вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
09 грудня 2010 р.Справа №2а-14455/10/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді
Котарева Г.М. , при секретарі Ліган М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Відділ громадянства,імміграції і реєстрації фізичних осіб Київського районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК
при залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3
про спонукання до виконання певних дій
за участю:
позивача - ОСОБА_2., паспорт серії НОМЕР_1;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_2;
Суть спору: ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим зареєструвати її за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що діями відповідача, пов'язаними з відмовою зареєструвати позивача за вказаною адресою, порушуються її конституційні права.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Крім того, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_3
Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та день його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа у судовому засіданні проти позову заперечувала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та третю особу, дослідивши надані докази, суд
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність оскаржуваних дій відповідачів про відмову у реєстрації позивачів за постійним місцем проживання, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єктам владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Законом, яким відповідно до Конституції України регулюються відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначаються порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлюються випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі Закон) передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до статті 3 Закону реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Обов'язок зареєструватись за місцем проживання в органах реєстрації покладений ч. 1 ст. 6 Закону на громадянина України, а також іноземця чи особу без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає:
- письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
- паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004р. №985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» затверджено форму заяви про реєстрацію місця проживання. Така заява повинна містити відомості про підстави для реєстрації місця проживання заявника за зазначеною ним адресою (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи) або згоду власника житла на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації вище.
Таким чином, сама реєстрація місця проживання носить заявочний характер та здійснюється на підставі заяви особи.
Статтею 7 Закону встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто.
У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до органу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено за зверненням іншої особи та на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку.
Зняття з реєстрації місця проживання неповнолітніх, які не мають батьків, та осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
За рішенням Київського районного суду м. Сімферополь АР Крим від 30.03.04р. ОСОБА_2, знята з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Підставою для винесення зазначеного рішення є та обставина, що власник 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 02.02.04р. продав частину зазначеного домоволодіння ОСОБА_5
Зазначене рішення у встановлені законом строки не оскаржувалось, в зв'язку з чим, набрало законної сили.
Відповідно ч.1 с.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких підстав, позивач повинен зареєструватись за місцем проживання в органах реєстрації на загальних підставах. Суд зазначає, що одним із обов'язкових умов реєстрації місця проживання є згода власника житла.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополь АР Крим від 27.10.06р. договір купівлі - продажу 02.02.04р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнаний недійсним з підстав невідповідності ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_6 залишені без задоволення, сторони приведені у первинне становище (а.с. 13-17).
Як вбачається з матеріалів справи, ? частки землеволодіння, розташованої за адресою АДРЕСА_1, на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим по справі №2-3133 від 27.10.06р., належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 40).
У судовому засіданні, ОСОБА_3, заявив, що відмовляється давати згоду на проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктами 4 та 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце проживання -це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;
реєстрація -це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для реєстрації місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_1.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні 09.12.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 13.12.10р..
Керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Котарева Г.М.