передбаченого частиною 3 статті 269 ГПК України, та надає відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції такий доказ, який обгрунтовує доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи не заперечили вказане клопотання відповідача, а у наданих до суду апеляційної інстанції відзивах на апеляційну скаргу висловили свою позицію щодо наведених відповідачем в апеляційній скарзі аргументів, враховуючи і посилання на вказний лист позивача від 27.02.2025 №4/03-2/2121.
Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
За приписами статті 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов'язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.
У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
У пункті 7 розділу II рішення у справі "Мінак та інші проти України" ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, пункт 119 та "Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів", пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96).
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наданих відповідачем в суді апеляційної інстанції доказів.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
Відповідно до пункту 2.1 Статуту КП "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, позивач є виробником теплової енергії у м. Києві, яку він поставляє на потреби опалення та вентиляції.
Як убачається з матеріалів, 01.02.2022 між КП "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та ОСББ "А52" (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330188 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, шо не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (пункт 2.1 Договору).
За умовами пункту 2.2.1 Договору на енергопостачальну організацію покладений обов'язок постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно з підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Договору на абонента покладено обов'язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у Додатку №4 до Договору.
Як передбачено пунктами 5.1, 5.3 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку. Абонент, що має прилади обліку щомісяця надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни передбачені у Додатку № 1 до цього Договору.
Пунктами 6.3.4, 6.3.5 Договору передбачено, що абонент несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в Додатку №4 Договору; за виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022. Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; за взаємною згодою сторін; прийняття рішення господарським судом; передбачених п. 6.4.1 Договору; ліквідації сторін. Припинення дії Договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати споживачем теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін (пункти 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Договору).
До матеріалів справи долучені додатки до договору № 1 "Обсяг постачання теплової енергії абоненту", № 2 "Температурний графік роботи теплових мереж КП "Київтеплоенерго" на 2021/2022", № 3 "Тарифи на теплову енерегію", № 4 "Порядок розрахунків за теплову енергію", № 5 "Схема балансової належності та експлуатаційної відповідальності", № б/н "Акт розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін", № 7 "Умови припинення постачання теплової енергії", № 8 "Довідка ОСББ "А52" опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж енергопостачальної організації", № 9 "Довідка про теплові навантаження об'єктів ОСББ "А52"".
Додатком № 1 до Договору передбачено, що енергопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді орієнтовно Q рік = 66,000 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,047 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,047 Гкал/годину (підпункт 1.1 пункту 1). Дата зняття зняття абонентом показників приладів обліку (формується шляхом зняття архівних показань з приладу (ів) обліку за допомогою програмного забезпечення 0 - по 22 число поточного місяця; надання звіту в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58 - не пізніше 25 числа. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень (пункт 4).
Відповідно до пункту 1 Додатку №3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 13.10.2020 №2145, на кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ для опалення, гарячого водопостачання та вентиляції - 2 162,24 грн/Гкал.
Можливе змінення тарифів в період дії Договору (пункт 3 Додатку №3 до Договору).
У Додатку №4 до Договору сторони визначили, що:
- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (пункт 2);
- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42, - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); - акт виконаних робіт (пункт 5);
- абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (пункт 7).
Відповідно до Додатків № 8 та № 9 до Договору вбачається, що опалення здійснюється за адресою: вул. Січових Стрільців, 44А; призначення будинків, споруд: нежитлові приміщення; номер особового рахунку: 330188; площа опалювальна, сплачуєма, (м2): 1579,1; орендарі: площа госпрозрахункових організацій - 1579,1.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач зазначив, що в порушення умов Договору та норм чинного законодавства відповідач не вносив вчасно плату за отриману в період з лютого по березень 2022 року та з листопада 2023 року по березень 2024 року теплову енергію у гарячій воді, внаслідок чого станом на 01.05.2024 утворилась заборгованість у розмірі 215 582,77 грн.
При цьому позивач вказує, що розмір заборгованості відповідача за вказаний період визначено з урахуванням:
- перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію згідно показників теплолічильника з урахуванням уточненої величини коефіцієнта перерахунку за березень 2022 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2019 №1209 (виконано у квітні 2022 року);
- перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію згідно показників теплолічильника з урахуванням уточненої величини коефіцієнту перерахунку за лютий 2022 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2019 №1209 (виконано у травні 2022 року);
- проведеного перерахунку коефіцієнтів зміни розміру нарахувань у грудні 2022 року також змінений розмір нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "інші" із застосуванням щомісячної середньозваженої фактичної ціни природнього газу; коригування нарахувань за період лютий-березень 2022 року за коефіцієнтами у бік зменшення категорії споживачів "інші" за теплову енергію виконано у грудні 2022 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2019 №1209;
- виявлених порушень, зафіксованих в Акті про порушення № 1315 від 17.01.2024 (самовільне підключення системи теплопостачання без дозволу теплопостачальної організації), та прийнятого Комісією позивача рішення щодо здійснення нарахувань (добору) обсягів спожитої теплової енергії та її вартості на потреби опалення за період 22.11.2023-29.02.2024 згідно з архівними відомостями обліку теплової енергії (показників комерційного приладу обліку) на підставі обумовленого тарифу без нарахування та застосування штрафних санкцій.
Крім того, за прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеня, 3% річних та інфляційні втрати на вказані суми заборгованості за відповідні періоди.
За розрахунками позивача загальна сума позовних вимог по заборгованості з лютого 2022 року по березень 2024 року складає 252 069,61 грн, з яких: основна заборгованість - 215 582,77 грн (90 897,21 грн + 124 685,65грн), пеня - 2937,80 грн, 3 % річних - 6 468,11 грн, інфляційні втрати - 27 080,93 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Спір у даній справі стосується наявності/відсутності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати позивачу вартості спожитих за період з лютого 2022 року по березень 2024 року послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді до нежитлових приміщень площею 1579,1 кв.м (вбудовані приміщення) у багатоповерховому будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 44-А.
Відносини між позивачем та відповідачем у даній справі регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198).
Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 3 Правил №1198 визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до пункту 2 Додатку №4 до Договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
Пунктом 5 цього ж Додатку визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул.Волоська,42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції КП "Київтеплоенерго", на виконання умов Договору, у період з лютого 2022 року по березень 2024 року надало відповідачу послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 44-А на загальну суму 215 582,77 грн, на підтвердження чого позивачем надано: рахунок-фактуру від 30.04.2024; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2024; акти приймання-передавання товарної продукції за період з лютого 2022-травень 2022, грудень 2022, березень 2024, підписані та скріплені печаткою енергопостачальної організації; облікові картки за період з лютого 2022-травень 2022, грудень 2022, березень 2024; довідки про нарахування за теплову енергію; акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 01587/21/1413 від 01.11.2021; акт для укладення договору на теплопостачання № 1151№22/1073 від 14.02.2022; відомості обліку теплової енергії, підписані представниками позивача та відповідача; корінці нарядів на включення та відключення об'єкта тепло споживання; акт № 1315 від 17.01.2024 про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору; протокол №5 від 13.03.2024 засідання Комісії з розгляду актів порушення споживачем умов договорів, нормативно-правових актів у сфері теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг.
З поданих матеріалів убачається, що з урахуванням здійснених позивачем перерахунків (коригувань) розмірів нарахувань за спожиту теплову енергію за лютий - березень 2022 року (у сторону зменшення) заборгованість відповідача перед позивачем за цей період складала 90 897, 21 грн, а за період з листопада 2023 року по березень 2024 року заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок виявлення в ході цільової перевірки самовільного підключення відповідачем системи теплопостачанння (Акт про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору №1315 від 17.01.2024) та донарахування обсягів спожитої теплової енергії (протокол №5 від 13.03.2024 засідання Комісії з розгляду актів порушення споживачем умов договорів, нормативно-правових актів у сфері теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг; розрахунок добору спожитої теплової енергії на потреби опалення без дозволу КП "Київтеплоенерго"), становила 124 685,65 грн.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 76, 77, 78,79, 91 ГПК України на спростування наведених у поданих позивачем до матеріалів справи облікових картках обсягів споживання теплової енергії відповідачем за спірний період.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, в контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).
Отже, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо постачання відповідачу теплової енергії.
У той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період підписані тільки з боку позивача.
Разом із тим, доказів належного виконання відповідачем умов пункту 3 Додатку №4 до Договору матеріали справи не містять, як і не містять доказів мотивованої відмови споживача від підписання таких актів або ж заперечень щодо відомостей відображених у облікових картках фактичного споживання теплової енергії.
Отже, факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не свідчить про невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії.
Крім того, як свідчать матеріали справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів оскарження в судовому порядку протоколу №5 від 13.03.2024 засідання Комісії з розгляду актів порушення споживачем умов договорів, нормативно-правових актів у сфері теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач допустив порушення зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за спірним Договором, яка станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду становила 215 582,77 грн.
У процесі розгляду справи відповідачем частково було оплачено суму основного боргу у розмірі 143 200,39 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою позивача від 18.11.2024 № 30/вих-330188. У вказаній довідці зазначено, що КП "Київтеплоенерго" повідомляє, що станом на 15.11.2024 сума основної заборгованості ОСББ "А52" за Договором № 33018 від 01.02.2022 за період з 01.02.2022 по 01.05.2024 у справі № 910/7610/24 становить 72382,38 грн, за рахунок сплати загальною сумою 143 200,39 грн.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 143 200,39 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
Отже, залишок непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за спірним Договором за період з лютого 2022 року по березень 2024 року складає 72 382,38 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростовано, доказів оплати заборгованості відповідачем також не надано.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 72 382,38 грн.
Твердження апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що саме відповідач (який не є фактичним споживачем спірної теплової енергії) зобов'язаний сплатити за спірну теплову енергію, судом апеляційної інстанції віжхиляється з огляду на таке.
Об'єктом, за яким надавалися послуги теплопостачання за спірним Договором, є вбудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Січових Стрільців, 44-А, загальною площею 1579,10 кв м. При цьому, загальна площа житлового багатоквартирного будинку становить 18537,7 кв м.
Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Як передбачено статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. Договори з управителем укладаються об'єднанням відповідно до закону. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи. Об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є, зокрема: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Відповідно до частини 6 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі укладення договору про надання комунальної послуги об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем такий договір укладається з виконавцем відповідної послуги об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку від власного імені. Умови укладення та виконання такого договору, а також відносини між колективним споживачем та індивідуальними споживачами регулюються статутом такого об'єднання та рішеннями його уповноважених органів управління. Такий договір може бути укладений з виконавцем відповідної комунальної послуги, за умови обладнання багатоквартирного будинку вузлом (вузлами) обліку, що забезпечує загальний облік споживання комунальної послуги у будинку. Обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються суб'єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками та за рахунок співвласників.
Відповідачем до матеріалів справи долучено рішення загальних зборів ОСББ від 09.12.2021, оформлене протоколом № 1. Згідно з вказаним рішенням співвласниками було визначено модель договору щодо постачання теплової енергії, вирішено визнати обраною з 01.02.2022 наступну модель договірних відносин: індивідуальний договір про надання комунальних послуг без плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 44-А та зобов'язати правління ОСББ повідомити надавача комунальних послуг про прийняте співвласниками рішення.
01.02.2022 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 330188 на постачання теплової енергії у гарячій воді на постачання теплової енергії до нежитлових приміщень загальною площею 1579,1 кв м.
Статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 9) вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги). Рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення. За рішенням зборів співвласників повноваження щодо прийняття рішень стосовно спільного майна, яким користується лише певна група співвласників (власники квартир та нежитлових приміщень, розташованих в одному під'їзді або секції багатоквартирного будинку, тощо), за умови що при цьому не порушуються права інших співвласників, можуть бути передані цій групі співвласників (крім рішень щодо вчинення правочинів стосовно розпорядження спільним майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації). Рішення щодо спільного майна приймаються зборами такої групи співвласників та доводяться до її відома у порядку, передбаченому цією статтею. Рішення зборів групи співвласників є обов'язковими для такої групи співвласників та виконуються за її рахунок. Рішення зборів групи співвласників у письмовій формі доводяться до відома управителя не пізніше 15 календарних днів з дня проведення зборів групи співвласників або завершення строку, встановленого для проведення письмового опитування (у разі його проведення), а до відома інших співвласників - у спосіб, визначений зборами співвласників у рішенні щодо передачі таких повноважень.
Як правильно встановлено судом першої інстанції укладений між сторонами спору Договір №330188 від 01.02.2022 стосується надання послуг лише до нежитлових приміщень.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власниками нежитлових приміщень по вул. Січових Стрільців, 44-А є: ОСОБА_1 - нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 248,3 кв. м; МФ "Відродження" - нежитлове приміщення № 254 площею 388,4 кв. м, № 256 площею 7,6 кв. м; ОСББ "А52" - нежитлове приміщення № 253-а, площею 11,2 кв. м, № 251 площею 8,4 кв. м. Інформація щодо власників решти нежитлових приміщень у реєстрі відсутня.
З поданих до матеріалів справи третьою особою 1 доказів вбачається, що вартість спожитої МФ "Відродження" теплової енергії оплачується ним не безпосередньо позивачу, а саме відповідачу, згідно виставлених саме відповідачем рахунків. Так, зокрема відповідно до платіжних доручень № TR03692 від 28.10.2024 на суму 55 449,15 грн, №TR03693 від 28.10.2024 на суму 76060,74 грн, №TR03766 від 31.10.2024 на суму 11 690,50 грн МФ "Відродження" перерахувало ОСББ "А52" відповідні кошти, у розділі "Призначення платежу" зазначено: компенсація витрат на тепл. енергію (за опал. період 2021-2022, 2023-2024) згідно рах. №1200-0000-0030-1745 від 25.10.2024, рах. №1200-0000-0030-1746 від 25.10.2024 та оплата за теплову енергію згідно рах. №1200-0000-0030-2087 від 30.10.2024.
Крім того, саме відповідач частково оплачував вартість спожитої нежитловими приміщеннями теплової енергії (реєст оплат відповідачем за період з 01.02.2022 по 20.11.2024 відповідно до якого за платіжним дорученням №700 від 06.11.2024 сплачено 143 200,39 грн згідно з рахунком №330188/від 31.07.2024) та брав на себе гарантійні зобов'язання щодо оплати вартості спожитих комунальних послуг (лист від 14.11.2024 № 1411/1).
З матеріалів справи убачається, що відповідач не повідомив позивача про прийняте загальними зборами ОСББ рішення від 09.12.2021, оформлене протоколом № 1, в якому визначено модель договору щодо постачання теплової енергії (укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг без плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та зобов'язання правління ОСББ повідомити надавача комунальної послуги про прийняте співласниками рішення).
Відповідач не спростовував доводів позивача про неповідомлення останнього про прийняте рішенння.
Водночас, після прийняття означеного рішення, відповідачем було укладено Договір №330188 від 01.02.2022 та отримувались за ним послуги та частково оплачувались саме відповідачем.
Як правомірно виснував суд першої інстанції на підставі встановлених обставин, що укладений між сторонами Договір не визнаний недійсним у судовому порядку, його умови не суперечить приписам чинного законодавства, оскільки, власники нежитлових приміщень не позбавлені права обрати іншу модель постачання комунальних послуг, зокрема теплової енергії, та сплачувати їх через колективного споживача ОСББ. Згідно приписів Законів України "Про об'єдання співвласників багатоквартирного будинку", "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", "Про житлово-комунальні послуги" відповідач може бути суб'єктом у даних правовідносинах, зокрема як колективний споживач.
Відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції доказів прийняття співвласниками житлового багатоквартирного будинку за адресою: вул. Січових Стрільців, 44-А, рішення (протоколу загальних зборів) щодо визначення моделі договірних відносин між постачальником теплової енергії та ОСББ "А52" та/або співвласниками/власниками нежитлових приміщень в частині постачання теплової енергії саме до нежитлових приміщень.
Крім того, з умов Договору вбачається, що нежитлові приміщення відокремлені від системи теплоспоживання житлового будинку та мають власну систему опалення, що оснащена загальним вузлом обліку теплової енергії, розміщеним в індивідуальному пункті обліку, який перебуває в управлінні та на балансі відповідача.
У зв'язку з викладеним, Договір №330188 від 01.02.2022 є обов'язковим до виконання обома контрагентами, зокрема і в частині оплати спожитих комунальних послуг.
Зазначеними вище обставинами та доводами також спростовуються аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо ухилення позивача від укладення договорів із фактичними споживачами теплової енергії - власниками нежитлових приміщень, які мають окремий ввід теплових мереж і забезпечуються тепловою енергією від рамки управління, що утримується на балансі відповідача.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 27 080,93 грн втрат від інфляції та 6 468,11 грн 3% річних за період прострочення оплати основного боргу з 01.03.2022 по 30.04.2024, а також пені в сумі 2 937,80 грн за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, які судом першої інстанції задоволено частково у розмірі 25 262,99 грн втрат від інфляції, 6 464,80 грн 3% річних та 2 929,77 грн пені відповідно.
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з пунктом 7 Додатку № 4 до Договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правоводносин) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції власний перерахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд апеляційної інстанції зазначає, що він є арифметично правильним, а відтак рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 25 262,99 грн та 3 % річних у розмірі 6 464,80 грн, нарахованих за загальний період з 01.03.2022 до 30.04.2024, а також пені у розмірі 2929,77 грн за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 є правомірним та обґрунтованим.
Заперечень щодо неправильності здійсненого перерахунку судом першої інстанції 3% річних, інфляційних втрат та пені доводи апеляційної скарги не містять.
Усі інші доводи, посилання та обгрунтування відповідача судом апеляційної інстанції досліджені та враховані при вирішенні цього спору, проте суд апеляційної інстанції визнає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі, судом першої інстанції надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам сторін та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до статті 86 ГПК України про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 143 200,39 грн, часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення 72 382,38 грн основного боргу, 25 262,99грн інфляційних втрат, 6 464,80 грн 3% річних, 2929,77 грн пені та відмови у решті позовних вимог, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Гпк України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А52" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/7610/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/7610/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/7610/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
О.М. Сибіга