ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8452/25
провадження № 1-кп/753/1015/26
"14" січня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
провівши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.154, ч.1ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1, ст.126-1 КК України, -
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.154, ч.1ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1, ст.126-1 КК України.
В судовому засіданні прокурор просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , зазначивши обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст.177 КПК України. Так як обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на даний час не відпали та продовжують існувати, ступінь яких є досить високим, а більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_4 вважає клопотання про продовження строку тримання під вартою необґрунтованим, просив відмовити у його задоволенні та змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисників, зазначив, що не має наміру уникати судового слідства, впливати на потерпілу та свідків. Просив змнити апобіжний захід на домашній арешт.
Представник потерпілої ОСОБА_5 підтримав думку прокурора.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд не вбачає підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, ризики не зменшились.
В судовому засіданні, на думку суду, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.154, ч.1ст.301-1, ч.3 ст.301-1, ст.126-1 КК України.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, суд враховує наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одні з яких згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочину, та у разі визнання винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років .
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , конкретні обставини справи, на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, стосовно ризику переховування від суду, суд вважає його реальним, оскільки, обвинувачений ОСОБА_7 , не має постійного місця роботи у м. Києві, є не одруженим, малолітніх дітей та непрацездатних батьків на утриманні не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує та враховуючи те, обвинувачений на досудовому розслідуванні ухилявся від явки до органу досудового розслідування та був оголошений в розшук , що в свою чергу підсилює ризик переховування від суду. Крім цього, враховуючи ситуацію в Україні та введення воєнного стану 24.02.2022 р. який діє по теперішній час та на деяких окупованих територіях органи влади не можуть в повній мірі виконувати свої повноваження, що значно підсилює ризик втечі обвинуваченого на такі території та переховування його від суду.
Стосовно ризику впливу на потерпілу та свідків, суд враховує те, що потерпіла та свідки ще не допитані судом, а тому перебуваючи на волі та розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити вплив та тиск на них з метою зміни показань або відмови від дачі показань у суді.
Щодо наявності ризику продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, судом враховується те, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні злочинів, що характеризуються особливою суспільною небезпекою, які останній вчиняв стосовно неповнолітньої дитини, з якою тривалий час перебував у фактичних родинних стосунках, яка в силу своїх вікових особливостей та відсутності соціального досвіду у даній сфері життя, не може правильно розуміти та сприймати їх моральне та соціальне значення, правові наслідки. Вказане свідчить про низький рівень правової свідомості та соціальної відповідальності обвинуваченого та схильність до злочинних дій сексуального характеру. Отже, враховуючи зазначені обставини, характер інкримінованих злочинів, є всі підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність.
Отже, наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження дії запобіжного заходу відносно такого обвинуваченого, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на обвинуваченого обов'язків.
Щодо питання уникнення наявних ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, то у світлі факторів пов'язаних з особою обвинуваченого, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаним ризикам.
Позиція сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, жодним чином вказані висновки не спростовують.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.199 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що обставини, зазначені у ч. 3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, тому клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
З урахування того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розміру застави, вважаючи, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
На підставі викладеного та керуючись ст. 331, ч.2 ст. 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст.154, ч.1ст.301-1, ч.3 ст.301-1, ст.126-1 КК України в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, тобто до 15.03.2026 включно.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 діб з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя: