27 січня 2026 року
справа № 520/23012/24
адміністративне провадження № К/990/1256/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крициною Юлією Олександрівною, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №520/23012/24, за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України № 2094 від 25 липня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 342 о/с від 01 серпня 2024 року про застосування дисциплінарного стягнення до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області у вигляді звільнення;
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області;
- стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткової винагороди за період з 01 серпня 2024 року по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України;
- допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
08 січня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крициною Юлією Олександрівною, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №520/23012/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах:
- щодо способу, форми взаємодії та правомірності (правових підстав) виконання окремо взятим поліцейським та системи органів національної поліції в цілому додаткових повноважень поліції через їх участь в обороні України , у виконанні завдань територіальної оборони , забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, відповідно до статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» у редакції від 01 січня 2022 року, статей 1, 2, 12 Закону України «Про оборону України» у редакції від 01 серпня 2021 року, статей 12, 18 Закону України «Про національну безпеку України» у редакції від 24 листопада 2021 року;
- щодо питання чи можна вважати діяльність поліцейського в період дії воєнного стану формою участі поліцейського в обороні України, відповідно до закону як дії, що безумовно дискредитують звання поліцейського в очах громадськості та підпадають під визначеним законом та практикою Верховного Суду порушення «Присяги» на вірність українському народу, та в чому полягає розмежування та співмірність таких висновків;
- щодо питання розмежування та кваліфікації дисциплінарного проступку вчиненого поліцейським в період дії воєнного, що тісно пов'язаний з порушенням присяги на вірність українському народу та які обов'язки поліцейського в ході виконання додаткових повноважень, пов'язаних з присягою та чи можна вважати прогул поліцейським за поважних причин дисциплінарним проступком такої тяжкості, що безумовно порушує присягу на вірність українському народу.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.).
Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крициною Юлією Олександрівною, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №520/23012/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська