Провадження № 33/803/347/26 Справа № 210/7014/25 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
22 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
зв участю:
захисника адвоката Ямкового В.І.,
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Ямкового В.І., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянкв України, не працююча, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1445,00 грн., стягнуто судовий збір, -
постановою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною, в тому, що вона 12.08.2025 о 18 годині 45 хвилин в Дніпропетровській області, місто Кривий Ріг, Металургійному районі, проспект Металургів, будинок 31, керуючи автомобілем Мазда 6 д.н.з. НОМЕР_2 , перед перестроюванням не переконалась, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та під час перестроювання з першої смуги для руху в другу смугу для руху не дала дорогу тролейбусу бортовий номер 654, який рухався по маршруту 24 під керуванням водія ОСОБА_3 , яку змусила своїми діями різко змінити швидкість і напрямок руху, чим створила аварійну обстановку, правопорушення зафіксована на відео реєстратор, чим порушила вимоги п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Ямковий В.І., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що апеляційну скаргу подав в межах строку на апеляційне оскарження, яку апеляційним судом було повернуто, тому ним апеляційну скаргу подано вдруге із урахуванням недоліків зазначених в постанові апеляційного суду.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2025 року захисником адвокатом Ямковим В.І. подано апеляційну скаргу на постанову Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року. 04.12.2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду вказану апеляційну скаргу повернуто через недотримання вимог КУпАП. 09.12.2025 року до апеляційного суду надійшла повторно апеляційна скарга захисника разом із матеріалами справи.
На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі захисник адвокат Ямковий В.І. просить постанову суду скасувати та провадження закрити.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що 03.11.2025 року Металургійним районним судом м. Кривого Рогу призначено перше судове засідання на 06.11.2025 року о 12:30 год., про що лише захиснику менше ніж за три доби було направлено СМС-повідомлення з повісткою. Однак, саму особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце вказаного судового засідання не було повідомлено взагалі. Адвокат Ямковий В.І. не зміг забезпечити свою явку у судове засідання у зв'язку із перебування на той час у службовому відрядженні поза межами території України. Вказане також унеможливлювало присутність адвоката у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Наголошує, шо 06.11.2025 року судом першої інстанції, не дивлячись на порушення норм процесуального права в частині відсутності належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи та відсутності доказів такого повідомлення в матеріалах справи, відмовляючи у задоволенні клопотання Прокопенко К.В. про відкладення розгляду справи та за відсутності ОСОБА_1 та її захисника, що вказує на порушення права захист, було проведено розгляд справи у судовому засіданні, за результатами якого було винесено оскаржувану постанову, чим допущено порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 268, 277-2, 278 КУпАП.
При цьому посилання суду на неодноразові клопотання захисника про відкладення є необґрунтованими, оскільки захисником вказані клопотання надавались до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу та заздалегідь попереджено про неможливість участь в окремі дні через здійснення викладацької діяльності. Неявка в судове засідання, призначене Металургійним районним судом м. Кривого Рогу на 06.11.2025 року фактично була першою неявкою з поважних причин.
Зауважує, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується, тим, що, як вбачається з Реєстраційної картки справи і змісту Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 28.10.2025 року, вказана справа надійшла до суду та потрапила провадження судді стосовно ОСОБА_4 , однак суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена вина ОСОБА_1 . При цьому поза увагою та жодною оцінкою суду першої інстанції лишився факт невідповідності прізвища особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, вказаного в протоколі, дійсному її прізвищу. Водночас шлюб укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20.08.2021 року.
Уповноваженою особою на складання протоколів не дотримано вимоги ст. 256 КУпАП, оскільки за змістом протоколу про адміністративне правопорушення прізвище, яке не відповідає дійсному прізвищу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При суд не має вносити зміни до вказаного протоколу, погіршуючи становище особи, стосовно якої розглядається справа, це також виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі зазначеного протоколу. Однак, судом першої інстанції під час розгляду даної справи, не лише не звернуто уваги на очевидну невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП в частині прізвища особи порушника, але й без жодного обґрунтування змінено прізвище особи, що притягується до відповідальності, вказане в протоколі.
Звертає увагу, що 12.08.2025 року, приблизно о 18:45 годин ОСОБА_1 перебувала біля свого транспортного засобу Mazda 6, в цей час на небезпечній відстані від неї та дитини на великій швидкості проїхав тролейбус маршруту №24 бортовий номер 654 під керуванням ОСОБА_3 , чим порушила безпечну дистанцію розташування транспортних засобів на проїзній частині та створивши реальну загрозу життю та здоров'ю ОСОБА_1 та її дитини. За вказані дії водій тролейбуса Граділь Г.О. притягнута до адміністративної відповідальності.
Вказує, що ОСОБА_1 , намагалась зафіксувати факт вчинення щодо неї порушення ПДР з метою подальшого звернення до Національної поліції із заявою про вчинення адміністративного правопорушення, продовжила рух у напрямку тролейбуса. З долученого до протоколу відеозапису з відеореєстратора тролейбуса вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 . Mazda 6 намагається наздогнати тролейбус № 24 бортовий номер 654.
Наголошує, що на відеозаписі видно, що ОСОБА_1 здійснює маневр обгону тролейбусу з подальшим перестроюванням на поїжджу смугу тролейбусу з єдиною метою здійснити відеофіксацію на власний мобільний телефон номеру та особи водія тролейбусу, та зробити зауваження ОСОБА_3 , не маючи наміру створювати аварійну обстановку, а тролейбус різко не змінював швидкість та напрямок руху, як вказано в протоколі.
Вказує, що саме ОСОБА_1 12.08.2025 року о 19:25 год. було першою здійснено звернення за даним фактом і дзвінок на лінію національної поліції за номером 102, щоб зафіксувати скоєне щодо неї правопорушення. Отже, складенню протоколу відносно ОСОБА_1 , яке відбулося 25.08.2025 року, тобто через 13 днів після події, передувало її звернення 12.08.2025 року до патрульної поліції у місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області із заявою щодо ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_3 звернулась до поліції лише через три дні, після звернення ОСОБА_1 .
Зауважує, що фактично в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, під яким розуміють сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Звертає увагу, що з фабули протоколу не зрозуміло, яке з порушень, передбачених ч.ч. 1-4 ст. 122 КУпАП, що спричинило створення аварійної обстановки, скоїла ОСОБА_1 , адже такого порушення як «перед перестроюванням не переконалась, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та під час перестроювання з першої смуги для руху в другу смугу для руху не дала дороги тролейбусу» диспозицією жодної частини ст. 122 КУпАП не передбачено.
Вказує, що жодного з цих порушень наведених у ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 не допускала, а рухалась паралельно тролейбусу з випередженням, не створюючи перешкод в русі маршрутного ТЗ, який наразі не мав переваги в русі, не змінював різко швидкість чи напрямок руху.
Стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина у формі умислу або необережності щодо створення аварійної обстановки. В діях ОСОБА_1 немає ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, а її вина в чиненні такого правопорушення не доведена поза розумним сумнівом на підставі належних та допустимих доказів, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а дане провадження закриттю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисту, викладених ним у апеляційній скарзі; вислухавши думку учасників судового розгляду; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, суд апеляційної інстанції прийшов до наступних висновків.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
При цьому суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.
Вищезазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано.
Суд першої інстанції, як на доведеність вини ОСОБА_2 послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 4346053 від 25.08.2025 року; заяву ОСОБА_3 №Г-709 від 15.08.2025 року; пояснення ОСОБА_3 від 21.08.2025 року, рапорт від 25.08.2025 року; диском з відео фіксацією події.
Відповідно до досліджених матеріалів, зокрема відеозапису з відеореєстратора тролейбуса, вбачається, що автомобіль Мазда 6 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , перед перестроюванням не переконалась, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та під час перестроювання з першої смуги для руху в другу смугу для руху не дала дорогу тролейбусу бортовий номер 654, який рухався по маршруту 24 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Разом з тим, згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
За диспозицією ч. 5 ст. 122 КУпАП відповідальність настає за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв'язку з їх наслідками.
Частинами 1-4 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за:
- перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками;
- порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди;
- ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху;
- перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Жодне з наведених порушень, які б утворювали склад ч. 5 ст. 122 КУпАП, не є порушенням п.10.1, 10.3 ПДР, які інкриміновано ОСОБА_2 .
Так, відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п. 10.3 ПДР України у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Аналізуючи диспозиції ч.ч. 1-4 ст. 122 КУпАП та інкриміновані ОСОБА_2 спеціальні норми закону - п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, апеляційний суд приходить до висновку, що вказане порушення не утворює об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, на що обґрунтовано вказує захисник.
Розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і не оцінюючи дії ОСОБА_2 на предмет дотримання чи порушення інших вимог ПДР, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення складений таким чином, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Апеляційним судом встановлено, що формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_2 , наведеного у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає інкримінованій диспозиції ч. 5 ст. 122 КУпАП, а тому викликає обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачяться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим джерелом доказів у даній справі.
Як наслідок, інші докази, на які послався суд першої інстанції, є похідними і, на переконання колегії суддів є недопустимими доказами за принципом плодів отруйного дерева. (Рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України»).
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого правопорушення, оскільки її вина не доказана належними та допустимими доказами.
Так, приписами ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Виходячи з вищезазначеного, висновки судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Водночас доводи сторони захисту про складання протоколу щодо іншої особи, є неспроможними, оскільки із сукупності наведених доказів беззаперечно встановлено, що суб'єктом правопорушення щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 4346053 від 25.08.2025 року є ОСОБА_1 , більш того захисник зазначає, що остання під час складання протоколу наголошувала, що на даний час в неї прізвище ОСОБА_6 . Крім того, із протоколом про адміністративне правопорушення не згоден захисник адвокат, який діє саме від імені ОСОБА_1 . Вказане підтверджує особу, щодо якої складено протокол ЕПР1 № 4346053 від 25.08.2025 року, а зазначення у протоколі лише дівочого прізвища ОСОБА_4 не є таким суттєвим порушенням, яке тягне за собою визнання протоколу недопустимим доказом.
На підставі вищевикладених обставин, здійснюючи перегляд постанови судді місцевого суду щодо ОСОБА_2 , прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу захисника адвоката Ямкового В.І., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 06 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 , яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА