вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
22.09.10Справа №2а-9203/10/16/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю.,
при секретарі Габрись П.С.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у смт. Кіровське Автономної Республіки Крим
про стягнення заборгованості в сумі 95080,42 грн.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Федорик О.В., довіреність № 520 від 15.12.2009 року;
Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кіровське Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості у сумі 95080,42 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не відшкодовується сума пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 95080,42 грн. (2575,92,00грн. - основний розмір пенсії; 91379,72 грн. - державна адресна допомога; 324,84 грн. - цільова допомога; 21,48 грн. - витрати на доставку), яка була виплачена таким особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 22.09.2010 року, не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в відмовити в їх задоволенні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідно до якої відповідач зазначає, що правових підстав для відшкодування позивачу суми заборгованості немає. При цьому відповідач зазначає, що позивач включив в суму позову щомісячну державну адресну допомогу та її доставку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 року № 265, яка не включаються до основного розміру пенсії та відповідно не має відшкодовуватись Відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Крім того, представник відповідача зазначив, що відшкодування витрат позивача, що пов'язані з виплатою та доставкою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на підприємстві повинно відбувається на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач в період з січня по червень 2010 року щомісячно підписували акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У зв'язку з виникненням неузгодженості між розрахунками Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АРК та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт. Кіровське АР Крим до акту та списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, була складена таблиця розбіжностей, які не прийняті відповідачем до заліку.
Судом встановлено, що розбіжності виникли, у тому числі, в результаті незгоди відповідача відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсії таким особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 в розмірі 95080,42 грн. (2575,92,00грн. - основний розмір пенсії; 91379,72 грн. - державна адресна допомога; 324,84 грн. - цільова допомога; 21,48 грн. - витрати на доставку), що підтверджується списками осіб, яким призначені пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку за період з січня по червень 2010 року, а також документами, на підставі яких була призначена та виплачувалась пенсія вказаним особам: Акти про нещасний випадок на виробництві; довідки МСЕК.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 року останній є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
Пунктом 15 Положення встановлено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2 та Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №11-2 від 27.06.2002 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.07.2002 року №581/6869 управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі входять до єдиної системи органів пенсійного фонду, але мають різні повноваження.
За таких обставин, Пенсійний фонд України, головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах є окремими суб'єктами владних повноважень, а відтак їх неможливо ототожнювати або вважати однією особою.
Відповідно до п. 1.1 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 жовтня 2005р. №43, Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.
Згідно до п. 2.1 Положення основними завданнями виконавчої дирекції Фонду є, серед іншого, забезпечення дотримання положень Конституції України та вимог чинного законодавства, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності; збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.
Відповідно до пп.4 п. 3.1. Положення виконавча дирекція Фонду, зокрема, співпрацює з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до п. 2.2, п. 2.3 Положення виконавча дирекція Фонду здійснює керівництво робочими органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контроль за їх діяльністю щодо виконання ними завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, рішень правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду здійснює управління соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві шляхом проведення виконавчо-розпорядчої діяльності, яка передбачає забезпечення виконання рішень правління Фонду, видання наказів щодо планування, збору, акумулювання та обліку страхових внесків, забезпечення в повному обсязі реалізації завдань цього виду соціального страхування, які належать до компетенції виконавчої дирекції Фонду.
Згідно до п. 1.2 Положення робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення, які є самостійними юридичними особами і реалізують завдання та основні принципи страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
Пунктом 1 Типового положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 19 від 20.04.2001 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення) є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), що утворюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно п.1 Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 17 від 20.04.2001 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що утворюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
До складу управління входять відповідні відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду), а також апарат управління, який здійснює на території управління державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - страхування від нещасного випадку).
Як вбачається із зазначених типових положень, до повноважень управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та її відділення в районах та містах не віднесено здійснення відшкодування органам Пенсійного фонду України витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Таким чином, суд дійшов висновку, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та її робочі органи є владними суб'єктами з різними повноваженнями, а відтак їх неможливо ототожнювати, або вважати однією особою.
Що стосується вимог позивача про відшкодування витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії, а також цільової допомоги, то суд зазначає наступне.
Постановою №5-4/4 від 04.03.03 року Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (зареєстровано в Міністерстві юстиції 16.05.03 року за №376/7697) (далі Порядок №5-4/4 від 04.03.03року).
Зазначеним порядком встановлено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат. Відповідно до Порядку, управління Пенсійного фонду в районах і містах області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у цих районах та містах у встановлений Положенням термін проводять звірку на предмет визначення сум витрат та подають акт звірки головному обласному управлінню Пенсійного фонду та обласному управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Головне управління обласного Пенсійного фонду та обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у встановлений Положенням термін узгоджують суми, що підлягають відшкодуванню та подають свою довідку відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування.
Згідно з п.7 зазначеного Положення, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
Оскільки відповідач не здійснює перерахування грошових коштів Пенсійному фонду України, відповідно до вищезазначеного Порядку, стягнення з відповідача відповідних грошових коштів може призвести до подвійного фінансування зазначених витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Окрім того, як зазначалося вище, до повноважень відповідача, відповідно до Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення не віднесено обов'язку щодо відшкодування зазначених витрат. Відшкодування зазначених витрат віднесено до повноважень саме Фонду.
Що стосується позовних вимог про відшкодування витрат на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 року №265, суд зазначає наступне.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В доповнення зазначених статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Кабінетом Міністрів України 26.03.2008 року прийнято постанову № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.
В п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Але відповідно до ч.3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» адресна допомога, визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265, не включається.
Отже, суд дійшов висновку, що дія Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги та підвищення до пенсії, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
Суд не бере до уваги доводи позивача, що оспорювана державна адресна допомога у даному випадку по суті є пенсією по інвалідності, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.
Так, відповідно до п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено «державну адресну допомогу до пенсії», яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», вона відсутня й у переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265.
Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.
Форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5 не містить рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.
В силу викладеного, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Совєтському районі АР Крим відшкодовувати витрати, що понесені позивачем у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та поштових витрат на виплату та доставку зазначених сум, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, яке відбулось 22.09.2010 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст.. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 27.09.2010 року.
Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.