Справа № 930/3113/25
Провадження № 1-кс/930/23/26
22.01.2026 року Немирівський районний суд
Вінницької області
у складі: слідчого судді - ОСОБА_1
за участі: секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові клопотання слідчого СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південниго регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010039106 від 19.10.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Бушинка, Немирівського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який має на утриманні одну неповнолітню дитину, за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
До Немирівського районного суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південниго регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено, що 19.04.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 112 солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , призначено на посаду стрільця - номера обслуги 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону.
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану, у військовому званні - «солдат».
Згідно вимог п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022 та після його затвердження 24.02.2022 Верховною Радою України, на території України введено воєнний стан, який діє по даний час.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призивом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призивом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Про особливий режим несення військової служби та порядок її проходження в умовах воєнного солдату ОСОБА_4 було достеменно відомо.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов?язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов?язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення за наступних обставин.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2023 №272, солдат ОСОБА_4 вибув з району виконання завдання у частину щорічної відпустки за 2023 рік, терміном на 15 діб 20.09.2023.
Згідно, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого від 10.10.2023 №4889-459/В солдат ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.10.2023 по 10.10.2023 в КНП «Немирівська міська лікарня» НМР ВО» в м. Немирів Вінницької області.
Надалі, 11.10.2023, солдат ОСОБА_4 , вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ухилитися від військової служби, та не прибувати після закінчення лікування до місця проходження військової служби - місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи в умовах воєнного стану, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в порушення статутних вимог, з метою ухилитися від військової служби солдат ОСОБА_4 , 11.10.2023, вчинив нез'явлення на службу, з лікувального закладу, а саме не прибув до місця служби - місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, поза межами тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, до моменту поки не був затриманий правоохоронними органами за місцем проживання.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним нез'явлення на службу не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
За результатами досудового розслідування, слідчим за погодженням із прокурором ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у дезертирстві, тобто нез'явленні на службу з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, вчиненому в умовах воєнного стану., тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- актом проведення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_4 , відповідно до якого з 11.10.2023 останній відсутній на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 без поважних причин в умовах дії правового режиму воєнного стану, та його місце знаходження не встановлене по даний час;
- протоколами допиту свідків, в яких останні викладають фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ;
- протоколом затримання особи, підозрюваного ОСОБА_4 ;
- іншими доказами в їх сукупності.
В ході проведення досудового розслідування виникла необхідність застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
У клопотанні слідчий вказує на те, що існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перебуваючи на волі матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відтак, необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання, просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання.
Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
При цьому, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_8 має непогашену судимість, наразі підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, у зв'язку із чим, існує ризик, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може вчинити нові кримінальні правопорушення. Разом з тим, враховуючи можливість призначення підозрюваному кримінального покарання у виді позбавлення волі, існує ризик, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування і суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, існує ризик, що перебуваючи на волі, підозрюваний може чинити тиск на свідків.
Окрім вказаного, суд зазначає, що за змістом ч. 8 ст. 176КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого, з-поміж інших статтею 408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом п'ятим частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Зазначена норма кримінального процесуального закону висуває імперативну вимогу про застосування єдино можливого виключного запобіжного заходу відносно осіб, яким оголошено підозру за статтею 408 КК України та не вимагає додаткового встановлення існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
У вказаному провадженні, як уже зазначено вище, ОСОБА_4 оголошено підозру за нез'явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, склад якого охоплюється ст. 408 КК України, та такі обставини дають підстави для застосування виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом.
Проте абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України встановлює винятки з цього правила та зазначає, що слідчий суддя під час дії воєнного стану, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу ,має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, з-поміж інших щодо злочину, передбаченого статтею 408 КК України.
Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку про те, що за наявності обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого статтею 408 КК України, вирішення питання про визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, належить до дискреційних повноважень слідчого судді, проте з обов'язковим урахуванням підстав та обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
Установлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, у нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина.
З урахуванням указаних обставин, до підозрюваного можливо визначити розмір застави, який належним чином гарантуватиме виконання ним процесуальних обов'язків, з одночасним покладенням на нього відповідних обов'язків, встановлених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи матеріальне становище та особу підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, за якими він підозрюється, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 К ПК України.
Керуючись вимогами ст. ст.176,177,178,182, 183, 194, 196,395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південниго регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Бушинка, Немирівського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з 06:29 год 22 січня 2026 року.
Строк дії ухвали - до 06:29 год 22 березня 2026 року, включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисячі двісті сорок) гривень, за умови внесення якої на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, останній може бути звільнений з-під варти.
У разі внесення застави підозрюваним чи іншим заставодавцем покласти на ОСОБА_4 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, визначеними слідчим, прокурором;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати до уповноваженого державного органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що у разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали буде складеноо 23.01.2026.
Слідчий суддя: ОСОБА_1