Провадження № 11-кп/821/319/26 Справа № 692/1656/25 Категорія: ч. 1 ст. 126 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 січня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_8 на вирок Драбівського райсуду Черкаської обл. від 17.11.2025 р. у кримінальному провадженні № 12025255320000499 від 16.10.2025 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_9 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Берестя Дубровицького
р-ну Рівненської обл., українець, громадя-
нин України, має середню освіту, не працює,
раніше не судимий, одружений, зареєстро-
ваний:
АДРЕСА_1 , проживає:
АДРЕСА_2 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України, застосовано до ОСОБА_9 обмежувальний захід, покладено на нього обов'язок пройти програму для кривдників протягом одного місяця.
Контроль за виконанням програми для кривдників покладено на орган пробації за місцем проживання обвинуваченого.
Запобіжний захід ОСОБА_9 не обирався. Цивільний позов не заявлено. Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Вироком суду встановлено, що 14.10.2025 р. приблизно о 16:30 год. ОСОБА_9 , діючи в порушення вимог ст. 3 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, будучи чоловіком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на території подвір'я по АДРЕСА_2 , де в цей час перебувала потерпіла ОСОБА_10 , під час раптово виниклої словесної суперечки із останньою, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на спричинення ударів потерпілій ОСОБА_10 з метою завдання їй фізичного болю, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, стоячи навпроти потерпілої ОСОБА_10 , наніс один удар долонями рук в область грудної клітки, від чого потерпіла впала на землю, завдавши своїми діями потерпілій фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_9 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду, лише в частині визначення порядку виконання обмежувального заходу, нач. Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок стосовно ОСОБА_10 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Виключити з резолютивної частини вказаного вироку посилання на виконання «органом пробації» програми для кривдників, вказавши замість цього - «органу місцевого самоврядування - Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області». В решті вирок суду залишити без змін.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор вважає, що вирок стосовно обвинуваченого є незаконним і підлягає зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Тим самим, законодавством передбачено обов'язкове дотримання судами закону України про кримінальну відповідальність (КК України) та кримінального процесуального закону під час розгляду кримінальних проваджень та при ухваленні судових рішень.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Так, у вироку суд неправильно застосував норму ст. 911 КК України в частині покладення контролю за поведінкою засудженого, до якого застосовано обмежувальний захід, здійснювати органу пробації за місцем проживання засудженого.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-ІХ від 13.07.2023 р., у ст. 911 у п. 5 ч. 1 слова «або пробаційної програми» виключено, тобто для осіб, які вчинили домашнє насильство, був виключений такий вид обмежувального заходу, як направлення для проходження пробаційної програми.
Отже, враховуючи, що до ОСОБА_9 судом застосовано обмежувальний захід - направлення засудженого для проходження програми для кривдників і покладення на орган пробації контролювати її виконання, є порушенням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
За нормою, передбаченою п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про пробацію», орган пробації - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації. Відповідно до змісту ст. 6 Закону України «Про пробацію» до завдань органу пробації не входить контроль виконання обмежувального заходу засудженим.
Тобто суд першої інстанції, в порушення вказаних норм, застосовуючи до ОСОБА_9 обмежувальний захід - поклав контроль його виконання на не уповноважений орган, чим вийшов за межі ст. 19 Конституції України та, як наслідок, порушив ч. 1 ст. 3 КК України.
Таким чином, судом першої інстанції при визначенні порядку виконання обмежувального заходу допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (не застосовано судом закон, який підлягає застосуванню; застосовано закон, який не підлягає застосуванню), що, в свою чергу, не відповідає загальним засадам призначення покарання.
Крім того, п. 5 ч. 1 ст. 8 та п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що виконання програми для кривдників покладено на органи місцевого самоврядування (за місцем проживання кривдника), які надають соціальні послуги, відповідно до законодавства залучаються суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Рішенням Драбівської селищної ради від 23.06.2023 р. № 33-І/VIII затверджено «Програму для кривдників на 2023-2025» (розміщено у загальному доступі за посиланням https://drabivska-gromada.gov.ua/docs/1441448/) та Комунальному закладу «Центр надання соціальних послуг» Драбівської селищної ради Золотоніського р-ну Черкаської обл. доручено забезпечити виконання заходів зазначеної Програми.
Обвинувачений ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання Черкаського апеляційного суду призначене на 22.01.2026 р. не з'явились, належним чином були повідомлені про день, час та місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень на адресу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т. 2, а. пр. 52 - 53). Заяви про відкладення розгляду суду не надали. Справу було розглянуто без їх участі, тому що відповідно до вимог ст. 405 КПК України їх участь не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив задовольнити її із вказаних у ній мотивів, захисника ОСОБА_7 , який не заперечував проти задоволення апеляційних вимог прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.
Так, відповідно до змісту вироку суду, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 було розглянуто судом в спрощеному провадженні, передбаченому ст. ст. 381-382 КПК України. З огляду на те, що кримінальне провадження було розглянуте в спрощеному провадженні, окрім того прокурор в апеляційній скарзі не оскаржує обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини, а інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевірялися, відповідно до вимог ст. 404 КПК України.
У зв'язку з цим апеляційним судом вказаний вирок перевіряється лише в частині неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд у вироку неправильно застосував ст. 911 КК України в частині покладення контролю за поведінкою засудженого, до якого застосовано обмежувальний захід, та поклав такий контроль на орган пробації за місцем проживання засудженого.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-ІХ від 13.07.2023 р., у ст. 911 у п. 5 ч. 1 слова «або пробаційної програми» виключено, тобто для осіб, які вчинили домашнє насильство, був виключений такий вид обмежувального заходу, як направлення для проходження пробаційної програми.
Таким чином, враховуючи, що до ОСОБА_9 судом застосовано обмежувальний захід - направлення засудженого для проходження програми для кривдників і покладення на орган пробації контролювати її виконання, є порушенням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до змісту ст. 6 Закону України «Про пробацію», до завдань органу пробації не входить контроль виконання обмежувального заходу засудженим.
Тобто, суд першої інстанції, в порушення вказаних норм, неправильно застосував до ОСОБА_9 обмежувальний захід - поклав контроль його виконання на не уповноважений орган, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України та фактично унеможливив виконання такого обмежувального заходу.
Таким чином, судом першої інстанції при визначенні порядку виконання обмежувального заходу неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (не застосовано судом закон, який підлягає застосуванню та одночасно застосовано закон, який не підлягає застосуванню), що, в свою чергу, не відповідає загальним засадам призначення покарання.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 та п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що виконання програми для кривдників покладено на органи місцевого самоврядування (за місцем проживання кривдника), які надають соціальні послуги, відповідно до законодавства залучаються суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Рішенням Драбівської селищної ради від 23.06.2023 р. № 33-І/VIII затверджено «Програму для кривдників на 2023-2025» (розміщено у загальному доступі за посиланням https://drabivska-gromada.gov.ua/docs/1441448/) та КЗ «Центр надання соціальних послуг» Драбівської селищної ради Золотоніського р-ну Черкаської обл. доручено забезпечити виконання заходів зазначеної Програми.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, тому що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 413 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Драбівського райсуду Черкаської обл. від 17.11.2025 р. стосовно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 126 КК України - змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання про покладення контролю за виконанням програми для кривдників на «орган пробації за місцем проживання обвинуваченого», вказавши правильно «орган місцевого самоврядування - Комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Драбівської селищної ради Золотоніського р-ну Черкаської обл.».
В решті вирок суду залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_11 - задовольнити.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді