465/10206/25
1-кп/465/596/26
судового засідання
13.11.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої - адвоката: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження у кримінальному провадженні №12025141370000737 від 17.09.2025 року строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області, громадянці України, розлученій, офіційно не працюючій, згідно ст.89 КК України раніше не судимій, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч. 4 ст.186 КК України, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141370000737 від 17.09.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів із можливістю внесення альтернативної застави в розмірі 60560 грн., оскільки ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченій не відпали. Так, суворість можливого покарання, яке передбачене за інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, здатна спонукати обвинувачену переховуватися від суду. Крім цього, в ході судового розгляду планується допит свідків, на яких, перебуваючи на волі, обвинувачена може вчиняти тиск з метою зміни ними раніше наданих викривальних показань. Окрім того, ОСОБА_4 схильна до вчинення кримінальних правопорушень і на даний час до суду також скеровано для розгляду інший обвинувальний акт щодо вчинення останньою іншого кримінального правопорушення проти власності. А тому, як стверджує прокурор, в разі застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, остання з високим ступенем вірогідності зможе продовжувати протиправну діяльність і вчинити аналогічні кримінальні правопорушення.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, вважаючи, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні. Тому просив у задоволенні такого клопотання відмовити, а якщо таке буде задоволено - змінити ОСОБА_4 раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт. При цьому, захисник наголосив, що обвинувачена має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася. За таких обставин, на переконання захисника, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої цілком можливо при застосуванні до неї менш обтяжливого запобіжного заходу - домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника.
Представник потерпілої юридичної особи ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, водночас подав заяву від 13.11.2025 року, в якій просить розгляд кримінального провадження здійснювати за його відсутності, при цьому, у прийнятті процесуальних рішень покладається на розсуд суду.
Заслухавши доводи учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За змістом ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.
Як встановлено судом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, яке відносяться до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 притягається до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності не тільки в межах даного кримінального провадження, але також і в кримінальному провадженні №12025141370000580 від 05.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, яке перебуває на розгляді Франківського районного суду м. Львова, що свідчить про наявність в обвинуваченої певних стереотипів поведінки, яка не вписується в рамки загальних уявлень про законослухняність, зайнятість суспільно корисною працею і ведення належного способу життя. Наведене в сукупності становить реальний ризик можливих спроб обвинуваченої ухилитися від суду та продовжити свою попередню діяльність на шкоду суспільним інтересам.
Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, тобто, застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченої ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню. Підстав для зміни обвинуваченій обраного виду запобіжного заходу на домашній арешт суд не вбачає. При цьому, не може залишатися поза увагою суду те, що у кримінальному провадженні в ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами підлягають допиту свідки, на яких поза межами місця попереднього ув'язнення ОСОБА_4 може чинити тиск з метою схилити до їх до зміни показань на її користь, що здатне перешкодити кримінальному провадженню та встановленню в ньому об'єктивної істини.
Також береться до уваги, що ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 19.09.2025 року, якою до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначався альтернативний розмір застави у сумі 60560 грн. У поданому клопотанні прокурор наполягає, в разі продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на збереженні такого ж рівня застави.
Водночас сторона захисту наполягає на тому, що раніше визначений розмір альтернативної застави є непомірним для обвинуваченої. Проте, доказів на підтвердження скрутного матеріального становища обвинуваченої ОСОБА_4 суду не надано. При цьому, приймається до уваги те, що в судовому засіданні при встановленні анкетних даних обвинувачена повідомила, що працює неофіційно і отримує дохід, живе в орендованому помешканні, тому, на переконання суду, за таких обставин обвинувачена є фінансово самодостатньою особою, відповідно, застава, яка визначена їй не в максимальному розмірі, передбаченому КПК України для категорії тяжких злочинів, не може вважатися непомірним для неї тягарем.
А тому, з урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне залишити для обвинуваченої попередньо визначений слідчим суддею розмір застави, а саме 60560 грн. Даний розмір буде необхідним і достатнім для виконання обвинуваченою своїх обов'язків у разі внесення такої застави, а також не становитиме надмірного тягаря у матеріальному плані.
Відсутні також підстави для зменшення обсягу обов'язків, які покладатимуться на обвинувачену, в разі внесення застави.
За таких обставин суд вважає, що подане прокурором клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 199, 331, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 - задоволити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст.186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 11 січня 2026 року включно.
Залишити ОСОБА_4 альтернативну заставу в раніше визначеному розмірі у сумі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за викликом прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками, а також потерпілим у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначити 2-місячний строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити обвинуваченій, що, у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання (№19) УДПтСУ у Львівській області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на неї обов'язків, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , підтриманого обвинуваченою, про зміну раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченою, яка утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1