м. Чернівці «28» грудня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Рулякова В.І.
суддів Кифлюка В.Ф., Колотило О.О.
за участю прокурора Сулятицького І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, непрацюючий, раніше не судимий.
визнаний винним та засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу, засудженому ОСОБА_2, залишено обрану, підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3156,65 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 300 грн. - на правову допомогу, всього на загальну суму 4456,65 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати за проведення судової авто-технічної експертизи в сумі 567,60 грн.
Справа №11-461/2010 р. Головуючий у І інстанції: Пилип ' юк І.В.
Категорія: ст. 286 ч.1 КК України Доповідач: Руляков В.І.
Речовий доказ автомобіль НОМЕР_1 передано під розписку ОСОБА_3
Речовий доказ автомобіль НОМЕР_2 передано під розписку ОСОБА_2
Згідно з вироком ОСОБА_2 07.03.2009 року о 10.00 год. в с.Багна Вижницького району Чернівецької області, керуючи автомобілем НОМЕР_3, в порушення вимог п.12.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття, не вибрав безпечної швидкості руху та втративши контроль над керованістю свого автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_1 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що викликали довгостроковий розлад здоров'я.
На вказаний вирок суду подана апеляція потерпілою ОСОБА_1, в якій вона просить вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2010 року змінити, стягнути із засудженого ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в сумі 10 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 000 грн.
При цьому апелянт зазначає, що на досудовому слідстві в матеріалах справи існували докази, які підтверджували, що ОСОБА_2 в момент скоєння ДТП перебував в стані алкогольного сп'яніння і районний суд належним чином їх не дослідив і не дав їм належної правової оцінки. Не дослідження даної обставини, на думку апелянта, вплинуло на визначення невірного розміру моральної шкоди.
Крім цього вважає, що суд неналежним чином визначив розмір моральної шкоди, тому що судом залишено поза увагою фізичні і моральні страждання, які вона перенесла і продовжує переносити, в результаті ДТП. Також вважає, що суд у вироку не навів підстав, у відповідності до яких він вирахував розмір моральної шкоди.
До того ж вважає, що суд неправомірно стягнув з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 300 грн., так як в справі міститься квитанція про оплату правової допомоги адвокату ОСОБА_4 в сумі 1000 грн.
Заслухавши доповідача, доводи потерпілої ОСОБА_1 та прокурора на підтримання поданої апеляції, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілої ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів. Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.1 КК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 відповідає встановленим обставинам справи і в апеляції не оспорюється. Відповідно до ст. 365 КПК України апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції в межах апеляції. У зв'язку з цим колегія суддів не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорюються в апеляції.
П.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачає, що потерпілий якому в наслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред'явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий разом із кримінальною справою.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 (з послідуючими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо.
Як вбачається з висновку експерта №213-Е від 08.06.2010р. (а.с.52-53), внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді розриву сухожилка розгинача третього пальця правої китиці, забій голови і правого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, і перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Вашківецькій РЛ з 16.03 по 31.03.2009 року (а.с.137), при цьому вона відчувала фізичні та моральні страждання. Суд хоча і зазначив у вироку, що при стягненні моральної шкоди потерпіла зазнала вимушених змін у життєвих, виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, однак, на думку колегії суддів, фактично не врахував їх при визначенні розміру стягуваної моральної шкоди.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.373 КПК України, апеляційний суд вправі змінити вирок у випадку збільшення ним суми стягнень, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину.
А тому, на думку колегії суддів, стягнута сума морального відшкодування - 1000 грн. на користь ОСОБА_1 є явно недостатньою і не відповідає моральним стражданням потерпілої, про що вірно наголошується в поданій апеляції.
Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, майнового стану ОСОБА_2, який не працює, того, що даний злочин є необережним, колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір морального відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_1 до 3000 грн., яку слід стягнути із засудженого ОСОБА_2, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди і дії якого знаходяться у причинному зв'язку із нанесеними тілесними ушкодженнями.
Крім того, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що районний суд неправомірно, без належного обґрунтування свого рішення, частково задовольнив вимоги позивача, в частині відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 300 грн.
У відповідності до ст. 91 КПК України та п.9 ПП ВСУ №11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» до судових витрат не належать витрати по оплаті юридичної допомоги, оскільки відшкодування цих витрат регулюється законодавством окремо.
Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року №4 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна » при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК , суд може керуватися відповідними нормами ЦПК .
Відповідно до ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу входять до переліку витрат, що підлягають відшкодуванню.
Встановлено, що по даному факту потерпіла пред'явила до ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з останнього 1000 грн. за правову допомогу.
В матеріалах справи (а.с.144) міститься квитанція, з якої вбачається, що ОСОБА_1 за ведення кримінальної справи сплатила адвокату ОСОБА_4 1000 грн. Це підтверджено також ордером (а.с.47), що свідчить про наявність угоди між потерпілою та адвокатом про надання правової допомоги. А тому, колегія суддів вважає з необхідне задовольнити апеляційні вимоги в цій частині в повному обсязі, стягнувши їх із ОСОБА_2
Стосовно посилань апелянта про те, що районний суд належним чином не дослідив і не дав ніякої правової оцінки доказам, які, на її думку, підтверджують, що ОСОБА_2 в момент скоєння ДТП перебував в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає безпідставними та не обґрунтованими.
Так, згідно ст.314 КПК України документи, що є доказами в справі, повинні бути оглянуті або оголошені в судовому засіданні. Ці дії можуть провадитися як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства.
Як вбачається із протоколу судового засідання, потерпілою з даного приводу ніяких клопотань заявлено не було. Більш того, суд під час судового слідства досліджував протокол медичного огляду ОСОБА_2 (а.с.15) та аналіз його крові (а.с.14), де потерпілою також жодних запитань та клопотань стосовно оголошених доказів не подавалось. А тому, колегія суддів вважає дані посилання безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, п.3 ч.1 ст.373 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2010 року стосовно ОСОБА_2 - змінити.
Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 3000 грн. та 1000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий, суддя: В.І. Руляков
Судді: В.Ф. Кифлюк
О.О. Колотило