ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15065/25
провадження № 2/753/426/26
27 січня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.
представника відповідача Коломійця А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 2" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках на обслуговування будинку та прибудинкової території,
5 липня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСББ "Гмирі-2" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках на обслуговування будинку та прибудинкової території.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . ОСББ "Гмирі 2" здійснює управління вказаним будинком. У зв'язку із несплатою відповідачем внесків на утримання будинку та прибудинкової території, у неї виникла заборгованість, яка складає 66 214,30 грн, з яких: 26 324,40 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 33 437, 90 грн - інфляційні нарахування, 6 452, 00 грн - 3 % річних. Вказану суму заборгованості, а також суму сплаченого судового збору позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/15065/25 між суддями від 16 липня 2025 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В. Фактично справу передано судді 18 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року позов було залишено без руху та надано позивачу час на усунення недоліків.
29 липня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
05 серпня 2025 року до суду надійшла інформація з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА, з якої вбачається, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 07 серпня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
25 листопада 2025 року до суду від адвоката Коломійця А.П., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Окрім того, 25 листопада 2025 року представником позивача було подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.
Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача та призначено справу до розгляду у судове засідання на 20 січня 2026 року на 10:00 год.
08 грудня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено наступне. Представник відповідача стверджує, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх нарахувань та повноту поданих доказів. Відповідачка категорично заперечує наявність будь-якої заборгованості та заявляє про необхідність додаткового часу для збору доказів оплат для власного контррозрахунку. Відповідачка стверджує, що не має заборгованості перед позивачем за вказаний у позовній заяві період, оскільки вона сплачувала за житлово-комунальні послуги. Відповідачка здійснювала платежі з різних рахунків різних банківських установ, в тому числі через каси банків та термінали самообслуговування. Первинний облік документів має вести саме ОСББ як юридична особа, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Позивач не надав суду ключовий первинний документ - виписки зі свого банківського рахунку за весь період, вказаний у позовній заяві (2016-2025 рр.), які б достовірно підтвердили факт ненадходження коштів від відповідачки та, відповідно, наявність заявленої суми заборгованості. Розрахунки позивача, надані без цих первинних банківських документів, є необ'єктивними, необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям належності та допустимості доказів. Позовні вимоги ОСББ «Гмирі 2» про стягнення заборгованості є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував законність встановлення та застосування тарифів (3.63 грн, 4.90 грн, 5.90 грн, 8.00 грн за кв.м) за період з 2016 по 2025 роки. Відповідно до Закону України «Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», розмір внесків затверджується виключно рішенням загальних зборів, оформленим протоколом та листками опитування. Відсутність цих ключових документів (ані оригіналів, ані завірених копій) ставить під сумнів правомірність нарахувань. В переліку додатків до позовної заяви позивач посилається на п. 3 «Акт звірки взаєморозрахунків на 3 арк.». Однак, під час ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи, вказаний документ був відсутній. Це свідчить про неповноту поданих позивачем доказів та порушення ним вимог ст. 83 ЦПК України щодо обов'язку подати всі наявні докази одночасно з позовом. У зв'язку з відсутністю цього документа в матеріалах справи, сторона відповідача позбавлена можливості надати заперечення щодо його змісту, дійсності чи підписання. Позивач у своїх розрахунках 3% річних (6 452,00 грн.) та індексації боргу (33 437,90 грн.) застосував невірну методику, що призвело до значного завищення загальної суми позовних вимог. Зокрема, позивач застосував кінцеву суму основного боргу 26 324,40 грн як єдину базу для здійснення нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь період прострочення, починаючи з квітня 2017 року. Такий підхід суперечить усталеній судовій практиці Верховного Суду. Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань позивачем є необґрунтованим, оскільки не враховує зазначену в позовній заяві хронологію виникнення боргу помісячно та здійснені відповідачкою платежів. Нарахування мають здійснюватися на суму заборгованості, яка фактично існувала на кінець кожного місяця, з урахуванням усіх попередніх нарахувань та оплат. Як вбачається з розрахунків самого позивача, відповідачка здійснювала численні часткові оплати (у 2020, 2021, 2023-2025 роках). Після кожного такого платежу сума залишку основного боргу зменшувалася, і, відповідно, зменшувалася база для нарахування індексації та 3% річних. Позивач у своїх розрахунках цей факт проігнорував, чим штучно збільшив суму нарахувань за статтею 625 ЦК України. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач заперечує проти правильності арифметичних розрахунків позивача та потребує часу для проведення власного детального (помісячного) контррозрахунку, який буде наданий суду додатково під час підготовчого провадження. Окрім того, у відзиві на позов була наголошено щодо застосування позовної давності до заявлених вимог, та представник відповідача посилається на те, що відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Оскільки провадження у справі було відкрито 07 серпня 2025 року, вимоги позивача за період, що передує 07 серпня 2022 року, є пропущеними. Окрім того, відповідач наголошує, що позивач зазначає період часу заборгованості майже у 10 років (з 2016 по 2025 рр.), але не наводить жодних об'єктивних та поважних доводів того, що саме йому заважало звернутися до суду за захистом своїх нібито порушених прав набагато раніше, з дотриманням загальної позовної давності. Таке значне зволікання позивача зі зверненням до суду, без поважних причин, свідчить про його недобросовісність та зловживання процесуальними правами. Також представник відповідача зазначає, що орієнтована сума витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 10 000,00 грн, та докази таких витрат будуть надані суду додатково.
05 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник зазначив наступне. По-перше, твердження відповідача про пропуск позовної давності щодо вимог до 07 серпня 2022 року ґрунтується на ігноруванні положень «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, відповідно до яких встановлено, що з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року та у період воєнного стану - з 24 лютого 2022 року по теперішній час позовна давність продовжуються на строк їх дії. Позивач стверджує, що перебіг позовної давності за вимогами, що виникли навіть у 2017 році, був фактично «заморожений» законодавцем у березні 2020 року і залишається продовженим, тож позивачем при подачі позову до суду позовна давність пропущена не була. По-друге, позивач зазначає, що позиція відповідача про те, що позивач повинен надати виписки з банку за 10 років для доведення факту неотримання коштів, суперечить принципам змагальності сторін, розрахунок заборгованості є належним доказом існування боргу. По-третє, відповідач посилається на сумніви щодо дійсності протоколів загальних зборів, однак відповідно до статті 10 ЗУ «Про ОСББ» діє презумпція легітимності рішень органів управління юридичної особи. Рішення загальних зборів є обов'язковими для виконання всіма співвласниками до моменту визнання їх недійсності у судовому порядку. Оскільки відповідач не надав суду рішень про скасування зазначених протоколів, його сумніви не звільняють від обов'язку сплачувати внески. На сьогоднішній день відповідач постійно користується житлово-комунальними послугами, однак не здійснює оплати фактично наданих послуг. Власник зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані із утриманням належного йому майна. Позивачем регулярно надаються послуги із утримання будинку та прибудинкової території, а також надсилаються відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг. Таким чином позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та зазначає, що нарахування суми інфляційний втрат та 3% річних від суми боргу здійснені позивачем правомірно на суми прострочених зобов'язань, що існували у кожному розрахунковому періоді.
20 січня 2026 року до суду від представника відповідача надійшла заява про недопустимість доказів, у якій він просив суд визнати недопустимими доказами копії протоколів загальних зборів та кошторисів ОСББ «Гмирі 2», які містяться у матеріалах справи.
Також 20 січня 2026 року до суду від представника відповідача надійшов контрозрахунок заборгованості, до якого також долучені копії платіжних інструкцій, у яких відображена сплата коштів за внески з обслуговування будинку та прибудинкової території.
Окрім того, 20 січня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (пояснення позивача), у яких представник відповідача, зокрема, зазначив, що заступник голови правління ОСББ ОСОБА_4 офіційно визнала, що позивач не володіє оригіналами рішень зборів. Це підтверджує, що позивач від початку не мав належної бази для встановлення внесків, а надані ним копії є сумнівними. представник позивача у своїх поясненнях від 29.12.2025 стверджує, що протоколи загальних зборів «не мають значення», а єдиним доказом боргу є його внутрішній розрахунок. Така позиція прямо суперечить засадам цивільного судочинства та правовим висновкам Верховного Суду (справа № 916/1608/20), де зазначено, що розрахунок заборгованості ОСББ не є доказом без первинних документів. Ознайомившись із матеріалами справи, представник відповідача виявив ознаки грубої невідповідності письмових доказів позивача засадничим принципам належності та допустимості, що викликає обґрунтований сумнів у їхній автентичності та походженні. На а.с. 18 міститься фрагмент кошторису, який не має посилання на протокол загальних зборів від 01.11.2016. Документ підписаний невстановленою особою, підпис якої візуально суттєво відрізняється від підписів голови зборів ОСОБА_2 та секретаря ОСОБА_5. Крім того, відбитки печаток на документах (а.с. 9; а.с. 19; зворот а.с. 26 та а.с. 36 суттєво відрізняється від зворот а.с. 18; а.с. 22 та а.с. 28) є очевидно різними за контуром та змістом, що в сукупності з визнаною відсутністю оригіналів викликає обґрунтований сумнів у їхній справжності та походженні. Суд вже звертав увагу на відсутність підтверджень тарифу 8 грн. Наведені вище факти доводять, що у позивача відсутні належні докази не лише щодо тарифу 8 грн, а й щодо тарифів попередніх років. Щодо системної дефектності наданих копій документів, їх невідповідності фактичним розрахункам та ознак фальсифікації (а.с. 17-45). Ознайомившись із матеріалами справи, представник відповідача виявив ознаки грубої невідповідності письмових доказів позивача засадничим принципам належності та допустимості, що викликає обґрунтований сумнів у їхній автентичності та походженні: 1. Період 2016-2018 рр. (а.с. 17-18). На звороті а.с. 17 Протоколу Загальних зборів (згідно з п. 4) нібито затверджено кошторис ОСББ на 2016-2017 роки. Проте сам кошторис (а.с. 18) не містить жодного посилання на вказаний протокол. У документі не зазначено, з якого місяця 2016 року вступає в силу тариф 3.63 грн та до якого місяця 2017 року він діє. При цьому, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, вбачається, що тариф 3.63 грн застосовувався ним з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно, що прямо суперечить протокольному рішенню, обмеженому 2017 роком. Окремої уваги заслуговує той факт, що друга частина даного кошторису підписана невстановленою особою (без зазначення прізвища, імені та по батькові), а кліше печатки на цьому аркуші (а.с. 19) за своїм контуром та змістом суттєво відрізняється від кліше печатки на самому протоколі (зворот а.с. 18). Якби даний кошторис мав відношення до вказаного протоколу, він містив би відповідне посилання на нього і був би підписаний головою та секретарем зборів, чиї підписи містяться на звороті а.с. 18. Те, що позивач надав ці документи у такому хаотичному та суперечливому вигляді (різні печатки та підписи на документах, що мають бути єдиним цілим), лише підтверджує тезу відповідача про ретроспективне («заднім числом») виготовлення доказів для суду з метою штучного створення доказової бази, яка не відповідає фактичним обставинам справи. 1. Період 2018-2021 рр. (а.с. 21-22). Згідно з п. 4 протоколу загальних зборів від 08.02.2018 р. (а.с. 21) прийнято рішення про затвердження кошторису на 2018 рік, проте самого тексту кошторису із фіксацією конкретного тарифу до протоколу не додано. Фрагмент документа на а.с. 22 з невідомою назвою не містить жодної інформації про прийнятий тариф. З наявних документів неможливо встановити часові межі дії тарифу 2018 року. В той же час, згідно з розрахунком заборгованості позивача вбачається, що з березня 2018 по березень 2021 року ним застосовувався тариф 4.90 грн, джерело встановлення та правова підстава якого в матеріалах справи повністю відсутні. Це ще раз підтверджує, що позивач здійснював нарахування за власним розсудом, не спираючись на рішення вищого органу управління ОСББ. 1. Період 2021-2024 рр. (а.с. 25-26). Згідно з п. 5 протоколу загальних зборів від 19.03.2020 р. (а.с. 25) рішення про затвердження тарифу у розмірі 5.90 грн не було прийнято (згідно з текстом самого протоколу). Натомість у доданому до матеріалів справи кошторисі на 2020 рік (а.с. 26) вказаний тариф зазначено як прийнятий, що прямо суперечить змісту протоколу. На звороті а.с. 26 даний кошторис підписано невстановленою особою, а кліше печатки на ньому знову не відповідає кліше печатки ОСББ того періоду. Сам кошторис не містить посилання на протокол. Попри ці невідповідності, у розрахунку позивача вказано, що тариф 5.90 грн діяв з квітня 2021 року по жовтень 2024 р., що є черговим прикладом ретроспективного підгону документів під фактично здійснені безпідставні нарахування. Вказане свідчить про намагання позивача ввести суд в оману шляхом надання завідомо суперечливих даних. 1. Період 2023-2025 рр. (а.с. 27, 44-45). Фрагмент першої сторінки документа під назвою «Протокол Загальних зборів від 30.09.2023» (а.с. 27) не містить необхідних реквізитів для ідентифікації його як належного письмового доказу. Документ взагалі ніким не підписаний (відсутні підписи голови та секретаря зборів), що робить його юридично нікчемним. Затушований фрагмент напису «Копія вірна ОСОБА_3 » на не підписаному документі не може вважатися належним завіренням копії. Крім того, згідно з п. 4 вказаного фрагмента (а.с. 27), рішення сформульовано двозначно: «Затвердити кошторис … на 2023-2024. Залишити без змін та затвердити щомісячний розмір внеску у розмірі 5.90 грн.». Така суперечливість (одночасне «залишення без змін» та «затвердження») не дозволяє вважати тариф правомірно встановленим. Щодо тарифу 8.00 грн (листопад 2024 - червень 2025), то будь-яке рішення вищого органу управління про його прийняття в матеріалах справи відсутнє. На виконання ухвали суду від 23 липня 2025 року представник позивача у клопотанні від 28 липня 2025 року (а.с. 44-45) фактично визнав відсутність такого рішення, обмежившись поясненнями про «можливі випадки» не проведення загальних зборів співвласників. Висновок за розділом 8. Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу про прийняті тарифи ОСББ з 2016 по 2025 роки. Наявні у справі копії є дефектними, містять візуальні ознаки ретроспективного виготовлення (різні печатки) та прямо суперечать змісту самих протоколів (як у випадку з а.с. 25). Відсутність оригіналів документів за ранні періоди (підтверджена відповіддю ОСОБА_4 від 20.08.2016) у поєднанні з наданням не підписаних фрагментів за пізні періоди (а.с. 27) свідчить про відсутність у позивача будь-якої легітимної документальної бази для встановлення внесків та нарахування заборгованості.
У судове засідання 20 січня 2026 року у режимі відеоконференцзв'язку з'явився представник відповідача - адвокат Коломієць К.О., представник позивача до суду не з'явився, причин неявки суду не повідомляв. Враховуючи наявні в матеріалах справи письмові пояснення представника позивача, зважаючи на думку представника відповідача, а також відсутність будь-яких заяв з процесуальних питань від представника позивача, зокрема про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.
Представник відповідача, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив, заперечив повністю проти заявлених вимог, зазначив, що позивачем у розрахунку застосовувалися тарифи, які не були затвердженими рішенням загальних зборів ОСББ. Також представник відповідача зазначив, що позов подано з порушенням позовної давності; розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних виконаний невірно, а відтак просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, вивчивши заяви по суті справи та дослідивши додані до них докази, перевіривши розрахунок заборгованості наданий позивачем та контррозрахунок відповідача, доходить наступного висновку.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживачів покладається обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до положень статті 4 вищевказаного Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно із статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Положеннями статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, серед іншого, приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; укладати договори; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Співвласник серед іншого зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.
У липні 2016 року було створено ОСББ "Гмирі 2", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією статуту об'єднання.
ОСББ "Гмирі 2" здійснює управління житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , та його прибудинковою територією.
Статтею 10 Закону визначено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту тощо.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно протоколу загальних зборів ОСББ «Гмирі 2» від 01 листопада 2016 року, на загальних зборах об'єднання, які були проведені 18 жовтня 2016 року, було прийнято рішення, зокрема, про затвердження кошторису на 2016-2017 роки, згідно якого розмір щомісячного обов'язкового внеску на утримання будинку складає 3,63 грн/кв.м., про що свідчить копія кошторису та копія протоколу загальних зборів.
Відповідно до протоколу загальних зборів об'єднання від 08 лютого 2018 року, на загальних зборах ОСББ, які відбулися 24 січня 2018 року було, зокрема, затверджено кошторис на 2018 рік, відповідно до якого розмір щомісячного внеску на утримання будинку складає 4,90 грн/кв.м., про що свідчить копія кошторису та копія протоколу загальних зборів.
Також 04 березня 2020 року відбулися загальні збори об'єднання, та відповідно до протоколу загальних зборів від 19 березня 2020 було вирішено ряд питань, разом з тим, рішення щодо затвердження кошторису на 2020 рік, зокрема щодо збільшення внеску за утримання будинку та прибудинкової території до 5,90 грн/кв.м., прийнято не було, про що свідчить копія протоколу загальних зборів від 19 березня 2020 року, яка міститься у матеріалах справи.
Відповідно до протоколу загальних зборів №1-30/23 від 30 вересня 2023 року вбачається, що 05 вересня 2023 року відбулися збори об'єднання, відповідно до яких було затверджено тариф на утримання будинку у розмірі 5,90 грн/кв.м.
Суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника відповідача про визнання недопустимими доказами копій протоколів загальних зборів та кошторисів ОСББ, оскільки як було встановлено судом під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів визнання недійсним таких рішень загальних зборів у визначеному законодавством порядку, а отже їх чинність презюмується.
Таким чином згідно інформації, яка міститься у протоколах загальних зборів, вбачається, що розмір щомісячного обов'язкового внеску на утримання будинку у період з листопада 2016 року по лютий 2018 року включно складав 3,63 грн/кв.м; період з березня 2018 року по вересень 2023 року включно складав 4,90 грн/кв.м; починаючи з жовтня 2023 року і станом на день подачі позову до суду тариф складав 5,90 грн.
Також суд зазначає, що оскільки на загальних зборах ОСББ, які проводились 4 березня 2020 року, рішення про прийняття та затвердження тарифу на 2020 рік у розмірі 5,90 грн/кв.м. не було прийнято, відповідно на вказаний період продовжував діяти тариф 4,90 грн/кв.м.
В той же час, відповідно до рішення загальних зборів ОСББ від 30 вересня 2023 року був затверджений тариф на 2023-2024 роки у розмірі 5,90 грн/кв.м.
Крім того, із долученого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з листопада 2024 року позивачем при нарахуванні послуг за обслуговування будинку та прибудинкової території нараховувався тариф 8 грн/кв.м, втім у позовній заяві відсутні відомості, про затвердження загальними зборами ОСББ вказаного тарифу та до матеріалів позову таки докази не долучено.
Представником позивача 29 липня 2025 року суду було подано клопотання, у якому представник позивача зазначив, що ОСББ «Гмирі 2» не проводили загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, а тому, тариф залишився незмінним із попереднього періоду.
Тобто з викладено вбачається, що тариф 5,90 грн/кв.м. діяв з жовтня 2023 року і на час подачі позову до суду.
Як зазначив позивач у позовній заяві, за квартирою № 17 , у період з грудня 2016 року по 01 липня 2025 року неналежно сплачувалися обов'язкові внески на утримання будинку та прибудинкової території, що обумовило виникнення заборгованості у розмірі 26 324,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до положень статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Щодо розміру зазначеної вище заборгованості суд зазначає наступне.
З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що у період з грудня 2016 року по лютий 2018 року включно позивачем для визначення суми щомісячного нарахування застосовувався тариф: 3,63 грн/кв.м.; з березня 2018 року по березень 2021 року - 4,90 грн/кв.м.; з квітня 2021 року по жовтень 2024 року включно - 5,90 грн/кв.м.; з листопада 2024 року по червень 2025 року включно - 8,00 грн/кв.м.
Суд наголошує, що тарифи зазначені у розрахунку частково не знайшли свого підтвердження, зокрема, з наданих матеріалів справи вбачається, що тариф 5,90 грн/кв.м. було затверджено лише з жовтня 2023 року, а питання щодо затвердження тарифу у розмірі 8,00 грн/кв.м. взагалі не розглядалося загальними зборами ОСББ та відповідний тариф не затверджувався, що, зокрема підтверджуються письмовими поясненнями представника позивача.
Таким чином, розрахунок заборгованості був скорегований судом, згідно із розмірами фактичних тарифів, які мали місце у відповідні періоди, відповідно до рішень загальних зборів.
Окрім того, суд зауважує, що у розрахунку заборгованості здійсненому позивачем зазначено, що він виконаний станом на 05 червня 2025 року. При цьому у розрахунок заборгованості було включено нарахування за червень 2025 року. Оскільки позивач звернувся до суду із позовом 15 липня 2025 року, у нього ще не виникло право звернення до суду з вимогами за червень 2025 року, через відсутність на цей час заборгованості як такої, яка, при не сплаті коштів відповідачем, за загальним правилом виникає лише з 21 липня 2025 року. Доказів того, що сторонами погоджено авансове внесення платежів за надані послуги, суду надано не було.
Таким чином, суд зауважує, що не підлягає стягненню із відповідача заборгованість нарахована позивачем за червень 2025 року.
Також суд зазначає, що бере до уваги контррозрахунок наданий представником відповідача, з якого вбачається, що відповідачем у період з червня 2020 року по липень 2025 року здійснювалася сплата коштів за послуги з управління будинком та прибудинковою територією, про що свідчать відповідні квитанції та платіжні доручення, які долучені до розрахунку представника відповідача.
Суд наголошує, що відповідачем кошти за надані послуги сплачувалися по тарифам, які вказані були позивачем, однак фактично не діяли, оскільки не були затвердженими, а відтак відповідачем у певних місяцях було здійснено переплату за надані послуги. Загальна сума внесків, яка була сплачена відповідачем за період з червня 2020 року по дату подачі позову до суду, відповідно до наданих суду платіжних доручень складає 37 587,30 грн, що також взято судом до уваги при здійсненні перерахунку заборгованості.
Окрім того, представником відповідача було подано до суду заяву про застосування позовної давності, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року
Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, перебіг позовної давності був зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України з березня 2020 року.
Разом із тим, відповідно до положень ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Вказаний Закон набирав чинності 04 вересня 2025 року.
Зважаючи на викладене, позовна давність підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог виниклих до квітня 2017 року.
Отже, суд застосовує позовну давність до заборгованості відповідача, яка виникла за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, до квітня 2017 року.
Таким чином, судом було здійснено перерахунок заборгованості відповідача, яка, з урахуванням належних затверджених тарифів ОСББ, враховуючи часткову сплату відповідачем внесків, починаючи із червня 2020 року, зважаючи на те, що нарахування здійснені за червень 2025 року та вказані у розрахунку стягненню не підлягають, враховуючи позовну давність, застосовану судом до вимог позивача заявлених до квітня 2017 року, становить у період з квітня 2017 року по червень 2025 року - 16 050,52 грн.
Крім того, позивач, просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 6452,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 33 437, 90 грн.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що такі нарахування здійснювалися позивачем невірно, оскільки для їх нарахування позивачем було застосовувалася загальна кінцева сума боргу - 26324,40 грн, відповідно до якої позивач вирахував інфляційну складову боргу та 3% річних за весь період, починаючи з квітня 2017 року по червень 2025 року.
Суд зауважує, що заборгованість відповідача зростала помісячно, відтак, нарахування інфляційних втрат та 3% річних мало здійснюватися на суму заборгованості, яка фактично існувала на кінець кожного місяця, з урахуванням усіх попередніх нарахувань та оплат, здійснених відповідачкою кожного періоду.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Втім, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року. При цьому позивачем заявлено до стягнення також період з березня 2022 року по грудень 2023 року включно, за який стягнення не може бути нараховано з підстав зазначених вище.
Натомість позивачем нарахування інфляції та 3% річних здійснювалося і всупереч вищезгаданим положенням.
Так, за підрахунком суду період, за який має нараховуватись 3% річних та інфляційні втрати становить з квітня 2017 року по лютий 2022 року та починаючи січня 2024 року по червень 2025 року.
Отже, за підрахунком суду, із врахуванням перерахунку заборгованості здійсненого судом та зважаючи на застосування позовної давності, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в розмірі 2682,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 8827,66 грн.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог ОСББ «Гмирі 2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за управління будинком та прибудинковою територією, з нарахуванням інфляційної складової боргу та трьох процентів річних в загальному розмірі 27 560, 34 грн, з яких: 16 050, 52 грн - сума основного боргу за період з квітня 2017 року по червень 2025 року, 8827,66 грн - інфляційна складова боргу, 2682,16 грн - 3% річних від суми боргу, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1260,34 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,
позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 2" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках на обслуговування будинку та прибудинкової території - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 2" заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 16 050,52 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 8 827, 66 грн та 3% річних від суми боргу у розмірі 2 682,16 грн, що загалом складає 27 560,34 грн, а також судовий збір у розмірі 1260,34 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гмирі 2", код ЄДРПОУ 40679632, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гмирі 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя К.В. Шаповалова