Справа № 383/1731/25
Номер провадження 2/383/260/26
26 січня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої - судді Адаменко І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Зербул С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу №383/1731/25 за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2025 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 березня 2021 року між AT «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2035659614 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13390,00 грн на придбання товару. Також, 24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу №24/03/23, відповідно якого первісний кредитор АТ «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за кредитним договором №2035959614 від 20.03.2021 року, продукт (POS), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 11983,99 гривень, що складається з: заборгованість по тілу кредиту 10375,36 грн, заборгованість по відсотках 1,83 грн та заборгованість по комісії 1606,80 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 січня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу без його участі, при цьому надав згоду на ухвалення заочного рішення у справі, у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.6 зворот).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду від останньої надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, при цьому зазначено, що вона частково визнає позовні вимоги, а саме в частині тіла кредиту та відсотків, проте щодо стягнення комісії вона просить відмовити в цій частині позову, в зв'язку з необґрунтованістю вимог, а також просила стягнути судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог (а.с.60). Відзив на позовну заяву відповідач не подала.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з вимогами частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку відповідач - АТ «ОТП БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судом встановлено, що 20 березня 2021 року року ОСОБА_1 підписала власноруч Анкету-заяву на отримання кредиту у АТ «ОТП БАНК», яка містить її контактну інформацію, та якою вона приєдналася до публічної пропозиції АТ «ОТП БАНК» (а.с.20 зворот).
Також, 20 березня 2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2035959614, відповідно до умов якого загальний розмір кредиту складає 13390,00 грн на придбання товару у Продавця 1 ТО ТОВ КОМФІ ТРЕЙД КБ ІМ; передоплата позичальника 6334,00 грн; 490,00 грн на сплату додаткових послуг банку, дата остаточного повернення кредиту 20 червня 2022 року (а.с.18).
Відповідно до п.1.2. Кредитного договору протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 (нуль цілих одна сота) % річних.
Пунктом 1.3. Кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником Ануїтетних платежів та рахунок погашення боргових зобов'язань, реквізити якого визначені у Додатку №1 до Кредитного договору.
Згідно з п.1.4. Кредитного договору датою (моментом) наданими Банком та отримання Позичальником кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок Продавця і на придбання Товару. У разі отримання кредиту також і на оплату послуг у Продавця таабо на сплату Комісійної винагороди за видачу кредиту, Кредит надається також шляхом перерахування Банком відповідної частини Кредиту на поточний рахунок Продавця послуг та/або утримання Банком Комісійної винагороди за видачу Кредиту.
Відповідно до п.2 Кредитного договору попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є ця Заява- анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК», та які розміщенні на офіційному сайті Банку, бажає оформити.
Згідно п.2.1. Кредитного договору за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Договором. На дату укладення Заяви - анкети розмір процентної ставки становить 5 % (п'ять відсотків) в місяць. На дату укладення Заяви - анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.
Додатком № 1 до Кредитного договору №2035959614 від 20.03.2021 року сторонами погоджено Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальну річну процентну ставку за договором від 20.03.2021 року, згідно з яким дата повернення кредиту та сплата нарахованих процентів: 20.06.2022, сума кредиту за договором 13390,00 грн, проценти за користування кредитом 0,82 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1606,80 грн та інші послуги банку 490,00 грн (а.с.19).
Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с.19 зворот).
Додатком № 1 до Паспорта споживчого кредиту від 20.03.2021 року сторонами погоджено орієнтовний графік та розрахунок загальної вартості кредиту, згідно з яким дата повернення кредиту та сплата нарахованих процентів: 20.06.2022, сума кредиту за договором 13390,00 грн, проценти за користування кредитом 0,82 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1606,80 грн та інші послуги банку 490,00 грн (а.с.20).
Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідач та АТ «ОПТ БАНК» вчинили дії, визначені ст. 634 ЦК України. Відповідач власноручно підписавши кредитний договір, отримала кредитні кошти від банку, проте в порушення умов Кредитного договору у строки, визначені Кредитним договором до 20.06.2022 року, не повертає чергову частину платежу та припустилася заборгованості.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
На підтвердження виконання Договору позивачем надано специфікацію до Кредитного договору № 2035959614 від 20.03.2021 року з якої вбачається, що специфікацією повідомлено, що АТ «ОТП БАНК» прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику фізичні особі кредит для пред'явлення торговій організації ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД КБ ІМ» в сумі 12900,00 грн та зазначено найменування майна і його вартість. Сума початкового внеску 6334,00 грн, номер рахунку - фактури - СФКVG-0000985063, вартість - 19234,00 грн (а.с.23 зворот).
Відповідно меморіального ордеру №33547553 від 22.03.2021 року АТ «ОПТ БАНК» на рахунок ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД КБ ІМ» 22.03.2021 року було перераховано грошові кошти в сумі 12900,00 грн, призначення платежу: видача кредиту за кредитним договром №2035959614 від 20.03.2021 року (а.с. 25)
Також позивачем надано рахунок-фактуру № СФКVG-0000985063 від 20.03.2021 року на загальну суму 19234,00 грн із зазначенням товару та вартості кожного з них (а.с.22 зворот), копію квитанції ТОВ «КОМФІ ТРЕНД» від 20.03.2021 року на загальну суму 19234,00 грн (а.с.23) та меморіальний ордер №33547555 від 20.03.2021 року відповідно якого ОСОБА_1 було перераховано АТ «ОТП БАНК» грошові кошти в сумі 490,00 грн, призначення платежу: видача доп. Послуги СМС за кредитним договором 2035959614 від 20.03.2021 року (а.с.25 зворот).
Крім того, згідно виписки по особовому рахунку за період з 22.03.2021 року по 24.03.2023 рік, вбачається рух коштів зарахування коштів у сумі 490,00 грн 22.03.2021 р. (а.с.10-11).
Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача за Кредитним договором №№2035959614 від 20.03.2021 року за період з 20.03.2021 по 23.03.2023 рік, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснювала частково погашення кредиту та припустилася заборгованості за тілом кредиту в сумі 10375,36 грн, за відсотками в сумі 1,83 грн. Також, позивачем нараховано комісію в сумі 1606,80 грн (а.с.37).
Окрім того, судом встановлено, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено Договір факторингу №24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №265. Відповідно до умов даного Договору позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості (а.с.26-30).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Суд звертає увагу, що в зазначеній нормі права мова йде про право грошової вимоги, яке не можна ототожнювати із зобов'язанням боржника, оскільки право вимоги є похідним наслідком, що виникає через невиконання боржником певного грошового зобов'язання.
З вказаного слідує, що право вимоги не може існувати саме по собі.
Згідно пункту 5 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг є видом фінансової послуги.
Відповідно до статті 9 вказаного Закону фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов'язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 вказано, що визначальною ознакою договору факторингу є суб'єктний склад його учасників. Так, суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: - клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України); - фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст. 1079 ЦК України); - боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором, що вбачається із ч. 1 ст. 1077 ЦК України.
Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу
Згідно умов зазначеного договору факторингу п.1.1.-1.4. Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий кредитом) приймає право грошвої вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно до умов цього Договору. За цим Договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов'язань за Кредитними договорами. Фактр має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.
Актом приймання-передачі реєстру Боржників № 1 до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року сторонами погоджено, що Клієнт передав, а Фактор прийняв згідно з вимогами п.8.3. Договору Факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, реєстр Боржників №1, кількість боржників - 1470, загальна сума заборгованості 21569911,98 грн (а.с.8 зворот).
Актом приймання-передачі реєстру Боржників № 2 до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року сторонами погоджено, що Клієнт передав, а Фактор прийняв згідно з вимогами п.8.3. Договору Факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року, реєстр Боржників №2, кількість боржників - 8073, загальна сума заборгованості 130373921,06 грн (а.с.8).
Згідно витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року передано право вимоги за кредитним договором №2035959614 від 20.03.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 11983,99 грн з яких: 10375,36 грн заборгованість за тілом, 1,83 грн заборгованість за відсотками та 1606,80 грн заборгованість за комісією (а.с. 50 зворот).
Крім того, позивачем ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» відповідачу ОСОБА_1 направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту в зальному розмірі 11983,99 грн, з яких: 10375,36 грн заборгованість за тілом кредиту, 1,83 грн ззаборгованість за відсотками та 1606,80 грн заборгованість по комісії (а.с.35).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, враховуючи вище встановлені обставини та досліджені докази у справі, суд виснує, що позивачем доведено наявність у нього права вимоги до відповідача в судовому засіданні підтверджено факт переходу права вимоги за Кредитним договором №2035959614 від 20.03.2021 року від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», та позивачем доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем у сумі 13390,00 гривень, відповідно до умов вказаного договору та факт порушення умов договору відповідачем, який припустився заборгованості.
Оскільки відповідачу фактично надано кредитні кошти у розмірі 13390,00 гривень, які відповідачем не повернуто, то суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в сумі 10375,036 гривень та заборгованості по процентах в сумі 1,83 грн на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».
Щодо стягнення 1606,80 грн комісії, то в цій частині позов є необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 року у справі №186/1333/16-ц (провадження №61-27618св18), викладено правовий висновок про те, що умовами договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Також, Верховний Суд у постанові від 16.11.2016 року у справі №6-1746цс16 дійшов висновку, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без заначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме, як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливим є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із змісту Кредитного договору №2035959614 від 20.03.2021 року, а саме зі змісту п'ятого абзацу підпункту 1.1. пункту 1 вказаного Кредитного договору вбачається, що позивачем встановлено розмір комісії за управління кредитом щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту, проте це суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Враховуючи те, що позивачем встановлено плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення п'ятого абзацу підпункту 1.1. пункту 1 Кредитного договору №2035959614 від 20.03.2021 року, укладеного між відповідачем та Банком щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за управління кредитом є нікчемним.
Вказаний висновок ґрунтується також на правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначено, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно зі змістом статті 11 Закону № 1023-XII дію Закону № 1023-XII звужено до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII».
Враховуючи вищевикладене суд визнає що зміст п'ятого абзацу підпункту 1.1. пункту 1 договору Кредитного договору №2035959614 від 20.03.2021 року є нікчемним, тому оскільки банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, до яких відноситься й комісія за надання кредиту, тому позовні вимоги в частині стягнення 1606,80 грн заборгованості з комісії є необґрунтованими та позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений позов до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не доведені належними та допустими доказами всі складові заборгованості за кредитним договором, які зазначені позивачем у позові, тому стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 10377,19 грн, з яких 10375,36 грн заборгованість за кредитом та 1,83 грн заборгованість за нарахованими відсотками, відмовивши в задоволені іншої частини вимог, а саме в стягненні 1606,80 грн комісії за управління кредитом.
Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідно статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно ч.8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано наступні документи:
- договір №43115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» в особі директора Кириченко О.М. та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЬГИ КЛЕЩ». Предмет договору: Клієнт доручає, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. У разі прийняття судом по матеріалам позовної заяви позитивного рішення, клієнт зобов'язується сплатити гонорар на користь адвоката у розмірі 5000,00 грн (п.4.9. Договору) (а.с.15-17).
Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЬГИ КЛЕЩ», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕН» щодо стягнення кредитної заборгованості, (а.с.14). З якого вбачається, що адвокатом надавалися такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕН» - 1,5 год (1500,00 грн), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у звзяку із розглядом справи, позивач - 3 год (3000,00 грн), формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 год (500,00 грн) та подання позовної заяви (письові докази) - 0,5 год (500, 00 грн). Загальна сума 5000,00 грн.
-акт № 2035959614 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) на загальну суму 5000,00 грн (а.с.9).
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4461 адвоката Клещ О.В. (а.с.38).
Відповідно до висловленої Верховним Судом у постанові від 09.07.2019 року у справі № 923/726/18 позиції від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, до яких також відносяться судові витрати на правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже враховуючи, що стороною позивача документально доведено, що ними понесені витрати на правову допомогу, виходячи з встановленого у самому договорі та додатку до нього розміру та порядку обчислення таких витрат, на думку суду, розмір витрат позивача на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторін, проте враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу на підставі п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України в сумі 4329,60 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2097,60 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 2035959614 від 20.03.2021 року у загальному розмірі 10377,19 грн, а також судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2097,60 грн та витрати на правову допомогу у сумі 4329,60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 9, м. Дніпро, Дніпропетровська область, п.і. 49001.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІД паспорт № НОМЕР_1 від 17.05.2024 року, орган видачі 3515, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 28.01.2026 року.
Суддя І. М. Адаменко