Справа № 682/3200/25
Провадження № 2-а/682/2/2026
12 січня 2026 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Маршал І.М.,
за участі секретаря судового засідання Захарчук С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1687 від 25 листопада 2025 року в справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень (надалі - Постанова). Позивач не погоджується зі змістом оскаржуваної постанови з огляду на таке.
Позивач вказує, що за змістом оскаржуваної постанови йому в провину ставиться те, що він без поважних на те причин 02 липня 2025 року не прибув на 10 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова не ґрунтується на жодних письмових доказах, а також вказує, що він за допомогою застосунку "Резерв+" уточнив свої дані 26.10.2024 року, йому також відповідачем було надано відстрочку від призову на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, вказує, що жодним нормативним актом, у тому числі і зазначеними у оскаржуваній постанові, не передбачено обов'язку громадянина України після оголошення мобілізації без виклику посадових осіб ТЦК та СП з'являтися для уточнення та актуалізації персональних даних, а тим більше для проходження з власної ініціативи ВЛК чи «вирішення питання призову на військову службу по мобілізації». Також вказує на порушення відповідачем вимог нормативних актів щодо належного оповіщення позивача про необхідність з'явитися до РТЦК, а також порушено визначену законом процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення під час винесення відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
З цих підстав позивач вважає оскаржувану постанову такою, що винесена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а тому просить суд її скасувати та закрити провадження у справі.
Представником позивача адвокатом Маринюком С.О. до суду подано клопотання з проханням позов задоволити та розглянути справу у відсутність позивача та його представника.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про день та час судового розгляду свого представника до суду не скерував, відзив на позовну заяву не подавав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення № 1687 від 25.11.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він без поважних причин не з'явився 02.07.2025 року на 10 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних за пересланою засобами поштового зв'язку повісткою № 3993095 від 19.06.2025 року. Своїми неправомірними діями порушив вимоги Закону України «Про оборону», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який набрав чинності 19.05.2024, а згідно із Законом "Про військовий обов'язок і військову службу" уточнити персональні дані необхідно протягом 60 днів з дня набрання чинності вказаним законом, тобто до 16.07.2024 року включно.
Так, відповідачем на підтвердження дій щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також інших доказів, зокрема, які саме облікові дані військовозобов'язаного відповідно до п. 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, не було оновлено чи уточнено позивачем, та чи які невідповідності було виявлено і які можливо чи не можливо отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами тощо.
Аналізом змісту оскаржуваної постанови та матеріалів справи встановлено, що позивачу не надходило жодних дзвінків та повідомлень від відповідача, а також від Укрпошти про необхідність з'явитися до ТЦК, і доказів на спростування такого відповідачем не надано.
Викладене свідчить, що позивач виконав вимоги Закону, крім того, інформація про позивача наявна у інформаційно-телекомунікаційних системах та реєстрах, базах даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а тому у відповідача була наявна можливість самостійно отримати його персональні дані, що згідно примітки до статті 210 КУпАП виключає застосування положень статей 210, 2101 КУпАП.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" проводиться робота щодо організації електронної взаємодії з ДПС України, МЮ України, ДМС України, ДСА України, ДПС України, МОН України та іншими державними органами держателями (розпорядниками, адміністраторами) інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом ч.ч. 1-2 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" загальний військовий обов'язок встановлюється з метою забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підготовки населення до захисту України. Загальний військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття та призов на військову службу; проходження за призовом або добровільно військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 6 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані: прибувати за викликом військового комісаріату до призовних дільниць для приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який набрав чинності 19.05.2024, внесено зміни до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом яких статтю 210 доповнено частиною 3, якою встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суду відповідачем не надано жодного доказу, передбаченого ст. 251 КУпАП, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість.
Відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо правомірності прийнятого рішення, а саме, про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, за встановлених обставин справи, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суперечить нормам вказаних вище актів законодавства .
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Керуючись ст.ст. 210, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позов задоволити.
Постанову № 1687 від 25.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу 17 000 гривень скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Маршал І. М.