вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" січня 2026 р. Справа№ 910/9237/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 20.01.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 14.10.2025 (повний текст складено та підписано 28.10.2025)
у справі №910/9237/25 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм"
про стягнення 4 478 297,96 грн
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" про стягнення 4 478 297,96 грн штрафу.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором про закупівлю № 09/348-09/2024 в частині виконання вимог п. 7.1.1.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 в позові відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано тим, що судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, проте відповідачем доведено обставини, які свідчать про відсутність його вини у такому неналежному виконанні ним своїх договірних зобов'язань внаслідок того, що отримання реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається після складання Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" висновків щодо якості, безпеки та ефективності лікарських засобів не залежало від волі відповідача, та відповідно доведено відсутність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 14.10.2025 у справі №910/9237/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- судом першої інстанції не взято до уваги, що всі лікарські засоби, які ввозяться на територію України, до моменту отримання всіх дозвільних документів, зокрема реєстраційного посвідчення, вважаються товарами невідомого походження, розповсюдження та використання яких заборонено;
- судом не досліджено, які дії були вчинені відповідачем на пришвидшення отримання необхідного реєстраційного посвідчення на лікарський засіб;
- суд передчасно дійшов висновку про існування у відповідача виняткових обставин, які стали підставою для відмови у задоволені позову.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
01.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Відповідач, з-поміж іншого, наголошує на тому, що порушення терміну надання реєстраційного посвідчення відбулося не з вини відповідача, оскільки виконання обов'язку щодо реєстрації продукції було поставлено у залежність від здійснення своїх повноважень щодо реєстрації лікарських засобів Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" та Міністерством охорони здоров'я України. При цьому відповідач зі свого боку, вчинив усі дії, які залежали від нього та подав необхідні документи щодо реєстрації лікарських засобів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 апеляційну скаргу у справі №910/923725 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9237/25. Судове засідання призначено на 02.12.2025. Витребувано матеріали справи №910/9237/25 з Господарського суду міста Києва.
24.11.2025 матеріали справи №910/9237/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
02.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з тим, що 02.12.2025 з 10:00 до 16:00 годин проводилися ДП "ІСС" позапланові технічні роботи на об'єктах інформаційної інфраструктури судової влади України, були труднощі з доступом до підсистеми "Електронний суд", що, призвело до перебоїв (неможливості) коректної роботи та здійснення технічної фіксації судових засідань, судове засідання у справі №910/9237/25 у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9237/25, призначено на 20.01.2026.
У судовому засіданні 20.01.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 20.01.2026 з'явилися представники сторін, які надали свої пояснення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
18.09.2024 між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю № 09/348-09/2024 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується у Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору (далі - продукція), а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у Специфікації (додаток № 1), а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, утому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
Відповідно до п. 1 Специфікації (додаток № 1) у відповідності до п. 1.1 договору під продукцією, що постачається за договором за напрямом(-ами) профілактики, діагностики та лікування "Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних хворих" розуміється: фармацевтична продукція - Кальцію фолінат 100 мг; ДК 021:2015, код 33600000-6 (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-08-02-011072-a), виробник Акціонерне товариство "Калцекс" (Латвія), у кількості 494.200 флаконів, загальною вартістю 99.021.485,08 грн, у тому числі ПДВ - 6.478.041,08 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у Специфікації (додаток № 1).
Згідно п. 4 Специфікації (додаток № 1) сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар у наступні строки:
Партія № 1 у кількості 111.300 флаконів до 01.11.2024 включно.
Партія № 2 у кількості 188.500 флаконів до 01.07.2025 включно.
Партія № 3 у кількості 192.400 флаконів до 01.06.2026 включно.
Додатковою угодою № 1 від 30.10.2024 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 4 Специфікації (додаток № 1) та встановили строк поставки для Партії № 1 до 01.12.2024 включно.
Додатковою угодою № 3 від 14.03.2025 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1 Специфікації (додаток № 1), зокрема слова "Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних хворих" замінено словами "Хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних та онкогематологічних хворих"; зменшено обсяг продукції до кількості 417.380 флаконів, загальною вартістю 83.969.092,73 грн.
Згідно п. 4 Специфікації (додаток № 1) в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2025 сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар у наступні строки:
Партія № 1 у кількості 111.300 флаконів до 01.12.2024 включно.
Партія № 2 у кількості 113.680 флаконів до 01.07.2025 включно.
Партія № 3 у кількості 192.400 флаконів до 01.06.2026 включно.
Відповідно до п. 3.4 договору якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата продукції за цим договором здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.
Попередня оплата за цим договором здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених у пунктах 3.5-3.9 цього договору.
На виконання вимог договору, позивач здійснив попередню оплату за договором в сумі 22 391 489,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7873 від 01.10.2024.
Пунктом 7.1.1. договору встановлено, що у разі, якщо на дату укладення цього договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення цього договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що відповідач всупереч вимог п. 7.1.1. договору протягом 60 календарних днів не надав копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що поставляється, у зв'язку з цим позивач на підставі п. 8.3.1 договору нарахував штраф у розмірі 4 478 297,96 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що реєстрація лікарського засобу виконується Міністерством охорони здоров'я України на підставі експертизи поданої заяви та реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє). Експертизу проводить Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (ДЕЦ). 10.12.2024 відповідачем листом на адресу позивача, направлено повідомлення та копії листа-прийняття зави про проведення державної реєстрації лікарського препарату "Кальцію фолінат" 100 мг. Лише 22.04.2025 Міністерство охорони здоров'я України на підставі експертизи державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення на використання лікарського препарату "Кальцію фолінат" 50 мг. про що було повідомлено позивача листом від 02.05.2025. Вказані обставини свідчить про відсутність в діях відповідача вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку. За загальними засадами цивільного та господарського права, порушник зобов'язань, в даному випадку відповідач не може вважатися винуватим, якщо правомірний варіант поведінки не був йому об'єктивно доступний. В Україні відсутні органи та установи державної чи приватної форми власності, які в межах своїх повноважень можуть надавати експертні висновки для отримання реєстраційного посвідчення.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вище встановлено судом, в п. 7.1.1. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов'язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати укладення цього договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров'я України для кожного виду продукції, що постачається.
Згідно з п. 7.1.1.1 договору у разі, якщо на дату укладення цього договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення (крім випадку, коли незареестрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник протягом 14 робочих днів з дати укладення цього договору, зобов'язується надати замовнику копію поданої заяви про державну реєстрацію лікарського засобу та лист-прийняття такої заяви про державну реєстрацію лікарського засобу центром адміністративних послуг Міністерства охорони здоров'я України "Єдине вікно", а у випадку подання заяви про державну реєстрацію лікарського засобу в електронній формі - надати докази направлення такої заяви.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" визначено, що лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Згідно з п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 26.05.2005 (у редакції чинній на моменту кладення договору) (далі - Порядок № 376) державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ (далі - Центр) у визначеному МОЗ порядку.
Відповідно до п. 6 розділу І Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 426 від 26.08.2005 (у редакції чинній на моменту кладення договору)(далі - Порядок № 426) державну реєстрацію лікарського засобу здійснює Міністерство охорони здоров'я України (далі - МОЗ) на підставі наданих до МОЗ для прийняття рішення позитивних висновків щодо якості, безпеки та ефективності лікарських засобів, складених Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - Центр) за результатами експертизи реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє) відповідно до Порядку.
Відповідно до пп. 54 п. 1 розділу ІІ Порядку № 426 реєстраційне посвідчення на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) - документ, у якому міститься інформація про лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат), зареєстрований в Україні та внесений до Державного реєстру лікарських засобів України та міжвідомчої бази даних про зареєстровані в Україні лікарські засоби.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 19.09.2024 виробник Акціонерне товариство "Калцекс" (Латвія) звернулось до Міністерства охорони здоров'я України із заявою про державну реєстрацію лікарського засобу: кальцію фолінат кальцекс, форма випуску розчин для ін'єкцій або інфузій, 10 мг/мл, що підтверджується листом-прийняття Міністерства охорони здоров'я України за вх. № 16689/р.
Відповідач листом № 807 від 10.12.2024 повідомив позивача стосовно виконання п. 7.1.1.1 договору вказавши, що заява на реєстрацію лікарського засобу (Кальцію фоліант кальцекс розчин для ін'єкцій або інфузій, 10 мг/мл) була подана 19.09.2024 та надав лист прийняття даної заяви про державну реєстрацію лікарського засобу центром адміністративних послуг Міністерства охорони здоров'я України "Єдине вікно" разом із відповідною заявою.
Відповідно до пунктів 23, 25, 26 та 29 Порядку № 376 строк експертизи реєстраційних матеріалів для лікарських засобів, які закуповуються особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров'я, незалежно від країни виробника не повинен перевищувати 30 робочих днів.
Центр готує вмотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості лікарського засобу за результатами експертизи реєстраційних матеріалів або висновки, передбачені пунктами 4-7, абзацом першим пункту 8 цього Порядку.
На підставі поданої заявником заяви, висновків Центру МОЗ у строк, що не перевищує 10 робочих днів, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу.
Факт державної реєстрації лікарського засобу засвідчується реєстраційним посвідченням на лікарський засіб, факт державної реєстрації медичного імунобіологічного препарату засвідчується реєстраційним посвідченням на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) (далі - реєстраційне посвідчення).
Реєстраційне посвідчення із зазначенням строку, протягом якого дозволяється застосування лікарського засобу в Україні, видається МОЗ протягом 10 робочих днів після прийняття рішення про державну реєстрацію лікарського засобу.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що лише 22.04.2025 Міністерство охорони здоров'я України на підставі експертизи Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" зареєструвало та надало реєстраційне посвідчення № UA/20827/01/01 на лікарський засіб "Кальцію фоліант калцекс" розчин для ін'єкцій або інфузій 10 мг/мл, про що відповідач повідомив позивача листом від 02.05.2025 надавши відповідну копію реєстраційного посвідчення.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов п. 7.1.1. договору, у визначений строк зобов'язання щодо надання реєстраційного посвідчення не виконав, а отже допустив прострочення, у зв'язку з чим позивачем, на підставі п. 8.3.1 договору нараховано штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
Разом з цим, відповідач зазначає, що порушення терміну надання реєстраційного посвідчення відбулося не з його вини, оскільки виконання обов'язку щодо реєстрації продукції було поставлено у залежність від здійснення своїх повноважень щодо реєстрації лікарських засобів Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" та Міністерством охорони здоров'я України. При цьому відповідач зі свого боку, вчинив усі дії, які залежали від нього та подав необхідні документи щодо реєстрації лікарських засобів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналіз вищевказаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Наявними в матеріалах справи доказами, а також встановленими судом обставинами підтверджується відсутність вини відповідача у неналежному виконанні ним своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, який на виконання умов п. 7.1.1.1 договору виконав всі залежні від нього дії та подав необхідні документи задля його отримання, натомість виконання обов'язку щодо реєстрації було поставлено у залежність від здійснення своїх повноважень щодо реєстрації лікарських засобів Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" та Міністерством охорони здоров'я України, чим доводиться відсутність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що поведінка позивача, в даному випадку свідчить про те, що його метою у спірних правовідносинах є збагачення за рахунок стягнення штрафних санкцій.
У свою чергу, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду № 7-рп/2013 від 11.07.2013).
Таким чином, оцінивши подані докази, враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Медичні закупівлі України" не підлягають задоволенню.
Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі стосовно необхідності дослідження дій, які були вчинені відповідачем на пришвидшення отримання необхідного реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, колегія суддів відхиляє, оскільки умови укладеного сторонами договору не передбачали обов'язку відповідача щодо здійснення дій для ускорення отримання реєстраційного посвідчення, у свою чергу всі залежні від нього дії, обумовлені п. 7.1.1 договору відповідач виконав та надав необхідні документи задля отримання реєстраційного посвідчення.
Твердження скаржника про значну суспільну значимість лікарських засобів, обумовлених договором, не спростовують встановлену судом обставину відсутності для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.
Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Медичні закупівлі України".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 14.10.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у справі №910/9237/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Медичні закупівлі України".
Матеріали справи №910/9237/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.01.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук