Номер провадження 2/754/4257/26
Справа № 754/755/26
27 січня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., розглянувши питання відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду А.Зайцева, Є.Коротенко, М.Тітової про перегляд судового рішення КЦС ВС відповідно до ч.7 ст.429 ЦПК України на загальних підставах, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва із позовом до суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду А.Зайцева, Є.Коротенко, М.Тітової про перегляд судового рішення КЦС ВС відповідно до ч.7 ст.429 ЦПК України на загальних підставах.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ухвалою суддів КЦС А.Зайцева, Є.Коротенко, М.Тітової у справі № 754/7132/25 від 12.12.2025 року на нього ними було накладено штраф, який на його думку є незаконним, а тому він просить переглянути вказане судове рішення відповідно до вимог ч.7 ст.429 ЦПК України (на загальних підставах) і постановити про це ухвалу.
Перевіривши матеріали позовної заяви та додані позивачем матеріали, суд приходить висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадженні у справі, якщо заява не підлягає розгляду в розгляду цивільного судочинства
Встановлено, що предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої позивачу ухваленими процесуальними рішеннями.
За ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine» від 21.12.2010).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.
Так, вимога позивача про перегляд судового рішення суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2025 року відповідно до вимог ч. 7 ст. 429 ЦПК України не відповідає чинному цивільному процесуальному законодавству. Зазначена норма регулює питання перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, ініціювання якого відбувається в межах того ж провадження, в якому було ухвалене судове рішення, а не шляхом подання окремої (нової заяви) позовної заяви.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України.
Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конституції України).
Вимога про перегляд судового рішення суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2025 року (судді А.Зайцев, Є.коротенко, М.Тітова) також суперечить принципу незалежності суддів, гарантованому ст. 126 Конституції України і така вимога не може розглядатися будь-яким судом.
Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що постановили рішення у справі, не можу бути відповідачами у справі за позовом позивача про перегляд цього рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 62-65), від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 24-26)).
Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч.1 ст. 186, п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Ураховуючи вищевикладене, суд виснував, що заявлені вимоги спрямовані на оскарження судових рішень та втручання у здійснення судочинства в іншій справі № 754/7132/25 поза межами встановлених процесуальних процедур.
У постанові Верховного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 953/19814/21 зроблено висновок про те, що оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини з питання імунітету суддів зауважував, що такий імунітет має законну мету, оскільки є засобом забезпечення належного здійснення правосуддя (рішення у справах «Ернст та інші проти Бельгії», № 33400/96, § 47-57, від 15.07.2003, «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» №20347/03, § 36, від 12.03.2009).
Таким чином, вимоги, заявлені у позові, не можуть розглядатися у позовному провадженні за правилами будь-якого судочинства, а тому у відкритті провадження слід відмовити, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадженні у справі, якщо заява не підлягає розгляду в розгляду цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62, 126, 129 Конституції України, ст. 186 ЦПК України, -
У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду А.Зайцева, Є.Коротенко, М.Тітової про перегляд судового рішення КЦС ВС відповідно до ч.7 ст.429 ЦПК України на загальних підставах - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: