03110, м. Київ, МСП вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 11-а-848/10 р. Головуючий у 1 інстанції Фрич Т.В.
Категорія ст.125 ч.1 КК України Доповідач Ноздряков В.М.
20 травня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м, Києва, у складі:
головуючого - Британчука В.В.,
суддів - Журавель О.О., Ноздрякова В.М.,
потерпілої ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
виправданого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 2 лютого 2010 р.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,
виправданий за ст. 125 ч. 1 КК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
08.11.2006 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з скаргою порядку ст. 27 КПК України про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ст. 125 ч. 1 КК України.
ОСОБА_1 обвинувачувала ОСОБА_5 в тому, що він 12.03.2006 року, приблизно о 17 год. 00 хв. знаходячись на подвір'ї свого будинку АДРЕСА_1 у м. Києві, в результаті словесного конфлікту, що виник на підставі неприязних стосунків, які склалися з сусідкою ОСОБА_1, почав кидати в її сторону сніжки. Один з таких сніжків потрапив їй у праве око, спричинивши легкі тілесні ушкодження.
Розглянувши справу по сутті, суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_5 за ст. 125 ч. 1 КК України та постановив виправдувальний вирок.
В апеляції ОСОБА_1 вказуючи на те, що суд поверхньо і однобічно дослідив матеріали справи, дав їм невірну оцінку і вважаючи, що вина ОСОБА_5 доведена, просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт на строк сто п'ятдесят годин.
Розглянувши матеріали справи, апеляцію, вислухавши доводи ОСОБА_1 і її представника, які просили задовольнити апеляцію, доводи ОСОБА_5 і в його інтересах захисника, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово виправданого, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На думку колегії, ці вимоги закону при розгляді даної справи виконані.
По справі безперечно Встановлено, що у ОСОБА_1 дійсно були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу червоно-фіолетового кольору овальної форми в надбрівній ділянці справа з переходом на верхню повіку розміром 4,5 х 5,5 см. та 8 точкових саден, 1 продовгуватої, 1 овально-продовгуватої розмірами 0,2 х 2,2; 0,9 х 0,4 см. на його фоні, а також садно на спинці носа в середній третині лінійної форми переривчастого характеру довжино 0,5 см.
За ствердженням ОСОБА_1 ці тілесні ушкодження виникли в результаті попадання сніжка, який кинув ОСОБА_5 ОСОБА_5. заперечуючи цю обставину, вказує на те, що ці тілесні ушкодження могли виникнути в результаті необережного сходження ОСОБА_1 з дробини, внаслідок чого вона глибоко провалилась в кучу затверділого снігу з сміттям.
В судовому засіданні стосовно механізму травмування експерти дали різні пояснення, підтримуючи, як ствердження ОСОБА_1 так і ствердження ОСОБА_5
Суд критично поставився до висновку експертиз стосовно механізму травмування ОСОБА_1, дав оцінку висновкам в сукупності з оцінкою інших доказів.
В судовому засіданні (т.1, а.с. 51-53) ОСОБА_1 підтвердила, що вона 12.03.2006 року з'ясовуючи питання про те чи дійсно члени сімї ОСОБА_5 перекидають сніг на її подвір'я, злазячи з сараю по дробині, дійсно провалилась в сніг. Її ствердження, що сніжка попала їй в глаз після того, коли вона вже знов піднялась по дробині на сарай і вже сиділа на сараї, спростовується показами її доньки ОСОБА_7, яка показала, що око у ОСОБА_1 вже було заліплено снігом коли вона по дробині піднялась на сарай.
На думку колегії суддів це суттєве протиріччя відносно моменту попадання сніжка в глаз, обґрунтовано судом розцінено на користь ОСОБА_5, оскільки така розбіжність об'єктивно ставить під сумнів ствердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 дійсно кидав в неї сніжки.
З цього приводу колегія вважає за необхідне також зазначити, що не дивлячись на те, що конфлікт був в полі зору свідка ОСОБА_7, яка в цей час знаходилась на криші сараю, цей свідок не підтвердив в судовому засіданні і покази ОСОБА_1 відносно того, що ОСОБА_5 почав кидати сніжками вже в той час, коли ОСОБА_1 піднімалась по дробині.
Суд дав оцінку і показам свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які стверджували, що вони бачили як ОСОБА_5 кидає в ОСОБА_1 сніжки, оскільки за обставинами справи вони не могли, це бачити в силу того, що оглядовості місця конфлікту заважали сарай біля межі подвір'я ОСОБА_1 і ОСОБА_5.
Таким чином, сумніви відносно обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_5 в умисному спричиненні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, суд у відповідності до вимог закону обґрунтовано витлумачив на користь ОСОБА_5
За таких обставин, доводи наведені в апеляції ОСОБА_1 не спростовують висновок районного суду про недоведеність вини ОСОБА_5
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2010 року відносно ОСОБА_5 - без змін.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно, суддя: В.Н. Ноздряков