Справа № 712/773/26
Провадження № 1- кс/712/459/26
21 січня 2026 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкас ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_3 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ісківці, Лубенського району, Полтавської області, громадянина України, українця, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у кримінальному провадженні №62025100140002627 від 24.07.2025, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Зміст поданого клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .
За даними досудового розслідування, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за мобілізацією, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану, не пізніше 14 год. 40 хв. 11.05.2025, залишив військову частину НОМЕР_1 , що розташовується в АДРЕСА_3 , та направився у невідомому напрямку, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення до військової частини, за наявності реальної можливості для цього, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Враховуючи те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, на даний час виникла необхідність отримати дозвіл слідчого судді на затримання підозрюваного з метою його приводу до Соснівського районного суду м. Черкас для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиція учасників у судовому засіданні
У судове засідання прокурор ОСОБА_4 не з'явився, скерував до суду заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує та просить задовольнити.
Мотиви та оцінка слідчого судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Частина 3 ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Положеннями ч. 2 ст. 188 КПК України передбачено, що клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу може бути подане одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За змістом ч. 1 ст. 189 КПК України суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Частина 4 ст. 189 КПК України встановлює, що слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: (1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; (2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
На підставі ст. 190 КПК України ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу повинна містити, крім іншого, посилання на обставини, які дають підстави для: (1) обґрунтованої підозри про вчинення особою кримінального правопорушення; (2) для висновку про існування ризику, зазначеного у клопотанні про застосування запобіжного заходу; (3) для висновку щодо існування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частини 4 статті 189 цього Кодексу, для прийняття рішення про надання дозволу на затримання.
З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчому судді необхідно перевірити:
1) чи набула особа статусу підозрюваного;
2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення;
3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України;
4) чи наявні достатні підстави для висновку про переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або ж вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.
Щодо набуття статусу підозрюваного
На стадії досудового розслідування запобіжні заходи можуть застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК України, повідомлено про підозру.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваної має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Тобто, ст. 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов'язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - шляхом вручення підозрюваному повідомлення про підозру, надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, а у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення про підозру для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Вручення повідомлення не повинно носити лише формальний характер, а мають бути достатні відомості, що належним чином підтверджують виконання такого обов'язку. І лише у разі наявності доказів вжиття слідчим чи прокурором заходів по доведенню змісту повідомлення особі про підозру, дає підстави вважати про належне його здійснення, набуття особою статусу підозрюваного.
Перевіряючи дотримання порядку вручення повідомлення про підозру, слідчий суддя виходить з таких міркувань.
Як убачається з матеріалів клопотання, 24.12.2025 слідчим складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 однак особисто останньому воно не вручалося.
Водночас, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у разі неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. За приписами ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має також особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено внаслідок невстановлення місцезнаходження, за умови вжиття заходів для вручення у передбачений КПК спосіб.
Матеріали клопотання містять супровідний лист про направлення повідомлення про підозру, пам'ятку про процесуальні права, опис вкладення до поштового відправлення на адресу місця проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 ,
Водночас доказів фактичного вручення зазначених документів адресатові або особі, якій вони можуть бути вручені відповідно до закону, матеріали клопотання не містять (відсутні повідомлення про вручення, дані поштового відстеження з відміткою про доставку/отримання чи відмову в отриманні, а також інші належні підтвердження доведення змісту повідомлення про підозру до відома особи).
Також слід зазначити, що матеріали клопотання не містять жодних відомостей про вжиття органом досудового розслідування інших передбачених КПК України заходів для вручення повідомлення про підозру, зокрема у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання про вручення повідомлення про підозру для передачі їй під розписку дорослому члену сім'ї чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання або адміністрації за місцем роботи особи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Відсутність таких даних свідчить про те, що стороною обвинувачення не підтверджено належними доказами вжиття комплексу заходів, спрямованих на доведення змісту повідомлення про підозру до відома особи у спосіб, визначений КПК України, що унеможливлює висновок про набуття ОСОБА_5 процесуального статусу підозрюваного.
За таких обставин наявність лише супровідного листа та опису вкладення само по собі не підтверджує вжиття органом досудового розслідування реальних та достатніх заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, визначений КПК України. Вручення повідомлення про підозру не може мати суто формальний характер і потребує належного документального підтвердження виконання обов'язку сторони обвинувачення щодо доведення змісту підозри до відома особи.
Отже, матеріали клопотання не містять належних доказів вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 у порядку, визначеному КПК України, а тому слідчий суддя доходить висновку, що на момент розгляду цього клопотання ОСОБА_5 фактично не набув належного процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 14.10.2025 у справі № 757/16005/22-к, відповідно до якої оголошення розшуку підозрюваного має передумови, дотримання яких є обов'язковим для слідчого чи прокурора. Зокрема, вказані суб'єкти повинні не лише формально здійснити виклик підозрюваного, але й дотриматися правил про належність такого виклику, які регламентовано ст. 135 КПК України. Після надання оцінки усім відомостям щодо місцезнаходження підозрюваного слідчий чи прокурор вправі прийняти рішення про оголошення розшуку підозрюваного.
З урахуванням викладеного, клопотання слідчого про надання дозволу на затримання з метою приводу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 132, 176-178, 184, 188-190,193, 196, 309КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалу може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів із дня проголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1