Справа №705/2631/20
2/705/49/26
05 січня 2026 року м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Р.В., дослідивши матеріали цивільної справи за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконними та скасування рішень, припинення права приватної власності на земельні ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння,
У провадженні суду перебувають матеріали цивільної справи за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконними та скасування рішень, припинення права приватної власності на земельні ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 30.09.2025 після відкриття провадження у справі позовна заява була залишена без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме зазначено про необхідність надати до суду документи щодо експертно-грошової оцінки земельних ділянок: - площею 0,25 га, кадастровий номер: 7124387500:02:000:1442; - площею 0,25 га, кадастровий номер: 7124387500:02:000:1443, здійсненої в порядку, визначеному законом, та докази внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Позивачу роз'яснено, що у випадку не усунення недоліків заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Прокурор подав до суду пояснення на ухвалу суду від 30.09.2025 про залишення позову без руху, в якому просить продовжити розгляд справи № 705/2631/20. Зазначає, що позовна заява прокурора на час направлення до суду відповідала вимогам ст.177 ЦПК України. Залишаючи позовну заяву без руху, суд врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», що набрав чинності 09.04.2025, яким доповнено ч.4 ст.177 ЦПК України другим абзацом такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірною майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Посилання суду на п.2 розд.11 «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону при застосуванні абзацу 2 ч.4 ст.177 ЦПК України вважає безпідставним, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення га перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.
Умови та порядок компенсації викладено законодавцем у ч.5 ст.390 ЦК України.
Порядок обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна в добросовісного набувача викладено у ст.388 ЦК України.
Натомість абзац 2 ч.4 ст.177 ЦПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права.
Стаття 177 ЦПК України лише встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви.
Таким чином, абзац 2 ч.4 ст.177 ЦПК України не має зворотної дії в часі.
Також вважає, що ця норма не могла б мати зворотної дії в часі в силу ст.58 Конституції України, оскільки абзац 2 ч.4 ст.177 ЦПК України погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, а не пом'якшує.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Верховний Суд у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/2382/18, від 21.07.2021 у справі № 904/903/20, від 20.01.2021 у справі № 905/2382/18, від 12.11.2020 у справі № 911/956/17 та інших дійшов висновку про те, що факт подання позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією, що зумовлює обов'язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог.
Таким чином, норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду (26.06.2020).
Оскільки позовна заява відповідає вимогам ст.177 ЦПК України в редакції, чинній на 26.06.2020, підстав для подання прокурором до суду експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі їх вартості, немає.
Окремо звертає увагу на те, що застосування судом на стадії дослідження доказів норми права (абзац 2 ч.4 ст.177 ЦПК України), яка не підлягає застосуванню, і залишення з цих підстав позову без руху може свідчити про незаконну відмову в доступі до правосуддя.
Щодо незастосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» доповнено ст.390 ЦК України ч.5 наступного змісту:
«Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, орган) місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади».
Вважає, що за змістом наведених норм вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач.
Стаття 388 ЦК України розкриває поняття добросовісного набувача - це особа, яка придбала майно за відплатним договором в іншої особи, що не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.
У даному випадку ОСОБА_1 , ОСОБА_3 при отриманні спірних земельних ділянок у власність діяли недобросовісно. Відповідачі були обізнані ще з часів оформлення інвентаризації житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , про його знаходження його на балансі Собківського лісництва ДП «Уманське лісове господарство» та віднесення спірних земельних ділянок, які розташовані поруч, до земель лісу, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи № 452.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначала, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду, знали або, проявивши розумну обачність, мали знати про те, що земельний масив, який вони набувають у власність, вибув з володіння держави з порушенням вимог закону.
Отримання у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 земельних ділянок лісогосподарського призначення, як землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ставить під обґрунтований сумнів їхню добросовісність.
З огляду на викладене, прокурор стверджує про обізнаність відповідачів щодо незаконності отримання ними земельних ділянок та їхню недобросовісність у спірних правовідносинах.
Пред'явлення позову - це дія, яку вчиняє особа з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів (прав, свобод чи інтересів інших осіб) шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16 (п.41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15 (п. 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17 (п.50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16 (п.31.4), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.71) вказувала на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Тобто, визначення предмета і підстав позову є правом позивача, яке реалізується на його власний розсуд, а встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду під час розгляду справи та ухвалення рішення.
Тобто вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідачів у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення і він не вправі відхиляти ці твердження позивача ще на стадії розгляду справи.
Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Невнесення прокурором вартості майна виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача.
При цьому у випадку підтвердження в ході судового розгляду недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч.5 ст.390 ЦК України, а у разі спростування відповідних доводів прокурора і встановлення обставин добросовісності відповідача - відмовляє у задоволенні позову, застосовуючи ч.5 ст.390 ЦК України, з огляду на невнесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду.
Тобто, у випадку якщо під час судового розгляду на стадії ухвалення рішення суд у цій справі дійде висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 є добросовісними набувачами і до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.388 ЦК України і ч.5 ст.390 ЦК України, це є підставою для відмови у позові, а не для залишення позову без руху.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).
При витребувані майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).
За обставинами справи Собківська сільська рада рішенням від 28.02.2018 № 15-10/VІІ розпорядилася земельними ділянками лісогосподарського призначення, власником яких не є, та надала їх у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які в свою чергу зареєстрували право власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що означає про порушення права власності держави, в особі Кабінету Міністрів України, на спірні земельні ділянки і незаконне заволодіння ними без відповідної правової підстави - волі власника, що не припинило права власності держави на нього.
За таких обставин, держава як власник спірних земельних ділянок в особі позивача вправі витребувати належне їй майно від відповідачів.
З огляду на вказане, окрім зосередження на дослідженні питання добросовісності відповідачів у ситуації, що склалася, слід врахувати факт, чи існувала взагалі законна підстава виникнення речового права на спірні земельні ділянки у Собківської сільської ради, та у наступному у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 чи ні.
Відповідна законна підстава виникнення речового права Собківської сільської ради на земельні ділянки була відсутня, оскільки спірні земельні ділянки є державної власності землями лісогосподарського призначення та знаходиться у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», відповідно до рішення Черкаської обласної ради від 19.12.2000 № 18-2 та підтверджується матеріалами лісовпорядкування.
При цьому, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 отримали спірні земельні ділянки безоплатно, тобто фактично не зазнавши майнових витрат, які б підлягали компенсації, тому відсутній причино-наслідковий зв'язок між діями держави та будь-якими збитками набувачів.
За таких обставин, вважають, що відсутні підстави для застосування до даних правовідносин норм Закону України від 12.03.2025 № 4292 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту добросовісного набувача».
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду з огляду на наступне.
Згідно положень ч. ч. 11 та 13 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
У зв'язку з набранням чинності 09 квітня 2025 року ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» та відсутністю документів на підтвердження вартості спірного майна, оскільки позовні вимоги стосуються витребування вказаних земельних ділянок у власність КМУ з незаконного володіння відповідачів, судом винесено ухвалу 30.09.2025 про залишення позовної заяви заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконними та скасування рішень, припинення права приватної власності на земельні ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння - без руху, та надано строк 5 днів для усунення вказаних недоліків, роз'яснивши, що слід надати до суду документи щодо експертно-грошової оцінки земельних ділянок: - площею 0,25 га, кадастровий номер: 7124387500:02:000:1442; - площею 0,25 га, кадастровий номер: 7124387500:02:000:1443, здійсненої в порядку, визначеному законом, та докази внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Суд не враховує зазначені прокурором у поясненні обставини як підставу для можливості продовжити розгляд позовної заяви в зв'язку з наступним.
Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» є спеціальним нормативним актом, який застосовується до правовідносин зокрема щодо витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідно до п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону: положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.»
У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Суд не бере до уваги посилання прокурора на положення ст.58 Конституції України, оскільки вони не є релевантними по відношенню до правовідносин, що склалися в даній справі, а тому не можуть бути застосовані в даному випадку оскільки не регулюють питання будь-якої відповідальності особи з урахуванням того, що вимоги закону спрямовані на захист прав добросовісних набувачів земельних ділянок, а отже передбачають компенсаційний механізм у разі прийняття судом рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади. У такому випадку передумовою прийняття такого рішення має бути попереднє внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.
При цьому слід врахувати, що внесення вартості майна на депозитний рахунок суду є певним запобіжним заходом та не має на меті безповоротного позбавлення права органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора на ці кошти, які, в разі відмови в задоволенні позову, підлягатимуть поверненню в передбаченому законом порядку.
Зазначення прокурором у поясненні варіантів застосування судом під час розгляду справи положень ч.5 ст.390 ЦК України в залежності від доведеності добросовісності або недобросовісності набувача взагалі має ознаки спроби роз'яснення суду питань правозастосування норм закону, що не входить ні до повноважень прокурора, як учасника (сторони) цивільної справи, а також не ґрунтується на жодній нормі закону, а тому залишається поза увагою суду.
Щодо визначення поняття «добросовісного набувача» суд наголошує, що положення частин першої та третьої статті 388 ЦК України відносять до такої категорії не тільки осіб, які придбали майно за відплатним договором в іншої особи, що не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, а й осіб, які набули таке майно безвідплатно в особи, що не мала права його відчужувати.
Крім цього, розглядаючи позицію прокурора про те, що в даному випадку відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 при отриманні спірних земельних ділянок у власність діяли недобросовісно, суд зазначає наступне.
Як зазначає прокурор у поясненні, відповідачі з часів оформлення інвентаризації житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , були обізнані про його знаходження на балансі Собківського лісництва ДП «Уманське лісове господарство» та віднесення спірних земельних ділянок, які розташовані поруч, до земель лісу, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи № 452.
Разом із цим, такі посилання прокурора не відповідають обставинам, викладеним в позовній заяві, оскільки звертаючись до суду з даним позовом та в подальшому змінюючи предмет позову, прокурор не посилався на такі обставини щодо недобросовісної поведінки відповідачів, як на підставу позовних вимог, а тому судом при прийнятті рішення про залишення позовної заяви без руху такі обставини не враховувалися.
Відповідної письмової заяви про зміну підстав позову прокурор до суду також не подавав.
Суд враховує, що предметом позову в даній справі є передусім визнання незаконними та скасування рішень Собківської сільської ради уманського району Черкаської області про передачу у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельних ділянок, а також припинення права приватної власності останніх на такі земельні ділянки з подальшим витребування майна з чужого незаконного володіння. Жодних обставин та вимог про визнання недобросовісними дій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позовна заява прокурора не містить, а витребування майна з чужого незаконного володіння прокурор пов'язує насамперед та лише з незаконністю рішень Собківської сільської ради уманського району Черкаської області про передачу у власність земельних ділянок.
Таким чином, у своїх поясненнях на ухвалу суду від 30.09.2025 прокурор фактично не погоджується з прийнятим судом рішенням про залишення позовної заяви без руху, хоча в судовому засіданні будь-яких заперечень з цього приводу не зазначав, поклавшись на розсуд суду, та, як наслідок, не усунув зазначені судом недоліки позовної заяви.
За встановлених обставин, оскільки прокурором у встановлений судом строк не надано документальне підтвердження експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, а також доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, суд приходить до висновку, що прокурор не усунув недоліки позовної заяви, а тому відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 187, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача: Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконними та скасування рішень, припинення права приватної власності на земельні ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без розгляду.
Роз'яснити особі, заяву якої залишено без розгляду, що після усунення умов, які були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р. В. Піньковський