Номер провадження 2/754/7283/25
Справа № 754/11357/25
Іменем України
02 грудня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Буша Н.Д.,
секретаря судових засідань Поліщук Д.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Сторони в судове засідання не з'явились,причин неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Судом встановлено, що належно повідомлений позивач у судові засідання на 13.10.2025 року та 02.12.2025 не з'являвся без поважних причин, які мають бути підтверджені відповідними доказами. Суд наголошує, що у випадку виникнення об'єктивних причин неможливості здійснення представницьких функцій в обсягах та на умовах, передбачених законом, позивач повинна була забезпечити у судове засідання явку іншого представника, чого останнім зроблено не було упродовж п'яти судових засідань поспіль.
Заяв про розгляд справи без участі сторони позивача, останнім до суду не надсилалось.
Відносно визнання поважності причин неявки представника позивача в судові засідання, то обов'язок суду полягає лише у перевірці причин такої неявки. При встановлені їх поважності допускається відкладення розгляду справи. Чинним законодавством не передбачено переліку таких причин або обставин, а отже, їх визначення залишається на розсуд суду. Поважними причинами визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно здійснювати процесуальні дії. До таких відноситься хвороба, перебування на військовій службі, тощо.
Обставини неможливості забезпечити явку уповноваженого представника позивача в судове засідання взагалі не підтверджені жодними документальними доказами. Розгляд справи без участі сторони позивача суд вважає перешкодою для ухвалення законного рішення.
Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією. Наслідком подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на її подачу, є визнання скарги неприйнятною (стаття 35 Конвенції).
Таким чином, Європейський Суд запровадженням практики не розгляду заяв звернув увагу на необхідність: по-перше, дисциплінувати скаржників; по-друге, надав приклад застосування положень Конвенції щодо недобросовісних суб'єктів звернення.
Також Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі Варбанов проти Болгарії (Varbanov v. Bulgaria), № 31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) відмітив, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Європейський Суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, у рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово акцентував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України, нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції.
Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами: зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно п.1 ч.2. ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановлює ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п.1-3 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному; всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Належність повідомлення судом сторони позивача про час та місце розгляду справи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Наведене свідчить про недобросовісність здійснення стороною позивача своїх процесуальних прав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи повторне неприбуття сторони позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, а також не повідомлення про причини такої неявки, неможливості забезпечити повний та об'єктивний розгляд справи за наявними матеріалами, оскільки, саме не повне дослідження обставин справи може бути підставою для скасування рішення, тому суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду, при цьому суд враховує тривалість перебування справи у провадженні суду, відсутність зацікавленості сторони позивача у розгляді заявлених вимог, який припинив цікавитися рухом справи, в судові засідання не з'являвся.
Керуючись ст. 43, 44, 200, 223, 247, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України про те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 02.12.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша