СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24367/24
пр. № 2/759/1418/25
02 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
І. Позиції учасників справи
Стислий зміст позовної заяви та її обґрунтування
15 листопада 2024 року з до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Старковим І.О., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов обґрунтований тим, що:
- з 16 жовтня 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі;
- ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- на сьогодні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають разом з ОСОБА_1 ;
- ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає;
- окрім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; на їх утримання з ОСОБА_2 стягуються аліменти в розмірі 1/3 з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
У зв'язку з наведеним просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 15 листопада 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стислий зміст відзиву на позовну заяву та його обґрунтування
ОСОБА_2 позов визнав частково.
27 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_2 , адвокаткою Басараб Н.В.
У відзиві представник відповідача:
- підтвердила, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають разом з позивачкою;
- підтвердила, що з відповідача стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 1/3 з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно;
- зазначила, що на утриманні відповідача, окрім дітей, перебуває непрацездатний батько, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
З урахуванням викладеного, представник ОСОБА_2 просила стягувати з нього аліменти на утримання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Стислий зміст зустрічного позову та його обґрунтування
27 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , подана адвокаткою Басараб Н.В., до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що:
- на підставі судового наказу Святошинського районного суду міста Києва від 19.03.2021 у справі № 759/5378/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.03.2021 і до досягнення дітьми повноліття;
- на утриманні ОСОБА_2 перебуває непрацездатний батько, ОСОБА_7 , який є особою з інвалідністю ІІ групи;
- у первісному позові ОСОБА_1 просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в розмірі 1/4 його заробітку (доходу).
З огляду на викладене, просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_3 з 1/3 до 1/5 частини його заробітку (доходу).
Позиції учасників справи у судовому засіданні
У судове засідання ОСОБА_1 та її представник, адвокат Старков І.О., не з'явилися. 10 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника ОСОБА_1 , подана 09 липня 2025 року, про розгляд справи без його участі та участі позивачки.
У судове засідання ОСОБА_2 та її представник, адвокатка Басараб Н.В., не з'явилися. 02 жовтня 2025 року, до початку розгляду справи по суті, представник ОСОБА_2 , подала заяву про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.
ІІ. Заяви і клопотання сторін та процесуальні дії суду
25 листопада 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій залучив ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, визначив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання на 14 січня 2025 року.
12 грудня 2024 року суд постановив ухвалу про виправлення описки в ухвалі про відкриття провадження у справі від 25 листопада 2024 року.
14 січня 2025 року суд постановив ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху через несплату позивачем за зустрічним позовом судового збору.
16 січня 2025 року 16 січня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття зустрічного позову, об'єднання справ за первісним і зустрічним позовом в одне провадження та перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 12 лютого 2025 року.
У зв'язку з неявкою ОСОБА_3 підготовче засідання, призначене на 12 лютого 2025 року, суд відклав на 26 березня 2025 року.
У зв'язку з неявкою ОСОБА_3 підготовче засідання, призначене на 26 березня 2025 року, суд відклав на 28 квітня 2025 року.
У зв'язку з неявкою ОСОБА_3 підготовче засідання, призначене на 28 квітня 2025 року, суд відклав на 15 травня 2025 року.
У зв'язку з неявкою ОСОБА_3 підготовче засідання, призначене на 15 травня 2025 року, суд відклав на 17 червня 2025 року.
17 червня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 24 липня 2025 року.
У зв'язку з неявкою ОСОБА_3 судове засідання, призначене на 24 липня 2025 року, суд відклав на 02 жовтня 2025 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Обставини, які встановив суд
16 жовтня 2021 року позивачка і відповідач зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16.10.2021, актовий запис № 2091 (а.с. 9).
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками:
- неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно Макарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 18.05.2023. Реєстрація народження проведена відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 18.11.2008, актовий запис № 1239 (а.с. 10).
- малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 , виданим відділом РАЦС м. Оффенбург, Федеративна Республіка Німеччина 14.02.2024; апостиль підтверджено окружним управлінням Фрайбург 04.03.2024 за № RF151-1023-6, порядковий номер 727/2024 (а.с. 10-13).
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання згідно з &18(2) Закону Федеративної Республіки Німеччини «Про декларування та реєстрацію місця проживання» від 22.02.2024 (а.с. 14-15).
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є батьками:
- малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25.10.2024. Реєстрація народження проведена Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 02.12.2015, актовий запис № 3522 (а.с. 56);
- малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25.10.2024. Реєстрація народження проведена Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 23.10.2019, актовий запис № 221 (а.с. 56).
19 березня 2021 року Святошинський районний суд міста Києва видав судовий наказ у справі № 759/5378/21, яким визначив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.03.2021 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 16, 48).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданим повторно Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.11.2023, актовий запис № 519 вд 22.02.1991, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (а.с. 51).
ОСОБА_8 є особою з інвалідністю ІІ групи з 30.05.2002, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії КИЕ-1 № 046280, виданою Спеціалізованою радіологічною МСЕК 30.05.2022; причина інвалідності - роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідність установлена безстроково (а.с. 58).
За період з 29.10.2024 до 12.12.2024 ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_8 50 150,00 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями АТ КБ «Приватбанк» Р24А3444212326D8953 від 29.10.2024, Р24А3560318661D3263 від 24.11.2024, Р24А3641322248D4303 від 12.12.2024 (а.с. 59-61).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 21.06.2013, актовий запис № 104, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 58).
ІV. Мотиви, оцінка і висновки суду
Загальні зауваження
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку, зміна правовідношення (пункти другий, сьомий частини другої статті 18 СК України).
Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо первісного позову
Стаття 51 Конституції України встановлює обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша-третя статті 181 СК України).
Відповідно до ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Системне тлумачення зазначених норм свідчить, що:
- право на одержання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з яким проживає дитина;
- обов'язок батьків утримувати дитину є безумовним. Його виконання не може залежати від будь-яких чинників чи обставин, як-то: відсутність доходу у платника аліментів, відсутність вини платника аліментів, наявність виконавчого документа на примусовому виконанні, наявність інших дітей, у тому числі повнолітніх;
- СК України визначає єдину підставу звільнення платника від сплати аліментів - наявність у дитини такого доходу, який повністю забезпечує її потреби та перевищує дохід кожного з батьків, що підтверджено рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).
При цьому конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків (див. постанову Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року в справі № 686/28590/23).
Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
У справі, що розглядається, 15 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно.
Наявні в матеріалах справи докази, зокрема довідка про реєстрацію місця проживання згідно з &18(2) Закону Федеративної Республіки Німеччини «Про декларування та реєстрацію місця проживання» від 22.02.2024 беззаперечно свідчать, що діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають разом з позивачкою. Відповідач проти вказаної обставини не заперечив. З огляду на викладене, позивачка вправі вимагати покладення на відповідача аліментних зобов'язань.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд ураховує, що на утриманні ОСОБА_2 перебувають двоє інших дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На їх утримання відповідач сплачує аліменти на підставі судового наказу.
Також суд бере до уваги, що на утриманні відповідача перебуває батько, який є непрацездатним за станом здоров'я з 2002 року.
Доказів достатності у відповідача доходу чи майна, які дозволили б йому сплачувати аліменти в заявленому розмірі, позивачка не надала.
Беручи до уваги зазначене вище та враховуючи обставини, визначені у ст. 182 СК України, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на утримання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Такий розмір аліментів забезпечить ефективний захист права позивачки на утримання дітей, відповідатиме засаді справедливості та свідчитиме про вирішення завдань цивільного судочинства.
З огляду на викладене, первісний позов суд задовольняє частково.
Щодо зустрічного позову
Суд повторює, що відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України встановлює обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням змісту ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Тобто, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, стаття 192 СК України передбачає можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постановах від 14 грудня 2022 року в справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22 Верховний Суд виснував, що аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 Верховний Суд виснував, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
У справі, що розглядається ОСОБА_2 пред'явив вимогу до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/5378/21 від 19.03.2021 на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1/3 до 1/5 частини його заробітку (доходу).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 172 ЦПК України судовий наказ набрав законної сили у день його видачі, 19 березня 2021 року.
Для констатації наявності підстав для зменшення розміру аліментів суд має встановити, які саме обставини змінилися в позивача з дня набрання законної сили рішенням суду про стягнення аліментів і чи призвела така зміна обставин до неможливості сплачувати аліменти в присудженому розмірі.
Отже, дослідженню та оцінці в межах цієї справи підлягають обставини і докази, що виникли після набрання законної сили судовим наказом від 19.03.2021 у справі № 759/5378/21, тобто після 19 березня 2021 року.
Суд зауважує, що з дня видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у позивача змінився сімейний стан: він вдруге одружився, у нього народилася дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначена обставина в силу приписів ст. 191 СК України є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.
Водночас посилання ОСОБА_2 на утримання непрацездатного батька як на підставу для зменшення аліментів суд відхиляє, адже інвалідність ОСОБА_8 була встановлена у 2002 році, тобто до видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзиву на зустрічний позов та не навела суду будь-яких аргументів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи ОСОБА_2 і надані ним докази в обґрунтування зустрічних позовних вимог.
За таких обставин, вимогу про зменшення розміру аліментів суд визнає обґрунтованою.
Водночас суд акцентує, що належним відповідачем у справі про зменшення розміру аліментів є одержувач аліментів. Таке тлумачення є логічним та вочевидь відповідає засаді розумності.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 пред'явив вимоги про зменшення розміру аліментів до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Однак аліменти на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стягуються на користь ОСОБА_3 . Відтак ОСОБА_1 не є належним відповідачем за зустрічним позовом.
З огляду на викладене, зустрічний позов суд задовольняє частково.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнені позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання первісного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Доказів звільнення ОСОБА_2 , як відповідача за первісним позовом, від сплати судового збору матеріали справи не містять.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову в розмірі 80% від заявлених позовних вимог (1/5*100 % : 1/4), сума судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави, становить 968,96 грн (1211,20 грн*80% : 100 %) = 968,96 грн.
Окрім того, за подання зустрічного позову ОСОБА_2 сплатив судовий збір в сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «Ощадбанк» № 29 від 15.01.2025 (а.с. 99а).
Доказів понесення інших витрат сторони не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки ОСОБА_2 не заявляв вимогу про відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 (однієї п'ятої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 968,96 гривень.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/5378/21 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої дочки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/3 (однієї третьої) частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на 1/5 (одну п'яту) частину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині зустрічного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивачка (відповідачка за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ).
Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (відповідачка за зустрічним позовом): ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ).
Суддя Ю.В. Кравченко