Провадження № 11-кп/803/1062/26 Справа № 204/5516/25 Суддя у І інстанції - ОСОБА_1 Суддя у ІІ інстанції - ОСОБА_2
22 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року у кримінальному провадженні №12025042140000508 від 24 квітня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тернівці Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 05 березня 2026 року включно із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень.
Суд першої інстанції врахував характер пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 та її особу, яка раніше судима, не працює і не має легального джерела доходу, наявність в неї неповнолітніх дітей, а також продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме остання може переховуватися від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачена просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою застосувати до неї альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застосувати електронний засіб контролю, або зменшити розмір застави.
В обґрунтування апеляційних вимог вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства.
Вважає, що стороною обвинувачення не вірно кваліфіковані її дії, жодні факти на які прокурор посилався у судовому засіданні під час судового розгляду належними доказами не підтверджуються, а висновки зроблені на припущеннях. Обвинувачена заперечує заявлені стороною обвинувачення ризики, вважає свою вину у цій справі не доведеною.
Зазначає, що судом не враховано наявність в неї п'ятьох дітей, наявне постійне місце проживання та нерухоме майно у власності, наявність стійких соціальних зв'язків, постійне джерело доходу.
Позиції учасників судового провадження.
Учасники судового розгляду про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходило, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Прокурором в судовому засіданні в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_6 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в перевірку доказів кримінального провадження та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є достатньо обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Відповідно до клопотання прокурора метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання ризикам переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення нового кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченої, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованого їй кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна та яке їй загрожує у разі визнання її винуватою та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З такими висновками місцевого суду, які стали підставою для задоволення клопотання прокурора, погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо можливості застосування до неї іншого більш м'якого запобіжного заходу, слід визнати безпідставними.
Тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та суворість можливого покарання, яке може бути їй призначено у випадку визнання її винуватою, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність у обвинуваченої постійного місця проживання та реєстрації не є такими обставинами, що суттєво зменшують ризик переховування особи від органів суду у співставленні з суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення.
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує ведення в Україні воєнного стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням альтернативного запобіжного заходу, про який просить обвинувачена у своїй апеляційній скарзі у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання, особистої поруки, електронного засобу контролю, та на застосуванні якого наполягає.
Обґрунтованими є і висновки суду про доведеність ризику незаконного впливу з боку обвинуваченої на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, враховуючи, що такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що ризик впливу на свідків не зменшився, врахував ту обставину, що судовий розгляд по справі розпочато, проте на даний час не допитаний свідок ОСОБА_7 , тому існує ймовірний ризик, що внаслідок впливу обвинуваченою на останнього, він може надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, що підтверджує продовження існування ризику.
Стосовно ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, то судом першої інстанції належним чином враховані відомості про особу обвинуваченої, яка є раніше судимою, офіційно не працевлаштована та не має легального постійного джерела доходу. При цьому апеляційний суд зважає, що стосовно обвинуваченої на розгляді в Амур-Нижньодніпровському районному суді міста Дніпра перебуває інше кримінальне провадження за ч. 2 ст. 307 КК, в рамках якого до неї раніше був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 60 560 гривень та 10.01.2025 остання була звільнена з-під варти у зв'язку з внесенням нею застави та покладенням на неї виконання відповідних обов'язків. Проте ОСОБА_6 знову обвинувачується у вчиненні 24.04.2025 аналогічного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК.
Вказані обставини у сукупності об'єктивно свідчать про існування реального ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, а також недостатність запобігання вказаним вище ризикам більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, викладені обставини у сукупності свідчать про те, що застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим і з такими висновками погоджується апеляційний суд.
Враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, продовження військового стану, а також існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшились, судовий розгляд триває, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи відповідне рішення, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про її особу, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Суд апеляційної інстанції також зважає на доводи обвинуваченої про наявність в неї п'ятьох неповнолітніх дітей, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції та на даний час не спростовують правильності висновків суду про те, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну її процесуальну поведінку та запобігти наявним ризикам. Крім того судом першої інстанції встановлено, що двоє старших дітей проживають з бабусею, а троє молодших перебувають в дитячому будинку, а зважаючи на відсутність в обвинуваченої легального постійного джерела доходу, сам факт наявності дітей не може свідчить про їх утримання обвинуваченою, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
При цьому, на думку колегії суддів, відсутні підстави для зміни розміру застави, яка була визначена обвинуваченій, а саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки вказаний розмір застави визначено судом з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої, її майнового стану, а також продовження існування встановлених ризиків. Саме зазначений судом розмір застави, на думку колегії суддів, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків.
Будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу за ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 05 січня 2026 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4