21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8764/20 пров. № А/857/30308/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Глушка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
за участю представника відповідача Маценко О.О.
за участю особи, яка не брала участі у справі П'ятковської І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, прийняте суддею Хомою О.П. об 11 годині 39 хвилині у м.Львові, повний текст складено 11 червня 2025 року, у справі за позовом Представництва Американського об'єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень,
Представництво Американського об'єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі - Представництво, позивач) 16.10.2020 звернулося до суду з позовом до Кам'янка-Бузької міської ради (далі - відповідач, міська рада), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.02.2021 та ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 11.02.2021, просило визнати протиправними та скасувати рішення № 10 від 24.01.2019 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні» та рішення № 29 від 30.01.2019 «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м. Кам'янка-Бузька».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2022, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 13.08.2024 вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Позивач, із урахуванням заяви про зміну предмета позову від 11.05.2024 , просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 24.10.2019 № 10 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 30.01.2020 № 29 «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м. Кам'янка-Бузька»;
- визнати протиправною відповідь Кам'янка-Бузької міської ради від 22.10.2024 № 1492/03-15 про відмову скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 30.08.2019 № 141 «Про реєстрацію права комунальної власності на будівлю, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька» та скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 30.08.2019 № 141 «Про реєстрацію права комунальної власності на будівлю, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, яке є предметом перегляду апеляційним судом, позов Представництва Американського об'єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Кам'янка-Бузької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 24.10.2019 № 10 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні». Визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 30.01.2020 № 29 «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м. Кам'янка-Бузька». Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 30.08.2019 № 141 «Про реєстрацію права комунальної власності на будівлю, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що оспорене судове рішення має вплив на його охоронювані законом права та інтереси, позаяк відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладеному в м. Кам'янка-Бузька Львівської області від 30.11.2022, Кам'янка-Бузька міська рада як продавець та покупець в особі Приватного підприємства «Скіфи» від якого діє керівник Дунець О.Я. уклади зазначений договір.
В подальшому, згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 07.08.2025, що укладений між Приватним підприємством «Скіфи» та ОСОБА_1 , останній придбав нежитлову будівлю-котельню під №1, загальною площею 239,5 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 .
Звертає увагу суду на те, що фактичне оскарження рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 30.08.2019 № 141 «Про реєстрацію права комунальної власності на будівлю, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька» відбулося вже після реєстрації речових прав на нерухоме майно - будівлю котельні за новим власником. Відтак, прийняття рішення у даній справі та її розгляд неможливий без безпосереднього власника даного об'єкту.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 не доведено наявності порушеного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу як на час прийняття оспореного судового рішення, так і на час оскаржених рішень органу місцевого самоврядування, позаяк договір купівлі продажу будівлі-котельні з останнім укладено лише 07.08.2025.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 №18-рп/2010).
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Отже, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Водночас, будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Отже, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є учасником справи (стороною або третьою особою), а отже вправі оскаржити судове рішення лише у тому випадку, якщо суд своїм рішенням вирішив питання про його права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Матеріалами справи встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними і скасування рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 24.10.2019 № 10 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні»; рішення Кам'янка-Бузької міської ради від 30.01.2020 № 29 «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м. Кам'янка-Бузька»; а також визнати протиправною відповідь Кам'янка-Бузької міської ради від 22.10.2024 № 1492/03-15 про відмову скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 30.08.2019 № 141 «Про реєстрацію права комунальної власності на будівлю, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька» та скасувати рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 30.08.2019 № 141 «Про реєстрацію права комунальної власності на будівлю, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька».
Тобто, спірні правовідносини у цій справі виникли між позивачем Представництвом Американського об'єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області.
Дунець Олег Ярославович, як особа яка не брала участі у справі і подав апеляційну скаргу обґрунтовує її тим, що фактичне оскарження рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 30.08.2019 № 141 «Про реєстрацію права комунальної власності на будівлю, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька» відбулося вже після реєстрації речових прав на нерухоме майно - будівлю котельні за новим власником, тобто ним. Відтак, прийняття рішення у даній справі та її розгляд неможливий без безпосереднього власника даного об'єкту.
Водночас, зміст оскаржуваного рішення не містить висновку, судження чи прямої вказівки про права і обов'язки ОСОБА_1 ..
Отже, в контексті спірних правовідносин, а також їх правового регулювання варто зазначити, що ОСОБА_1 не є їх учасником, а рішення суду першої інстанції у розглядуваному випадку його не стосується, таким рішенням не вирішувались його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Також слід зазначити на тому, що ОСОБА_1 набув у власність спірну будівлю - котельню згідно договору купівлі продажу від 07.08.2025, а оспорене судове рішення прийнято 05.06.2025 та рішення органу місцевого самоврядування які оскаржуються, датовані 30.08.2019, 24.10.2019, 30.01.2020.
Покликання апелянта на придбання вказаної будівлі - котельні 30.11.2022 у Кам'янка-Бузької міської ради як продавця, покупцем в особі Приватного підприємства «Скіфи» від якого діяв керівник ОСОБА_1 та в подальшому останній 07.08.2025 продав вказаний об'єкт ОСОБА_1 , що ніби то спірні правовідносини тривають з 30.11.2022, є безпідставними, позаяк апелянтом виступає ОСОБА_1 як фізична особа, а не Приватне підприємство «Скіфи».
З огляду на наведене та відповідно до п. 3 ч.1 ст.305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, оскільки особою, яка подала апеляційну скаргу не надано доказів стосовно підтвердження її права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а останнім питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта не вирішувалися, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 підлягає закриттю.
Керуючись ст .ст. 305, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі №380/8764/20 за адміністративним позовом Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
І. В. Глушко
Повне судове рішення складено 26.01.2026.