ЄУ № 712/11944/25
Провадження № 2/712/499/26
27 січня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі головуючого судді Стеценко О.С.,
за участю секретаря Ігнатьєвої Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та процентів річних,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 борг у сумі 818 819,09 грн., що складається з інфляційної складової боргу у сумі 750 367,72 грн., процентів річних у сумі 68 451,37 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.04.2014 у справі № 712/9270/13, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.11.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, на заявлених вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом надіслання рекомендованих поштових повідомлень на зареєстроване місце проживання, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, зустрічний позов до суду не пред'явила.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд виходить з такого.
Як встановлено судом, Соснівським районним судом м. Черкаси рішенням від 29.04.2014 у справі № 712/9270/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у загальній сумі 201 262,70 грн.
Рішення набрало законної сили 12.05.2014.
На виконання указаного рішення видано виконавчий лист та відкрито 10.08.2018 виконавче провадження ВП № 56982944, яке як на час подання позову, так і на час розгляду справи триває.
Відомості щодо виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.04.2014 у справі № 712/9270/13-ц у суду відсутні.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством
З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання у зв'язку з невиконанням рішення суду, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14?591цс18).
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
Судовим рішенням від 29 квітня 2014 року у справі № 712/9270/13-ц підтверджено наявність грошового зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 у сумі 201 262,70 грн. та його порушення.
Отже, позивач має право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем судового рішення.
Позивач нарахував інфляційні втрати за період з травня 2014 року по липень 2025 року у сумі 750 367,72 грн.
Суд, перевіряючи указаний розрахунок, дійшов висновку, що позивач у вказаному періоді не врахував місяці, в яких відбулась дефляція.
У постанові ОП КГС ВС від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19 зазначено, що згідно із правової позиції Верховного Суду у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, у разі реалізації якого кредитор має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менше одиниці (мала місце дефляція), а, отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що у справі №924/414/19 (постанова Верховного Суду від 12.02.2020) колегія суддів погодилась з висновками апеляційного суду в частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму несвоєчасно погашеного відповідачем боргу, який включає основний борг, скорегований на індекс інфляції за попередній місяць, та зазначила про те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення. З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Отже, належним розрахунком інфляційних втрат за указаний період є 701 525, 93 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У решті указаних вимог слід відмовити.
Що стосується вимог про стягнення 3% річних, суд зазначає таке.
Позивач нарахував 3% річних за період з 01.05.2014 по 31.08.2025.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено вище, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.04.2014 у справі № 712/9271/13-ц набрало законної сили 12.05.2014.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, виконанню підлягає рішення, яке набрало законної сили.
А тому відповідач зобов'язаний був виконати рішення суду, починаючи з 13.05.2014, і саме з цієї дати у позивача виникло право на нарахування 3% річних.
Отже, обґрунтованим розрахунком 3% річних є нарахування їх за період з 13.05.2014 по 31.08.2025 у сумі 68252,87 грн., які підлягають стягненню з відповідача. У решті вимог позивача про стягнення 3% річних слід відмовити.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, викладених вище.
Судові витрати слід стягнути з відповідача на користь держави, оскільки позивач звільнена від їх сплати.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та процентів річних задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , інфляційні втрати у сумі 701 525,93 (сімсот одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять грн. дев'яносто три коп.), 3% річних у сумі 68252,87 (шістдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят дві грн. вісімдесят сім коп.).
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у сумі 7697,79 грн. (сім тисяч шістсот дев'яносто сім грн. сімдесят дев'ять коп.)
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.
Суддя: О.С. Стеценко