про відмову у відкритті касаційного провадження
27 січня 2026 року
м. Київ
справа №520/30757/24
адміністративне провадження № К/990/2158/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі № 520/30757/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) від 14.08.2024 № 204750020974, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачці, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.10.2024 № 204750020974, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачці, відповідно до Закону №1058-IV;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 06.08.2024 позивачці пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивачці зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 02.08.1999 по 08.01.2004, починаючи з 06.08.2024.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 07.05.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.08.2024 № 204750020974, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачці, відповідно до Закону №1058-IV. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 28.10.2024 № 204750020974, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачці, відповідно до Закону №1058-IV. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачці до її страхового стажу періоди роботи з 02.08.1999 по 08.01.2004, починаючи з 06.08.2024. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.12.2025, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнив частково, скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачці до її страхового стажу періоди роботи з 02.08.1999 по 08.01.2004, починаючи з 06.08.2024 та повторно розглянути питання щодо призначення позивачці, пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, та ухвалив у цій частині нову постанову, якою позов позивачки задовольнив частково. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачці до її страхового стажу періоди роботи з 02.08.1999 по 08.01.2004, починаючи з 06.08.2024. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути питання щодо призначення позивачці, пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 залишив без змін.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через відмову контролюючого органу у зарахуванні позивачці до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи відповідно до даних трудової книжки. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі та оцінкою доказів щодо зарахування періодів роботи позивачки відповідно до даних трудової книжки до страхового стажу, що виходить за межі перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України, де зазначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі скаржник наводить постанову від 30.01.2019 у справі №752/20012/16-а, однак не визначає, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судами або щодо застосування якої норми права не враховано судами висновку Верховного Суду, а також що саме суд повинен врахувати у цих постановах при формулюванні висновку у цій справі.
Крім того слід зауважити, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 26.03.2020 у справі № 299/3616/16-а, від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, відповідно до якого позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу певних періодів його роботи.
Також, Суди врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, у яких серед іншого зазначено, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо призначення пенсії за віком. Крім того, Суд також вважав, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Скаржник у касаційній скарзі не зазначив ґрунтовних підстав для відступу від наведених висновків і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі № 520/30757/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб