м. Київ
27 січня 2026 року
справа № 500/5127/25
адміністративне провадження № К/990/53319/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області
на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року (суддя - Мірінович У. А.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (судді: Бруновська Н. В., Хобор Р. Б., Шавель Р. М.)
у справі №500/5127/25
за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентель"
про стягнення податкового боргу, -
Рух справи
29 серпня 2025 року в 12:40 год. Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі - податковий орган, заявник у справі) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентель" ( далі - Товариство, ТОВ "Ентель"), в якій просило суд стягнути з рахунків ТОВ "Ентель" (код ЄДРПОУ 42477544) та за рахунок готівки, що належить ТОВ "Ентель" кошти у розмірі податкового боргу по платежу пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі - 12 917 371,84 грн.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №500/5127/25, заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області до ТОВ "Ентель" про стягнення коштів за податковим боргом залишено без розгляду.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що заява контролюючого органу про стягнення податкового боргу подана з пропуском присічного 24-годинного строку, встановленого частиною другою статті 283 КАС України, який обчислюється з моменту спливу 30 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Оскільки такий строк не підлягає поновленню, суд першої інстанції правомірно залишив заяву без розгляду, а суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками та не встановив підстав для скасування ухвали.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган 18 грудня 2025 року подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №500/5127/25.
Після усунення позивачем недоліків касаційної скарги Верховний Суд ухвалою від 29 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою податкового органу, справу витребував з суду першої інстанції.
20 січня 2026 року справа №500/5127/25 надійшла на адресу Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі контролюючий орган зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, дійшовши помилкового висновку про пропуск строку звернення до суду в порядку статті 283 КАС України.
Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 20 квітня 2021 року у справі №320/6263/20, від 03 лютого 2022 року у справі №300/2315/21, від 15 вересня 2025 року у справі №140/701/25. Податковий орган зауважує, що актуальна (окрім наведеної вище) та стала позиція Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних до спірного випадку відображена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі №500/5126/25, від 03 грудня 2025 року у справі №500/5128/25, від 12 грудня 2025 року у справі №500/5125/25.
Скаржник стверджує, що обставиною, яка зумовлює право податкового органу на звернення до суду, є не дата надсилання податкової вимоги, а момент її належного вручення або повернення поштовим оператором, що відповідає положенням статей 42, 59, 95 ПК України та Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610. На думку податкового органу, сам факт передачі податкової вимоги до відділення поштового зв'язку не може вважатися її врученням платнику податків, а відтак відлік 24-годинного строку, встановленого частиною другою статті 283 КАС України, судами визначено передчасно.
Окремо у касаційній скарзі наголошується на порушенні принципів правової визначеності, доступу до правосуддя та процесуальної економії, а також на надмірному формалізмі судів попередніх інстанцій, який, на переконання скаржника, призвів до необґрунтованого обмеження права контролюючого органу на судовий захист.
У зв'язку з наведеним скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів щодо стягнення коштів за податковим боргом регламентовані статтею 283 КАС України.
Пунктом 5 частини першої статті 283 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Відповідно до частини другої статті 283 КАС України, заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Згідно із частинами першої, другої та п'ятої статті 270 КАС України, на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283, 283-2 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.
Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.
Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.
Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19, від якої суд касаційної інстанції у встановленому процесуальним законом порядку не відступав, вказано, що КАС України визначено те, що при розгляді категорії термінових справ днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг у справах, визначених статтею 283 КАС України, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина п'ята статті 270 КАС України).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, а також вбачається з матеріалів справи, податкова вимога від 14 липня 2025 року №0003518-1302-1900 від 14 липня 2025 року направлена ТОВ "Ентель" засобами поштового зв'язку 14 липня 2025 року.
Отже, за висновком судів попередніх інстанцій, 30 календарний день з дня надіслання платнику податкової вимоги припав на 13 серпня 2025 року. Відповідно, контролюючий орган мав право звернення із заявою в порядку статті 283 КАС України з 00 годин 00 хвилин 14 серпня 2025 року по 00 годин 00 хвилин 15 серпня 2025 року. Однак, заява Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла до суду 29 серпня 2025 року в 12 год. 40 хв.
Колегія суддів вказує на помилковість наведених висновків.
Як вже було зазначено вище обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 58.3 статті 58 ПК України).
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 ПК України).
Крім того, згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 червня 2017 року № 610 (у редакції, чинній на дату спірних правовідносин) податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, остання вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналогічна правова позиція наведена, зокрема у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 320/6263/20, від 03 грудня 2025 року у справі №500/5126/25, від 03 грудня 2025 року у справі №500/5128/25, від 12 грудня 2025 року у справі №500/5125/25.
Обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги та сплив 30 календарних днів з дня такого надіслання (вручення).
Як встановлено судами податкова вимога від 14 липня 2025 року №0003518-1302-1900 направлена Товариству засобами поштового зв'язку 14 липня 2025 року і саме з зазначеної дати суди обрахували 30 денний строк, після спливу якого контролюючий орган мав протягом 24 годин звернутися з заявою про стягнення боргу.
Однак суди не врахували, що зазначену вимогу Товариству вручено не було, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто на адресу контролюючого орану 29 липня 2025 року з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання». Відтак податкова вимога від 14 липня 2025 року №0003518-1302-1900 вважається врученою саме 29 липня 2025 року.
Враховуючи вказані норми, та наявне у матеріальних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання», судами попередніх інстанцій зроблено неправильний висновок, про те, що 30 календарний день з дня надіслання (вручення) платнику податкової вимоги припав (закінчився) 13 серпня 2025 року, а контролюючий орган мав право звернення із заявою в порядку статті 283 КАС України з 00 годин 00 хвилин 14 серпня 2025 року по 00 годин 00 хвилин 15 серпня 2025 року.
Суд зазначає, що перебіг 30-денного строку, встановленого нормами пункту 95.2 статті 95 ПК України, розпочався з 30 липня 2025 року (наступний день за днем зазначеним поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення) та сплив відповідно 28 серпня 2025 року.
Таким чином контролюючий орган мав звернутися з заявою про стягнення коштів за податковим боргом, в порядку визначеному статтею 283 КАС України, протягом 24 годин моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності. Тобто такий строк розпочався з 00 годин 00 хвилин 29 серпня 2025 року та закінчився о 24 годині 00 хвилин 29 серпня 2025 року, а відтак, звернувшись до суду з заявою про стягнення податкового боргу в порядку статті 283 КАС України поданою до суду 29 серпня 2025 року в 12:40 год. позивачем дотримано строків звернення до суду із такою заявою.
З урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно дійшли висновку про наявність підстав для залишення заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області про стягнення коштів за податковим боргом без розгляду на підставі частини п'ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій залишаючи без розгляду заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства про стягнення коштів за податковим боргом, порушили норми процесуального права, у зв'язку з чим їх рішення підлягають скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №500/5127/25 скасувати.
Справу №500/5127/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк