про залишення касаційної скарги без руху
27 січня 2026 року
м. Київ
справа №380/958/22
адміністративне провадження №К/990/962/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (суддя Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (колегія у складів суддів Шевчук С.М., Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.)
у справі № 380/958/22
за позовом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького
до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівської обласної державної адміністрації,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс», Львівської обласної ради, Давидівської сільської ради Львівської області, Міністерства освіти і науки України
за участю прокурора Львівської обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У січні 2022 року Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького (далі - ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького, позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Пустомитівського відділу Держгеокадастру щодо не поновлення обліку 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за Університетом;
- зобов'язати поновити облік 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за ЛНУВМБ імені С. 3. Гжицького;
- зобов'язати Львівську обласну державну адміністрацію надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо інвентаризації 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17.12.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, відмовив у задоволенні позову.
07.01.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького просить визнати поважними причини пропуску ним строку на подання цієї касаційної скарги на оскаржувані судові рішення у справі № 380/958/22.
Положеннями ст. 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Водночас поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17).
ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького, звернувшись 07.01.2026 до Верховного Суду з цією касаційною скаргою, пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки повний текст оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 складений в той же день, а, отже, строк на подання касаційної скарги закінчився 30.10.2025.
Клопотання обґрунтовує тим, що скаржник попередньо звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка була залишена без руху, а згодом повернута йому ухвалою суду касаційної інстанції від 06.11.2025.
Після усунення недоліків касаційної скарги ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького звернувся вдруге з касаційною скаргою.
Надаючи оцінку мотивам, з яких скаржник просить поновити йому пропущений строк на касаційне оскарження, Суд вказує на наступне.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Проте зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки недотримання особою вимог КАС України при поданні касаційної скарги (зокрема в частині форми та змісту касаційної скарги), що мало наслідком її повернення не свідчить про наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі.
За вказаних обставин Суд визнає наведені скаржником у клопотанні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Щодо дотримання вимог до змісту касаційної скарги.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник як й у попередній скарзі визначає п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою повторно поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не аргументував, у чому саме полягало неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права», натомість навів фактичні обставини справи з покликанням на постанови Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18, від 27.03.2018 № 463/3375/15а (без наведення як таких витягів із перелічених постанов та доведення при цьому подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
До того ж, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», заявник раніше вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, однак ухвалою Верховного Суду від 06.11.2025 касаційну скаргу повернуто скаржнику з тієї причини, що вона не містила обгрунтування підстав касаційного оскарження в розумінні норм ч. 4 ст. 328 КАС України.
За результатами проведеного аналізу змісту вдруге поданої касаційної скарги, судом з'ясовано, що вона не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 КАС України касаційна скарга залишається також без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі ж неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані Судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено (п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України).
За таких обставин Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, а також наведення інших підстав для поновлення строку звернення з касаційною скаргою, разом з документальним підтвердженням таких наведених підстав.
Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Визнати недоведеними та неповажними наведені Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Касаційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 380/958/22 залишити без руху.
3. Надати Львівському національному університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
4. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
5. Роз'яснити, що в разі ненаведення інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження вказані позивачем підстави будуть визнані судом неповажними, а у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
6. Роз'яснити, що у разі невиконання інших вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб