Справа № 161/15602/24
Провадження № 1-кп/161/445/26
про застосування запобіжного заходу
м. Луцьк 26 січня 2026 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12024030580001524 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Луцька, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, з визначенням розміру застави, оскільки наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України.
В судовому засіданні захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, зазначає наступне.
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.4 ст 185 КК України.
Ухвалою суду від 14.01.2026 року ОСОБА_5 у зв'язку із неявками на судові засідання було оголошено у розшук та надано дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
26.01.2026 року ОСОБА_5 було затримано та 26.01.2026 року доставлено до суду для розгляду клопотання про тримання під вартою.
Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу. (ч. 1 ст 191 КПК України).
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено обставин, передбачених ч.3 ст.194 КПК України, зокрема того, що у даному конкретному випадку є недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд, згідно зі ст.194 ч.4 КПК України, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.
Враховуючи, наведені прокурором у клопотанні ризики, відповідно до ст. 177 КПК України, суд вважає, що тяжкість покарання не є безумовною підставою для обрання запобіжного заходу, що вказаний у клопотанні. Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушення, не працює, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, втім, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, Виходячи з викладених вище обставини у їх сукупності, приходжу до висновку про доцільність та можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, визначеного ст.176 КПК України, зокрема, у виді домашнього арешту, що достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених обов'язків.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.
З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, враховуючи докази надані сторонами, з метою забезпечення належного проведення судового розгляду вказаного кримінального провадження, явки даної особи для надання в судові засідання тощо, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши останньому залишати житло в період часу з 20-00 години до 07-00 години за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до прокурора та суду; не відлучатися з місця свого проживання у визначений судом період часу без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 395 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло в період часу з 20-00 години до 07-00 години за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, з 26.01.2026 року по 26.03.2026 року включно, за виключенням оголошення у зазначений період повітряної тривоги у Волинській області для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
-прибувати за викликом до прокурора та суду;
-не відлучатися з місця свого проживання у визначений судом період часу без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 передати для виконання відділу Національної поліції за місцем його проживання - АДРЕСА_1 .
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконання після її проголошення.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить два місяці по 26.03.2026 року включно, якщо строк домашнього арешту не буде продовжено.
На ухвалу, протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно, після її проголошення.
Суддя Луцького
міськрайонного суду ОСОБА_1