печерський районний суд міста києва
Справа № 175/6031/23-ц
09 грудня 2025 року 09.12.2025 року суддя Печерський районний суд м. Києва Соколов О.М. при секретарі судового засідання Колесник А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
У обґрунтування клопотання вказано, що у серпні 2022 року, ОСОБА_2 звернувся з клопотанням до Міністерства юстиції Естонської Республіки про негайне повернення неповнолітнього сина до України.
15.12.2022 року рішенням Пярнуського повітового суду Естонської Республіки, по результатам розгляду цивільної справи № 2-22-12716, щодо прохання громадянина держави Ізраїль ОСОБА_3 повернути дитину в Україну, було відмовлено у задоволенні. 12.06.2023 року вищезазначене судове рішення Пярнуського повітового суду Естонської Республіки набрало законної сили.
З рішенням Пярнуського повітового суду Естонської Республіки ОСОБА_2 погодився.
Але на цей час виник спір щодо юрисдикції судів України, стосовно правовідносин, які виникають між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сфері сімейного права.
На підставі викладеного, просила постановити ухвалу про визнання в Україні рішення Пярнуського повітового суду Естонської Республіки, по результатам розгляду цивільної справи № 2-22-12716, щодо прохання громадянина Ізраїль ОСОБА_2 повернути дитину в Україну.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 року клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - залишено без розгляду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 року - скасовано.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 року клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до ст. ст. 14, 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.
Супровідним листом від 21.01.2025 року вказану справу було повернуто на адресу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області для належного оформлення.
Відповідно до супровідного листа 27.02.2025 року вказану справу було передано судді.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2025 року клопотання ОСОБА_1 - залишено без руху.
25.03.2025 року заявником усунуто недоліки.
25.03.2025 року на адресу ОСОБА_2 , Печерським районним судом м. Києва направлене повідомлення про надходження зазначеного клопотання з пропозицією подати свої заперечення проти нього.
21.04.2025 року, 19.05.2025 року та 13.06.2025 року на адресу ОСОБА_2 , Печерським районним судом м. Києва повторно направлене повідомлення про надходження зазначеного клопотання з пропозицією подати свої заперечення проти нього.
14.07.2025 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, які були переданні судді 18.07.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2025 року призначено до судового розгляду клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 5 ст. 473 ЦПК України неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
У зв'язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, суд вбачає підстави для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина друга статті 472 ЦПК України містить вичерпний перелік документів, що додаються до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Статтями 81, 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону «Про міжнародне приватне право», якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
Матеріалами справи, встановлено, що звертаючись до суду через систему «Електронний суд» з клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, ОСОБА_1 надано, зокрема, копії рішень про надання міжнародного захисту ОСОБА_1 та дитині, як іноземцям 07.04.2022 та посвідки на проживання (з перекладом) на 4 аркушах; копію перекладу на українську мову постанови Пярнуського повітового суду Естонської Республіки від 15.12.2022 року на 18 аркушах (з додатком); копію оригіналу на естонській мові постанови Пярнуського повітового су Естонської Республіки від 15.12.2022 року на 15 аркушах; копію перекладу відомостей щодо набрання рішенням законної сили, розташованих на 15 аркуші постанови Пярнуського повітового суду Естонської Республіки від 15.12.2022 року.
Проте, з наданих документів, суд не вбачає підстави для задоволення клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 473 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Враховуючи та керуючись Законом України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 260, 261, 352, 353, 355, 471-473 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя О.М.Соколов