Справа № 607/10735/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/129/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
26 січня 2026 р.м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Садівниче товариство «Вітамін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільелектропостач», Акціонерного товариства «Тернопільобленерго» про визнання дій щодо відключення постачання електричної енергії протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Садівниче товариство «Вітамін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільелектропостач», Акціонерного товариства «Тернопільобленерго» про визнання дій щодо відключення постачання електричної енергії протиправними та зобов'язання вчинити дії.
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив витребувати від Громадської організації “Садівниче товариство “Вітамін» та Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради документи, які слугували підставою для проведення 16 грудня 2016 року реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що пов'язана з державною реєстрацією змін до установчих документів.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі та надано строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження та заперечення щодо заявленого клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року справу призначено до розгляду на 28 січня 2025 року о 15 год 30 хв.
29.12.2025 року до Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доказів у справі, у якій останній просив забезпечити докази шляхом витребування від Громадської організації “Садівниче товариство “Вітамін» документи, які слугували підставою для проведення 16 грудня 2016 року реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що пов'язані з державною реєстрацією змін до установчих документів з урахуванням норм ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в його редакції, яка діяла станом на 16 грудня 2016 року .
В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідач не зреагував на його прохання надати належним чином засвідчені копії вказаних документів, які стали підставою для проведення реєстраційної дії відповідачем 16.12.2016 року, пов'язаної із реєстрацією нової редакції установчих документів Громадської організації “Садівниче товариство “Вітамін», як громадської організації.
Зазначав, що наявна у матеріалах справи цифрокопія Статуту має наявні ознаки підроблення та не має початку посвідчувального нотаріального напису.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто заявнику.
Суд керувався тим, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог ч.1 п.п.4, 5 ст.117 ЦПК України.
12 січня 2026 року ОСОБА_1 вдруге подав заяву про забезпечення доказів, в якій просить клопотання про забезпечення доказів, шляхом витребування доказів задовольнити та витребувати від Громадської організації “Садівниче товариство “Вітамін» та Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради документи, які слугували підставою для проведення 16 грудня 2016 року реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що пов'язані з державною реєстрацією змін до установчих документів з урахуванням норм ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в його редакції, яка діяла станом на 16 грудня 2016 року .
В обгрунтування вимог посилається на те, що існує вірогідність їх ненадання відповідачем суду, оскільки відповідач не зреагував на його прохання надання належним чином засвідчених копій документів, які стали підставою для проведення реєстраційної дії 16.12.2016 року, пов'язаної із реєстрацією нової редакції установчих документів відповідача як громадської організації.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, колегія суддів вважає, що її слід повернути заявнику виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте, слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно положень частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Зловживання процесуальними правами це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19) та від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).
Європейський суду з прав людини застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02).
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись повторно 12.01.2026 року із заявою про забезпечення доказів, ОСОБА_1 також не обґрунтовує необхідність забезпечення доказів, в тому числі, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що у повторній заяві про забезпечення доказів скаржник виказує свою повну незгоду з процесуальною ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02 січня 2026 року, яку він не оскаржував до суду касаційної інстанції та у тексті заяви використовує лексику, яка непритаманна для написання ділових документів, а саме, зазначає, що “заявлене клопотання про витребування доказів колегією суддів під головуванням судді Храпак Н.М. не розглянуто взагалі», “процесуальних дій з приводу клопотання Тернопільський апеляційний суд не здійснює», “невже важко відмовити у задоволенні клопотання із відповідною чіткою мотивацією», “судді стають екстрасенсами».
Наведені вище висловлювання позивача не обґрунтовують заяви про забезпечення доказів та є виявом зневажливого ставлення позивача до суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме з метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отже, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, образити, принизити учасників судового процесу, суд, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.
За таких обставин, колегія суддів визнає дії ОСОБА_1 , зловживанням процесуальними правами, та користуючись наданим суду правом вважає за необхідне заяву визнати неподаною та повернути її скаржнику.
Керуючись ст.43,44 ЦПК України, колегія суддів,-
Визнати, що звернення ОСОБА_1 вдруге із заявою про забезпечення доказів є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі №607/10735/25 визнати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома