Справа № 132/4054/25
Провадження № 2/132/250/26
Іменем України
"27" січня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Безулої К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06.11.2024-100001478.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 06.11.2024, строком на 124 дні. Сторони домовилися про порядок сплати процентів за договором та їх розмір. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 16 200, 00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000, 00 грн., заборгованості по процентам в розмірі 5 580, 00, 00 грн, комісії - 1 620, 00 грн та неустойки - 3 000, 00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 200,00 грн.
Ухвалою судді Калинівського районного суду від 09.12.2025 року відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно роз'яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_1 , на підставі ст. 178 ЦПК України надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» визнає частково. Зокрема в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення процентів в розмірі 5 580,00 грн., комісії (пов'язаної з наданням кредиту) в розмірі 540,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1 080,00 грн., неустойки в розмірі 3000 грн. не визнає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військвослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Також, відповідно до долучених до відзиву документів, ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України у лютому 2022 року і проходить військову службу по теперішній час. Враховуючи те, що кредитний договір датований 06.11.2024, штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не можуть бути нараховані. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.
Відповідно до заявки кредитного договору зазначено: «Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит ».
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.
За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача
За вказаних обставин, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін слід здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, в силу вимог ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що розгляд зазначеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному провадженні без повідомлення сторін, тобто за їх відсутності, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредиту, у зв'язку з чим підписав заявку на укладення кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр», яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), чим уклав електронний кредитний договір № 06.11.2024-100001478 від 06.11.2024, згідно якого сторони встановили суму кредиту в розмірі 6 000 грн, строком на 124 дні з дати його надання, дата видачі кредиту - 06.11.2024, дата повернення кредиту - 09.03.2025, встановили розмір процентної ставки за договором, а саме, фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Розрахунок денної процентної ставки: 0,97% = (7200/ 6 000)/124* 100%. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 540, 00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 540,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення наданняможливостівідновлення забутого поролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення (п. 4.4. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії)). ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 2901,37%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 13 200,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7 200,00 грн. Неустойка: 75, 00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п. 13, 14 заявки кредитного договору). Також сторонами погоджено графік платежів. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с. 15-21).
Також відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора підписано паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому наведені основні умови договору.
Відповідно до довідки сервісу онлайн платежів Ipay.ua № 1-2511 від 25.11.2025, між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ ПОСЛУГИ» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФКП-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 06.11.2024 о 15:25:46 на суму 6 000,00 грн, номер картки 4149499373061728, номер транзакції в системі Ipay.ua - 558859633, призначення платежу: видача за договором кредиту № 06.11.2024-100001478, що відповідає вказаним в підписаному відповідачем договорі реквізитам (а.с. 9, 10-14).
Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 06.11.2024-100001478 від 06.11.2024, розмір заборгованості ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає 16 200, 00 грн, з яких: 6 000,00 грн - основний борг; 5 580, 00 грн - проценти; 540, 00 грн - комісія за надання; 1 080,00 грн - комісія за обслуговування; 3 000,00 грн - неустойка (а.с. 28).
04.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» (торговець) та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (платіжна установа), укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2, за умовами якого, платіжна установа приймає на себе зобов'язання надавати торговцю послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, а саме: здійснювати від імені торговця прийом на розрахунковий рахунок платіжної установи безготівкових платежів споживачів, що звертаються до платіжної установи з метою здійснення переказу коштів в якості оплати торговцю вартості його товарів, робіт або послуг, та виконувати платіжні операції з переказу торговцю отриманих від споживачів платежів в порядку, в розмірі та у строки, передбачені цим договором; виконувати платіжні операції з переказу споживачам виплат в порядку, в розмірі та у строки, передбачені цим договором (а.с. 10-14).
Згідно статей 526, 530, 536, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав кредитний договір шляхом застосування одноразового електронного ідентифікатора, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд вважає доведеним дослідженими доказами укладення відповідачем кредитного договору з позивачем та здійснення позивачем перерахування відповідачу кредитних коштів, що будь-якими належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано.
Щодо заперечень відповідача на право позивача нараховувати йому відсотки за користування кредитом та неустойки, суд враховує наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Отже, військовослужбовцям, які брали або беруть участь у захисті незалежності, сувернітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Посилаючись на поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач надав суду: копію військового квитка серії НОМЕР_1 , виданий 31.05.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідку в/ч НОМЕР_2 від 24.12.2025, відповідно до якої, він перебуває на військовій службі по мобілізації у в/ч НОМЕР_2 ; витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 42 від 26.02.2022 про призначення на посаду; довідку в/ч НОМЕР_3 від 30.10.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою аргесією рф проти України.
Тобто наданими відповідачем документами доведено, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України по мобілізації з 26.02.202 та на нього поширються пільги (не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом), передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки як на час отримання кредитних коштів, так і протягом строку кредитування, такі пільги були встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому суд враховує правову позицію, викладену ВС в справі № 642/548/21, постанова від 18.01.2023, за якою в разі встановлення, що на відповідача поширюються вищевказані пільги та в разі обґрунтування позивачем кредитної заборгованості суд, навіть з урахуванням поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», спроможний самостійно здійснити розрахунок заборгованості за тілом кредиту (зменшити обсяг заборгованості на суми зарахованих банком платежів на погашення процентів та неустойки).
Крім цього, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевикладене, неустойка, нарахована позивачем на суму заборгованості відповідача, взагалі підлягала списанню позивачем навіть за відсутності відомостей про поширення на відповідача Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зважаючи на викладене вище, оскільки відповідач не виконує умови укладеного кредитного договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернув, що підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідач не спростував, позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 7 620 грн, яка складається з: 6 000, 00 грн - тіло кредиту; 540, 00 грн - комісія за надання кредиту; 1 080,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки такі умови погоджені відповідачем підписанням кредитного договору, а підстави для стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом та нарахованої відповідачу неустойки, з урахуванням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та поширення на відповідача пільг, що передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відсутні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень згідно платіжної інструкції № СЦ00057029 від 26.11.2025, що є судовими витратами позивача, які суд вирішує стягнути на його користь із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 7620*2422,4/16200 = 1139,42 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДПРОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 ) суму заборгованості за кредитним договором № 06.11.2024-100001478 від 06.11.2024 в розмірі 7 620(сім тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1139,42 грн.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Суддя: