Рівненський апеляційний суд
Іменем України
22 січня 2026 року м. Рівне
Справа № 564/2926/25
Провадження № 11-кп/4815/339/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю :
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 Кримінального кодексу України (далі - КК), запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №62025240030004654,
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2025 року, задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 лютого 2026 року, з одночасним визначенням застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн., у разі внесення якої на обвинуваченого буде покладено ряд процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить вказане судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
На обгрунтовання цих вимог зазначив, що прокурором у поданому клопотанні не наведено даних про існування заявлених ризиків, а посилання прокурора на тяжкість вчиненого злочину не може бути вагомою підставою для тримання особи під вартою. Вказано, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, всі свідки сторони обвинувачення допитані, інші кримінальні провадження стосовно ОСОБА_5 відсутні, а тому вважає, що і більш м'який запобіжний захід зможе запобігти заявленим ризикам.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для зміни обвинуваченому виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
За приписами ч.1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, Костопільським районним судом Рівненської області здійснюється розгляд по суті кримінального провадження №62025240030004654, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 409 КК.
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 331 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави, оскільки існують достатні підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК, а саме: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовження кримінального правопорушення у якому обвинувачується та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Так ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, зареєстрований на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, до призову тимчасово проживав на території м.Львова, у власності житла не має, не працевлаштований та у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, а військова частина до якої він був призваний вибула із Рівненського полігону в зону ведення бойових дій.
Наведене дає підстави вважати про обґрунтованість існування ризиків переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 після її вибуття в зону ведення бойових дій, то може продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, бо наміру продовжити військову службу він не має.
Також обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може чинити тиск на свідків які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині шляхом залякування, погроз, умовлянь, оскільки судом будуть враховуватися показання цих свідків, отримані при їх допиті безпосередньо у судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК.
Отже висновок місцевого суду про існування вказаних ризиків на даному етапі цього провадження і продовження найсуворішого запобіжного заходу - правильний.
Водночас жодних даних, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою стороною захисту не надано.
Вказані обставини у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать не лише про наявність згаданих ризиків, але й підтверджують висновок, що більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Окрім того, відповідно до положень ч.4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На переконання колегії суддів, враховуючи обставини злочину, який інкримінується ОСОБА_5 , а також дані про особу обвинуваченого, визначений місцевим судом розмір застави - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах, передбаченого п.2 ч.5 ст. 182 КПК, зможе достатньою мірою гарантувати дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що дана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивовано, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування та обрання обвинуваченому ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даний час не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ця ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3