Справа № 761/34023/25
12 січня 2026 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна
До провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна.
За обставин викладених у клопотанні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті, від 06.05.2020 року являвся власником земельної ділянки площею 3.5775 га, кадастровий номер 3223186600:04:007:0034 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Після його смерті, 17.01.2025 року відкрилась спадкова справа (№ у спадковому реєстрі 73506372, номер у нотаріуса 1/2025, місце заведення: Київська область Обухівський район, приватний нотаріус ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ). Орендарем даної земельної ділянки від 08.04.2020 року, згідно державного реєстру Приватне акціонерне товариство «ОБУХІВСЬКЕ». Строк дії договору 31.12.2029 року.
Згідно листа приватного нотаріуса № 48/02-14 від 10.07.2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 зокрема, що стосується земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею - 3,5775 га, кадастровий номер 3223186600:04:007:0034, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Обухівського району Київської області повідомлено, про те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може бути видано в зв'язку з тим що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 434833175 від 10.07.2025 року на вищевказану земельну ділянку належну ОСОБА_6 накладено арешт.
Арешт нерухомого майна був внесений до Державного реєстру заборон ОСОБА_8 -державним реєстратором Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області від 30.11.2020 року, номер запису про обтяження: 39464456.
Арешт нерухомого майна був внесений Державним реєстратором на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року у справі № 761/29222/20 задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110230001223 від 02.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2 КК України та накладено арешт на ряд земельних ділянок, у тому числі на земельну ділянку спадкодавця ОСОБА_6 кадастровим номером 3223186600:04:007:0034.
Ініціатори клопотання зазначають, наявність даного арешту фактично позбавляє спадкоємців отримати у спадок після смерті ОСОБА_6 земельну ділянку у визначеному законом порядку, а потреби в подальшому арешті на даний час немає, у зв'язку з чим арени земельної ділянки з кадастровим номером 3223186600:04:007:0034 необхідно скасувати. Наявність арешту на земельну ділянку фактично позбавляє спадкоємців майна змоги належним чином реалізувати своє право на спадщину, що на даний час не виправданим і необхідним, а тому арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року у справі № 761/29222/20 підлягає скасуванню.
У зв'язку з чим ініціатори клопотання просять скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020року у справі №761/29222/20 щодо земельної ділянки, площею 3,5775 га з кадастровим номером 3223186600:04:007:0034, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер запису про обтяження 39464456 внесений до Державного реєстру заборон ОСОБА_8 - державним реєстратором Козлівської селищної ради Козівського району Тернопільської області від 30.11.2020 року.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі, зазначив, що наразі відпала потреба в арешті майна, арешт накладався ще у 2020 році, наразі відсутні відомості стадії кримінального провадження. Зазначив, що арешт майна обмежує право власності, просив клопотання задовольнити.
Судом вживались заходи щодо повідомлення Київської міської прокуратури про дату, час та місце судового засідання, однак явку прокурора до суду забезпечено не було.
В той же час, на електронну пошту суду надійшов лист виконувача обов'язків начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , у якому зокрема зазначив, що згідно з відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, прокурорами Київської міської прокуратури не здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110230001223.
Слідча суддя, дослідивши наявні у розпорядженні матеріали, заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3 , вважає що клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України обов'язок доведення, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Ініціаторами клопотання, до матеріалів клопотання не долучено жодних доказів того, що на сьогодні відпала потреба у накладенні арешту на майно, не долучено ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про арешт майна від 08.10.2020, (справа №761/29222/20), таких відомостей на надано адвокатом у судовому засіданні.
Крім того, зі змісту клопотання та долучених до нього документів, неможливо встановити на якій стадії перебуває кримінальне провадження, зокрема чи здійснюється досудове розслідування, та чи уповноважений слідчий суддя розглядати вказане клопотання на даній стадій, оскільки під досудовим розслідуванням у п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України слід розуміти стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
З системного аналізу положень п. 5 ч. 1 ст. 3, ст. 174 КПК України, направлення до суду обвинувального акту є процесуальною формою закінчення досудового провадження та перешкодою для подальшого досудового розслідування щодо даного кримінального провадження. Питання скасування арешту у відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України має вирішуватись судом, що здійснює розгляд кримінального провадження.
Крім того, з долучених матеріалів неможливо перевірити обставини підсудності даного клопотання Шевченківському районному суду м. Києва.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Виходячи з того, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст.201, ч. 3 ст. 244КПК України), то, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, вірним є застосування зазначеного правила й до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (зокрема ч. 1 ст. 306 КПК України).
В той же час, клопотання про скасування арешту майна не містить відомостей щодо стадії кримінального провадження, а також відсутні матеріали щодо органу досудового розслідування та процесуального керівника, що в свою чергу позбавляє можливості перевірити обставини чи знаходиться орган досудового розслідування в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва.
За змістом ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень.
За таких обставин не встановлено підстав для скасування накладеного арешту, а відтак слідча суддя прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 170, 173-174, 309,372, 376, 532, КПК України слідча суддя
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст оголосити 16 січня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.
Слідча суддя ОСОБА_1