вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" січня 2026 р. Справа№ 910/15670/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АРКС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 (повний текст складено 20.06.2025)
у справі № 910/15670/24 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АРКС"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"
про стягнення 28 233,14 грн,,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У грудні 2024 року до Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - відповідач) про стягнення 28 233,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2020 стався страховий випадок, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було затоплено у зв'язку з аварійною ситуацією внаслідок прориву трубопроводу гарячої води на технічному поверсі, про що свідчить акт про залиття квартири, складний працівниками ЖЕД 8-9.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/15670/24 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" є управителем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, матеріали справи не містять договору про управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою на підтвердження позиції позивача, не надано доказів звернень до відповідача або ЖЕД № 8-9 як структурного підрозділу відповідача щодо складання актів-претензій від мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_1 та, зокрема, мешканців квартири АДРЕСА_1 у будинку за вказаною адресою щодо неналежного (незадовільного) технічного стану трубопроводу гарячого водопостачання на технічному поверсі. Також позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що саме відповідачем вчинено протиправні дії або допущено протиправну бездіяльність, які безпосередньо спричинили шкоду майну, яке було застраховано позивачем.
Разом з цим судом першої інстанції не розглядалась заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки позовна давність застосовується до вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у той час як у даній справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову на підставі недоведеності протиправних дій та вини відповідача у завдані збитків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" 04.07.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/15670/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про то, що відповідач не є управителем будинку АДРЕСА_1, встановивши при цьому, що між відповідачем та мешканцями будинку укладено договір про надання послуг з утримання будинку, на основі публічного договору приєднання, який опублікований в офіційному виданні Київської міської ради - газеті "Хрещатик" від 14.07.2015 №99 (4695).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/15670/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/15670/24, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від від 12.01.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/15670/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко А.І., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 вищезазначеною колегією прийняти до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/15670/24.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 15.07.2020 між позивачем та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна № 3830490/АКН (далі - Договір), предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, вказаним у Договорі, - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
Як вказує позивач, 07.08.2020 стався страховий випадок, вищевказану квартиру було затоплено у зв'язку з аварійною ситуацією від прориву трубопроводу гарячої води на технічному поверсі, що підтверджується актом про залиття квартири від 07.08.2020, затвердженого начальником ЖЕД № 8-9.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих страхувальником документів було складено страховий акт, відповідно до якого позивачем вирішено сплатити страхувальнику 28 233,14 грн.
На підставі вищезазначеного страхового акту АТ "СК "АРКС" здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 28 233,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 697343 від 19.08.2020.
Відповідно до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 лютого 2015 року № 58 "Про передачу та закріплення житлового і нежитлового фонду за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" житловий будинок АДРЕСА_1 закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва".
Як вказується відповідачем у відзиві на позов, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" здійснює надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території для будинку АДРЕСА_1. Зазначені послуги надаються підприємством своєчасно та в повному обсязі.
Відносини між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" та мешканцями житлових будинків, у яких підприємством надаються послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, врегульовано публічним договором, який опубліковано в офіційному виданні Київської міської ради - газеті "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695).
Як вказує позивач, відповідно до інформації з офіційного веб-сайту відповідача ЖЕД № 8-9 є структурним підрозділом відповідача, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 28 233,14 грн збитків в порядку регресу.
Вказані вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як юридична особа, структурним підрозділом якої є ЖЕД 8-9, відповідає за неналежне виконання обов'язків останнього як управителя будинку, включаючи здійснення робіт з контролю за станом трубопроводу та забезпечення його справності.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що:
- відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» відповідач не є управителем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який опублікований в газеті Київської міської ради "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695). Послуги підприємством надаються вчасно та в повному обсязі;
- позивачем не доведено вчинення відповідачем протиправних дій або допущення протиправної бездіяльності, які б безпосередньо спричинили шкоду майну, яке було застраховано позивачем;
- наданий позивачем кошторис не підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, які потребують виконання вказаних в кошторисі робіт, а тому наданими позивачем доказами неможливо підтвердити розмір завданої шкоди;
- позивачем не надано жодного належним чином засвідченого доказу, який підтверджував дійсну сплату страхового відшкодування;
- обставини та причини залиття, на які посилається позивач, вказані виключно зі слів страхувальника;
- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).
Згідно усталеної судової практики (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 та постанов Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №924/814/21, 10.02.2022 у справі №910/18993/20), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуга з управління багатоквартирним будинком включає: зокрема - забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 4 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; від імені співвласників багатоквартирного будинку вживати заходів для забезпечення захисту спільного майна багатоквартирного будинку від протиправних посягань та стягнення з осіб, винних у знищенні, пошкодженні або викраденні спільного майна, відшкодування завданих збитків.
Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію.
До цих послуг віднесено: проведення загальних та профілактичних оглядів; огляд труб, згонів, відводів, переходів, трійників, хрестовин, місць проходження крізь стіни та перегородки (пункт 3 "Переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком та періодичність надання" конкурсної документації), яке відбувається 2 рази на рік (додаток № 3 "Періодичність надання послуг з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем водопостачання, водовідведення, централізованого опалення" до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.12.2013 за реєстр. № 603.
Розділом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, визначено, що технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.
Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік навесні та восени (весняний та осінній огляди) та здійснюється комісією, до складу якої входять відповідні спеціалісти виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та представники громадських організацій, правління ЖБК та ОСББ. У разі необхідності до складу комісій можуть включатися спеціалісти експерти проектних інститутів та спеціалізованих організацій.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи встановила, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" є управителем житлового будинку АДРЕСА_1. Матеріали справи не містять договору про управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою на підтвердження позиції позивача.
Так місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідач у даній справі здійснює надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території для будинку АДРЕСА_1, проте доказів того, що відповідач є управителем будинку матеріали даної справи не містять.
Крім того, як вбачається з акту про залиття квартири від 07.08.2020, затвердженого начальником ЖЕД № 8-9, інженерні мережі знаходилися у задовільному стані.
Також під час розгляду даної справи суду не надано доказів звернень до відповідача або ЖЕД № 8-9 як структурного підрозділу відповідача щодо складання актів-претензій від мешканців будинку АДРЕСА_1 та, зокрема, мешканців квартири АДРЕСА_1 у будинку за вказаною адресою щодо неналежного (незадовільного) технічного стану трубопроводу гарячого водопостачання на технічному поверсі.
При цьому позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що саме відповідачем вчинено протиправні дії або допущено протиправну бездіяльність, які б безпосередньо спричинили шкоду майну, яке було застраховано позивачем.
У той же час, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. (п. 6 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Проте, позивачем не доведено, що майно трубопроводу гарячого водопостачання на технічному поверсі є власністю відповідача у даній справі або останній є управителем такого майна.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі № 910/15670/24, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі №910/15670/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 у справі №910/15670/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15670/24 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко