м. Київ
27 січня 2026 року
справа № 640/23571/21
адміністративне провадження № К/990/87/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (судді: Беспалов О. О., Ключкович В. Ю., Парінов А. Б.)
у справі №640/23571/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2021 року № 0161480707 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 17 545 411,30 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року (суддя - Черникова А. О.) адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2021 року № 0161480707 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 17 545 411,30 грн. Стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу судовий збір в розмірі 22 700,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та прийнято нову постанову, якою позов Товариства залишено без задоволення.
02 січня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2026 року, справу витребувано з суду першої та/або апеляційної інстанції. Цією ж ухвалою задоволено клопотання Товариства та зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №640/23571/21 до розгляду справи Верховним Судом.
14 січня 2026 року справа №640/23571/21 надійшла до Верховного Суду.
Обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що Головне управління ДПС у Волинській області на підставі наказу від 15 березня 2021 року № 899 провело фактичну перевірку АЗК, що належить ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна, 24а, за результатами якої складений акт фактичної перевірки від 29 січня 2021 року № 851/03-20-07-05/42547705 (бланк № 000872) (далі - акт перевірки).
Під час перевірки встановлено порушення Товариством пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 265/95-ВР), Наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350) Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі - Положення), Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форма № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), (далі - Порядок).
Зокрема, податковий орган зазначив про встановлення фактів проведення розрахункових операцій у періоді з 20 січня 2020 року по 28 січня 2021 року у безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням розрахункових документів невстановленої форми, які підтверджують виконання розрахункових операцій, на загальну суму 33 694 310,75 гривень.
Зазначені роздруковані документи (фіскальні чеки за формою ФКЧ-1) не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням та Порядком.
Також перевіркою встановлено факти проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (продаж двох пляшок вина Cavalli Nevi Rosso Toscana, місткістю 0,75 л, за ціною 119,90 грн за пляшку на загальну суму 239,89 грн, згідно з фіскальним чеком від 05 серпня 2020 року №545389) та не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 349127,96 грн (матеріали перевірки містять додатки №№ 1, 2 з переліком залишків алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці продажу на зазначену суму, на які не надано документів, що підтверджують облік наявних підакцизних товарів за місцем продажу).
На підставі акта перевірки Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2021 року №0161480707, яким до Товариства застосовані штрафні санкції на загальну суму 17 550 511,30 грн, а саме:
698 255,92 грн (349 127,96 грн. х 2) - за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання;
5 100 грн - за проведення з рахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
16 847 155,40 грн (33 694 310,75 грн х 50%) - за кожне наступне вчинене порушення у частині невидачі відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення в оскарженій частині. Суд установив, що позивач під час проведення розрахункових операцій здійснював друк та видачу покупцям розрахункових документів, які підтверджують виконання таких операцій, а відсутність окремих реквізитів у чеках зумовлена технічними причинами, незалежними від волі платника (платіжні термінали позивача на момент проведення перевірки не були з'єднані або поєднані з РРО), та не свідчить про невидачу розрахункового документа.
Також суд зазначив, що контролюючим органом не доведено факту неведення позивачем обліку товарних запасів, оскільки облік здійснювався відповідно до вимог законодавства, а відсутність первинних документів безпосередньо за місцем реалізації не є підставою для застосування фінансових санкцій.
Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи. Апеляційний суд зазначив, що видача розрахункового документа, який не містить обов'язкових реквізитів, не може вважатися виконанням обов'язку щодо видачі розрахункового документа у розумінні пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, а технічні причини непоєднання платіжного терміналу з РРО не звільняють платника від відповідальності. Також суд дійшов висновку, що ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарних запасів, що знаходилися за місцем реалізації, є підставою для застосування фінансових санкцій за статтею 20 Закону № 265/95-ВР. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позову
Короткий зміст доводів касаційної скарги та відзиву на неї
Товариство, покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, застосував пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР та пункти 2, 4, 5 розділу ІІ Положення № 13 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21, від 18 червня 2025 року у справі № 380/11678/24, від 18 листопада 2025 року у справах № 320/2153/24, № 320/43471/23, від 23 жовтня 2025 року у справі № 620/16861/23.
У зазначених рішеннях Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно з яким рядки 10- 17 фіскального чека підлягають заповненню виключно у разі використання платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з РРО, а відсутність такого з'єднання не утворює складу порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Натомість, на переконання скаржника, апеляційний суд безпідставно ототожнив відсутність окремих реквізитів із невидачею розрахункового документа, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач в касаційній скарзі також зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону № 265/95-ВР, яке полягає у тому, що суд застосував ці норми у редакції, чинній з 01 січня 2022 року, до правовідносин, що виникли у 2021 році, чим порушив принцип незворотності дії закону в часі. Такий підхід суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, згідно з яким обов'язок надання документів саме на початок перевірки виник лише з 01 січня 2022 року.
Крім того, апеляційний суд не врахував положення пункту 85.6 статті 85 ПК України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2024 року у справі № 640/16942/20 та від 14 лютого 2025 року у справі № 420/13080/22, відповідно до яких факт відмови платника у наданні документів має бути зафіксований актом, який у цій справі не складався.
Товариство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Судові витрати за сплату судового збору стягнути з
відповідача. Позивач також просить:
- стягнути на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 25 000,00 грн;
- стягнути на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 5 000,00 грн, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції.
21 січня 2026 року відповідач надав відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому заперечуючи про доводів позивача, зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови апеляційного суду немає.
Правове регулювання та висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо застосування штрафу на суму 16 847 155,40 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закону №265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення №13 в редакції, чинній станом на час проведення перевірки).
Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 10); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 12); вид операції (рядок 13); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 20); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 22); до сплати (рядок 23); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24); QR - код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 25); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 26), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 27); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 28); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 29); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 30).
Рядки 10-17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.
Рядки 14, 15, 17 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата.
Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21 сформулював таку правову позицію: суб'єкт господарювання при здійснені розрахункової операції в розрахунковому документі зазначає рядки 10-17, зазначені в пунктах 2, 4, 5 розділу ІІ Положення № 13 лише у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. У разі, якщо платіжний термінал не з'єднаний з РРО, господарюючий суб'єкт не зобов'язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. В такому випадку немає підстав розцінювати не відповідність (не роздрукування, не видача) розрахункового документу встановленим вимогам, як порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265. Діючим законодавством не встановлено обов'язку використовувати лише платіжні термінали, з'єднанні або поєднанні з РРО/ПРРО.
Як установив суд першої інстанції позивач уклав з AT «Державний ощадний банк України» договір на еквайрингове обслуговування № 6586 від 08 листопада 2019 року та з Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» договір еквайрингу №09/05-04-02/8353 від 20 листопада 2019 року.
Відповідно до листа AT «Державний ощадний банк України» від 07 квітня 2021 року вих. № 53/4-23/461 повідомлено, що станом на 06 квітня 2021 року синхронізація pos-терміналів з РРО не реалізована в повному обсязі, при тестуванні синхронізації виявлено певні технічні моменти, які потребують додаткових налаштувань. Зокрема, синхронізація pos-терміналів з РРО не реалізована на АЗС, що розміщені за адресами, вказаними у Додатку до листа, в тому числі на АЗС за адресою: Волинська область, Любомльський район, село Старовойтове, вул. Прикордонників, 40.
Відповідно до листа Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 06 квітня 2021року вих. № Р1/0-07-0/66225 вбачається, що з моменту встановлення pos-терміналів на АЗК позивача синхронізація з РРО була відсутня. Процес приєднання платіжних пристроїв з реєстраторами розрахункових операцій в місцях реалізації товарів та послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на АЗК 6669628 Волинська область, Любомльський район, село Старовойтове, вул. Прикордонників, 40 розпочато з 16.03.2021.
Отже, платіжні термінали позивача не були з'єднані або поєднані з РРО з незалежних від позивача причин.
Суд першої інстанції, застосовуючи пункти 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР та норми Положення про форму та зміст розрахункових документів, дійшов висновку, що за відсутності з'єднання платіжного терміналу з РРО обов'язок заповнення реквізитів, передбачених рядками 10- 17 фіскального чека, не виникає, а тому відсутність таких реквізитів не свідчить про невидачу розрахункового документа.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з цими висновками. Аналогічний правовий висновок неодноразово висловлений Верховним Судом, зокрема у постановах від 03 листопада 2023 року у справі № 640/23582/21, від 18 червня 2025 року у справі № 380/11678/24, від 18 листопада 2025 року у справах № 320/2153/24, № 320/43471/23, від 23 жовтня 2025 року у справі № 620/16861/23.
Натомість суд апеляційної інстанції, не спростувавши встановленого судом першої інстанції факту відсутності такого з'єднання та факту видачі покупцям розрахункових документів, безпідставно ототожнив відсутність окремих реквізитів із невидачею розрахункового документа, що призвело до неправильного застосування пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, а висновки суду апеляційної інстанції - помилковими.
Щодо застосування штрафу на суму 698 255,92 грн колегія суддів зазначає наступне.
Як установили суди попередніх інстанцій, в акті перевірки зафіксовано порушення Товариством встановленого законом порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не пред'явлено будь-які прихідні документи (накладні, акти прийому, ТТН, тощо) на товар, що знаходиться в реалізації: згідно додатку № 1 до акту фактичної перевірки фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлені під час проведення перевірки станом на 29.01.2021 о 15 год. 45 хв. тютюнових виробів становить 100 949,11 грн, які підписані начальником АЗК Слободянюком В. М.; додатку № 2 до акту фактичної перевірки фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлені під час проведення перевірки станом на 29.01.2021р. о 15 год. 45 хв. алкогольних напоїв становить 248 178,85 грн, які підписані начальником АЗК Слободянюком В.М.
Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з позицією контролюючого органу, врахував виключно те, що первинні документи, зокрема накладні та товарно-транспортні накладні на товар (алкогольні та тютюнові вироби), на момент проведення перевірки на АЗС не знаходились, а бухгалтерський облік здійснюється безпосередньо за місцем знаходженням підприємства. На вимогу контролюючого органу первинні документи надано не було, натомість, під час перевірки перевіряючим надано доступ до електронної бази обліку товарних запасів. За висновком апеляційного суду, документації не надано і на запит податкового органу, як і пояснень щодо неможливості подання таких документів у встановлені строки.
Натомість, суд першої інстанції врахував, що відповідно до наказу від 20 листопада 2019 року № 20-АЗС первинні бухгалтерські документи, що супроводжують товар, який надходить до точки роздрібної торгівлі (магазину), отримує відповідальна особа та в день отримання здійснює облік товару шляхом занесення інформації про товар, яка міститься у первинних документах та скан-копії документів до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7» та протягом десяти календарних днів з дати надходження забезпечує передачу кур'єрською службою первинних документів до відділу бухгалтерії товариства, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219, що не суперечить законодавству.
Відповідальна особа відділу бухгалтерії підприємства, уповноважена головним бухгалтером, здійснює обробку первинних документів та перевірку відповідності даних, що містяться в таких документах, даним, занесеним до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7».
Суд першої інстанції акцентував на тому, що під час перевірки перевіряючим було надано доступ до електронної бази обліку товарних запасів, сканів первинних документів на алкогольні та тютюнові вироби та надано пояснення щодо здійснення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Запиту щодо надання оригіналів первинних документів на товар не надходило. Крім цього, як вбачається з акта перевірки, залишки алкогольних та тютюнових виробів були затребувані перевіряючими в останній день перевірки о 15 год. 45 хв., що фактично унеможливило підготовку копій первинних документів на товар, який знаходився на залишках на АЗК, у такий стислий строк.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з того, що обов'язок суб'єкта господарювання, передбачений пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, полягає у забезпеченні обліку товарних запасів та наданні контролюючому органу під час перевірки документів у паперовій або електронній формі, які підтверджують облік і походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Водночас зазначена норма не містить вимоги щодо обов'язкового зберігання оригіналів первинних документів безпосередньо за місцем реалізації товару, а також не виключає можливості ведення обліку товарних запасів у централізованій електронній системі бухгалтерського обліку, за умови надання контролюючому органу доступу до відповідної інформації.
Судами попередніх інстанцій установлено, що під час проведення фактичної перевірки позивач надав перевіряючим доступ до електронної бази обліку товарних запасів, а також скановані копії первинних документів, що підтверджують облік алкогольних та тютюнових виробів. Ці обставини не спростовані контролюючим органом.
Крім того, матеріали справи не містять доказів фіксації під час перевірки у визначений спосіб (акт про відмову у наданні документів) факту відмови надання позивачем документів.
За наведених обставин застосування до позивача фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР, є безпідставним, оскільки контролюючим органом не доведено, зокрема, факту ненадання платником податків документів у спосіб і порядку, визначених законом.
З огляду на встановлені обставини справи в сукупності та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо стягнення судових витрат
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За подання касаційної скарги у цій справі позивач сплатив 36 320 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30 грудня 2025 року № 364318, відповідно, ця сума підлягає стягненню на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Так, позивач в касаційній скарзі просить стягнути на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати на правничу (правову) допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн, а також судові витрати на правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач додав договір про надання правничої (правової) допомоги № 11/01/21 від 11 січня 2021 року, додаткову угоду № 6 від 23 липня 2021 року до договору про надання правничої допомоги № 11/01/21 від 11.01.2021 р., акт наданих послуг № 6-3 від 02 січня 2026 року за договором про надання правничої (правової) допомоги №11/01/21 від 11.01.2021 р.
За змістом акта наданих послуг № 6-3 від 02 січня 2026 року Адвокатське об'єднання «Лекс-Груп» надало послуги з підготовки (написання) касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №640/23571/21, на що витратило 20 годин часу. Враховуючи те, що вартість послуг за 1 годину/засідання/дію становить 1250 грн, вартість усіх послуг склала 25 000 грн.
В касаційній скарзі позивач зазначив, що оплату за правничі (правові) послуги в розмірі 25 000 грн буде здійснено в порядку та строки, визначені Договором. Відповідно до пункту 4.4. Договору оплата за цим Договором здійснюється за кожний етап наданих послуг на підставі відповідного акту наданих послуг та рахунку наданого Об'єднанням. Пунктом 4.5. Договору встановлено, що строк оплати послуг становить десять (10) банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.
Вирішуючи питання щодо доведеності розміру судових витрат, понесених Товариством на правову допомогу в суді касаційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду визнає їх розмір частково необґрунтованим в частині витраченого часу на підготовку касаційної скарги, враховуючи те, що на стадії касаційного розгляду правова позиція представника позивача є сформованою, докази зібрані та проаналізовані на стадії розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також з огляду на наявність усталеної позиції Верховного Суду, сформованої у подібних правовідносинах.
Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу судових витрат, понесених на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 10000 грн.
Вимоги Товариства щодо стягнення судових витрат, понесених на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції необґрунтовані й не підкріплені доказами.
Керуючись статтями 134, 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №640/23571/21 скасувати, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року залишити в силі.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 42547705, місцезнаходження: Україна, 02160, м. Київ, просп. Соборності, буд. 15, каб. 219) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у сумі 36 320,00 (тридцять шість тисяч триста двадцять гривень 00 копійок) грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 42547705, місцезнаходження: Україна, 02160, м. Київ, просп. Соборності, буд. 15, каб. 219) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати, понесені на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
В. В. Хохуляк