АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-23969
Головуючий у1-й інстанції - Виниченко Л.М.
Доповідач - Пікуль А.А.
18 листопада 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
Вербової І.М.
при секретарі Голубенко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за договором позики
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за договором позики у загальній сумі 1 174 144 грн. 90 коп.
Суд стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 проценти за договором позики від 17 березня 2008 року у сумі 67 234 грн. 90 коп.
Суд стягнув з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 20 травня 2008 року у загальній сумі 463 724 грн. 02 коп.
Судові витрати по справі віднесені за рахунок відповідачів пропорційно задоволеним проти них вимогам.
Не погодившись з рішенням суду відповідачка, ОСОБА_9, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить рішення суду, постановлене проти ОСОБА_9, скасувати.
Відповідач, ОСОБА_6, рішення суду не оскаржив.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_5 у задоволенні вимог на суму 643 186 грн. позивачем також не оскаржується.
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_6 не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотне повідомлення про вручення судової повістки 23 вересня 2020 року.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника ОСОБА_9 - ОСОБА_7, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_9, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Відповідно до розписки від 17 березня 2008 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_5 15 000 доларів США на строк до 17 квітня 2008 року та зобов'язався виплатити позикодавцеві 3.34% від суми позики. Розпискою від 17 березня 2008 року також передбачено, що у випадку неповернення в обумовлений період суми позики ОСОБА_6 зобов'язався сплатити штраф у розмірі 1% від 15 500 доларів США за кожен день прострочки.
ОСОБА_6 визнав факт надання розписки та факт отримання від ОСОБА_5 всієї суми позики.
20 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір процентної позики №1 на суму 151 500 грн., що за курсом НБУ на день укладення договору є еквівалентом 30 000 доларів США; розмір процентів за договором позики - 3.34% від суми позики щомісячно; строк повернення позики 20 листопада 2008 року.
20 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 був укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_9 зобов'язалась відповідати перед позикодавцем за виконання всіх зобов'язань позичальника, ОСОБА_6, що випливають з договору процентної позики №1 від 20 травня 2008 року.
ОСОБА_6 визнав факт укладення договору позики та факт отримання від ОСОБА_5 30 000 доларів США.
Борг за розпискою від 17 березня 2008 року у розмірі 15 000 доларів США ОСОБА_6 повернув 17 серпня 2009 року, проценти за указаною позикою не сплатив.
За договором позики від 20 травня 2008 року ОСОБА_6 08 лютого 2010 року сплатив позивачу 5 000 доларів США, відсотки за цією угодою позичальником також не сплачувались.
Твердження ОСОБА_6 про щомісячну сплату ним процентів позикодавцю та про те, що залишок його боргу перед ОСОБА_5 складає 18 000 доларів США, допустимими (письмовими) доказами не підкріплені.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 про те, що договір поруки від 20 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 є припиненим в силу закону, оскільки сторонами без згоди поручителя були перенесені строки виконання зобов'язання, є безпідставними.
В даному конкретному випадку зобов'язання за договором позики від 20 травня 2008 року ОСОБА_6, поручителем якого за цим договором виступає ОСОБА_9, не виконані, тому підстав вважати договір поруки припиненим немає.
Будь-яких змін щодо строку виконання договору позики від 20 травня 2008 року, внесених відповідно до п.6.2 Договору, не відбулось. Домовленості між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в ході розгляду спору у суді не можуть вважатись змінами щодо строку виконання договору позики, оскільки ці домовленості стосувались лише позасудового врегулювання спору сторін і не змінювали самого змісту договору.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 про те, що договору позики від 17 березня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не існує, також є безпідставними, оскільки за правилом ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, що має місце у даному конкретному випадку - суду наданий оригінал розписки ОСОБА_6 про отримання від ОСОБА_5 15 000 доларів США строком до 17 квітня 2008 року зі сплатою 3,34% від цієї суми та штрафу у разі неповернення ( а.с. 59).
ОСОБА_6 визнав факт складання ним розписки від 17 березня 2008 року та факт отримання від ОСОБА_5 всієї суми позики.
Крім того, ці обставини не впливають на зобов'язання ОСОБА_9 за договором поруки, оскільки порукою забезпечена інша позика.
За правилом ч.1 ст. 61 ЦПК обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те. що суд безпідставно зробив висновок про виконання одного договору ( від 17 березня 2008 року) в той час, як ОСОБА_6 виконувався інший договір ( від 20 травня 2008 року), суперечать тим обставинам, які визнані позивачем у відсутність письмових доказів (правило ст. 545 ЦК) з боку ОСОБА_6 на підтвердження виконання ним зобов'язання.
Інших доводів щодо неправильності судового рішення апеляційна скарга ОСОБА_9 не містить.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: