27 січня 2026 року
м. Київ
справа №380/26052/24
адміністративне провадження № К/990/1600/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 380/26052/24 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Військова частина НОМЕР_1 звернувся з позовом до Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просила:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) державної виконавчої служби щодо виконання рішення суду у виконавчому провадженні НОМЕР_2;
- зобов'язати закінчити виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа у справі 380/13653/23 від 28 травня 2024 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у закінченні виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа у справі №380/13653/23, виданого 28 травня 2024 року Львівським окружним адміністративним судом, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язано Самбірський відділ ДВС у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження № 75544859 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 380/13653/23, виданого 28 травня 2024 року Львівським окружним адміністративним судом, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 380/26052/24 скасовано та прийнято нову постанову.
В позові Військової частини НОМЕР_1 до Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
12 січня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, а саме: позивач в адміністративному позові, зокрема, просив закінчити виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Суд звертає увагу скаржника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у такій категорії адміністративних справ, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Скаржник в касаційній скарзі не зазначає у чому полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з застосованими апеляційним судом нормами матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування судами обставин справи, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отож, перевіряючи матеріали касаційної скарги, Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 287, 329, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 380/26052/24 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк
судді М. В. Білак
В. М. Соколов