27 січня 2026 року
м. Київ
справа № 320/20994/23
адміністративне провадження № К/990/1772/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 320/20994/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 4942/6/10-36-13-05 від 15 лютого 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 186/4-1036 від 31 березня 2023 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області виключити інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо записів від 23 березня 2023 року за №№ 49653606, 49652798, 49654713, 49653969 про встановлення обтяження (податкової застави) згідно з актом опису майна № 96/10-36-13-05 від 20 березня 2023 року на суму 128 309,19 грн та рішенням про опис майна у податкову заставу № 4942/6/10-36-13-05 від 15 лютого 2023 року;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо невиконання рішення суду та зобов'язати відповідача привести у відповідність ІКП шляхом виключення з ІКП інформації про наявність податкового боргу;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, зобов'язавши Головне управління ДПС у Київській області подати у триденний строк після набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу № 4942/6/10-36-13-05 від 15 лютого 2023 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області № 186/4-1036 від 31 березня 2023 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Київській області виключити інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо записів від 23 березня 2023 року за №№ 49653606, 49652798, 49654713, 49653969 про встановлення обтяження (податкової застави) згідно з актом опису майна № 96/10-36-13-05 від 20 березня 2023 року на суму 128 309,19 грн та рішенням про опис майна у податкову заставу № 4942/6/10-36-13-05 від 15 лютого 2023 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 320/20994/23 змінено шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом шостим такого змісту:
«У задоволенні решти позовних вимог відмовити».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 320/20994/23 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник формально зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).
Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 320/20994/23 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов