15.01.2026 Справа №607/14622/25 Провадження №2/607/386/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О.Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за Договором позики № 78966941 в розмірі 38 836,13 грн, з яких: 8 955,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 881,13 грн - сума заборгованості за відсотками, а також понесених судових витрат.
В обґрунтування вказаного позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначило, що 30 травня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78966941, на виконання умов якого, Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти у сумі 12 000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Згідно з п. 1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mvcredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики), а також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mvcredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики).
14 червня 2021 року на підставі договору факторингу № 14/06/21, укладеного між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», ТОВ «1 БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БАНК» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 38 836,13 грн, з яких 8 955,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29 881,13 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення ОСОБА_1 , останній не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання прав вимог до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 липня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
04 листопада 2025 року судом постановлено ухвалу про визнання явки представника позивача обов'язковою.
09 січня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» про долучення доказів, а саме: розрахунків заборгованостей за кредитним договором та інформаційних довідок, наданих позивачу первісними кредиторами на підтвердження отримання боржником кредитних коштів.
У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника цього товариства, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про місце, день та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, а також оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
30 травня 2023 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78966941, за умовами якого відповідачу було надано у кредит грошові кошти в сумі 12 000,00 грн, строком на 30 днів, до 29 червня 2023 року, знижена процентна ставка/день становить 0,875%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою за день 2,70% та орієнтованою річною процентною ставкою 1 604,7%, орієнтована загальна вартість позики 15 150,00 грн.
Згідно умов договору ТОВ «1 БАНК» зобов'язалось передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 договору).
Пунктом 4 цього договору позики визначено, що проценти за цим договором нараховуються на залишок позики щоденно, включаючи дати отримання та повернення коштів.
Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору передбачено, що позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін на наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до договору позики № 78966941 від 30 травня 2023 року) сторони узгодили суму кредиту за договором в розмірі 12 000,00 грн, та розмір процентів за користування кредитом 3 150,00 грн.
ТОВ «1 БАНК» надав відомості, сформовані 18 липня 2025 року щодо виконання зобов'язань за вищевказаним Договором - про щоденні нарахування та погашення із зазначенням дати операції та суми.
За змістом інформації ТАСКОМБАНК, номер транзакції: 726f67ff-6d7e-480e-8e48-3f0aa11f1477; дата оплати: 30.05.2023 21:42:55; номер платіжної картки: 4149499993548153; сума: 12 000,00 UAH, ЄДРПОУ платника: 39861924.
Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідач отримав кредитні кошти, однак не виконує зобов'язань щодо їх повернення, а відтак порушене право підлягає захисту в судовому порядку.
Отож, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Водночас, суд звертає увагу, що заміна кредитора у зобов'язанні не є беззаперечним підтвердженням того, що до позивача перейшло право вимоги саме на той розмір заборгованості, який зазначено у витязі із Реєстру боржників. За умовами вищевказаного кредитного договору відповідач мав би отримувати кошти шляхом їх перерахування в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Проте матеріали позову не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти у визначених договором порядку та розмірах, для того, щоб суд мав можливість дійти до переконання про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
На підтвердження видачі ОСОБА_1 кредитних коштів надано лист ТАСКОМБАНК, у якому вказано номер транзакції: 726f67ff-6d7e-480e-8e48-3f0aa11f1477; дата оплати: 30.05.2023 21:42:55; номер платіжної картки: 4149499993548153; сума: 12000.00 UAH, ЄДРПОУ платника: 39861924. Проте надана інформація не може бути обгрунтуванням того, що саме ОСОБА_1 перераховувалися кошти за договором № 78966941 про надання споживчого кредиту від 30 травня 2023 року, адже у реквізитах здійснення грошового переказу відсутні анкетні дані позичальника, його код платника податків, посилання на номер та дату кладення кредитного договору. Суд також не встановив, що номер платіжної картки, на який було здійснено переказ належить ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що Порядок та умови надання кредиту за Договором передбачають, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Однак, як суд звертав увагу вище, при матеріалах справи відсутня інформація про те, що вказана платіжна картка належить відповідачу. Натомість позивач має доводити свої вимоги і не був обмежений у праві клопотати перед судом про витребування інформації, яка становить банківську таємницю або ж про витребування іншої інформації, в отриманні якої він має перешкоди.
Отож, оскільки надана суду інформація про перерахунок коштів не містить відомостей, що переказ було здійснено саме на виконання умов Договору № 78966941 про надання споживчого кредиту від 30 травня 2023 року, як і судом не було встановлено, що картковий рахунок на який було здійснено переказ 12 000,00 грн, належить саме відповідачу, суд виснує про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та неповернення у строк, встановлений Договором.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
При цьому за умовами вищевказаного договору факторингу, Кредитор мав зобов'язання передати Новому Кредитору документацію по Боржниках, зазначених у Реєстрі Боржників, що вказує на відсутність перешкод у ТОВ «ФК «ЄАПБ» в наданні до суду доказів на підтвердження розміру отриманих саме відповідачем кредитних коштів.
Отже, саме ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело позов, що є його, а не відповідача, процесуальним обов'язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.
Більше того, у своїй позовній заяві до суду ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило розглянути справу у його відсутність та у подальшому представник позивача на призначенні засідання не з'являвся, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.
За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів, а також відповідно і користування ними, а тому суд доходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід віднести на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 611, 612, 624-625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 128, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя О.Я. Герчаківська