Справа № 761/19851/17
Провадження № 2/761/616/2026
18 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.
при секретарі - Лазуренко А.В.,
за участі представника відповідача - ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальна послуги, -
В провадженні суду перебуває вищезазначена справа.
15 жовтня 2025 року до суду представником відповідача було подано клопотання про закриття провадження у справі.
Своє клопотання обгрунтовує тим, що 15.10.2025 року представник відповідача перевірив відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача. Станом на цей час Реєстр містить запис про припинення юридичної особи: «Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення; Дата запису: 03.07.2024, Номер запису: 1002711170098003414, Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом від 25.06.2024 № 905/1965/19 Господарський суд Донецької області», що підтверджується відомостями із Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача (загальнодоступні відомості, електронний доказ, копія додається).
Отже, з наведених вище відомостей випливає, що позивач був припинений як юридична особа 03.07.2024 року, оскільки відомості щодо правонаступників юридичної особи відсутні, то спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання та просив задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Тлумачення поняття «суд, встановлений законом» надає Європейський суд з прав людини (справа «Сокуренко і Стригун проти України») та зазначає, що таке поняття поширюється не тільки на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, окрім іншого, дотримання судом усіх правил юрисдикції та підсудності.
Верховний Суд України у постанові від 23 січня 2019 року у справі за № 14-498цс18 визначає поняття судової юрисдикції як інституту права, покликаного розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Згідно ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Виходячи з правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (суперечності, які виникають з порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у цивільних правовідносинах, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін, як правило, є фізична особа.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2019 відкрито провадження у справі № 905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства «К.Енерго».
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 було визнано банкрутом Акціонерне товариство «К.Енерго».
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, до юрисдикції господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця.
У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) сформульовано правову позицію, згідно з якою визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог та дотримання прав боржника щодо визначення обсягу кредиторської заборгованості та черговості її погашення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Звертаючись до суду із заявою про закриття провадження по справі представник відповідача вказує про те, що позивач був припинений як юридична особа 03.07.2024, оскільки відомості щодо правонаступників юридичної особи відсутні.
Разом з тим, вказані обставини не можуть бути підставою для закриття провадження по справі, оскільки ці обставини будуть встановлюватися судом під час розгляду справи по суті та оцінки доказів наданих сторонами.
З урахуванням наведеного, в задоволення поданого клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.255 ЦПК України, суд,
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 21.11.2025.
Суддя Андрій АНОХІН