27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19379/25 пров. № А/857/50105/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії судді:
судді-доповідача - Курильця А.Р.,
суддів - Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни, Кузьмича Сергія Миколайовича в справі 380/19379/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди,-
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа 380/19379/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі.
Так, 23 січня 2026 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву (передану судді-доповідачу 26.01.2026) ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни, Кузьмича Сергія Миколайовича від розгляду справи 380/19379/25. Заяву мотивує тим, що апеляційним судом призначено справу № 380/19379/25 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, на противагу цьому позовні вимоги стосуються стягнення моральної шкоди у сумі 400000,00 грн. На переконання заявника апеляційний розгляд повинен здійснюватися у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Стверджує заявник, що поінформованість осіб, які беруть участь у справі про час і місце судового розгляду справи є однією із суттєвих гарантій реалізації ними права на особисту участь у процесі, в світлі практики ЄСПЛ та 6 Конвенції.
Заявник вважає, що склад суду не буде розглядати важливі для справи обставини, проводити ретельний їх розгляд, аргументувати та мотивувати їх прийняття або відхилення та відобразити їх у судовому рішенні.
Також заявник аргументує підстави для відводу тим, що колегія суддів в складі: С. М. Кузьмич (головуючий суддя), А. Р. Курилець, О. І. Мікула задовольнила апеляційну скаргу Покровської міської ради Дніпропетровської області. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 380/15916/22 скасувала в частині визнання протиправним та нечинним рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області №12 від 29.03.2019 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовила в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Львівській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява про відвід суддів є необґрунтованою виходячи з наступних підстав.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. (абз.1 ч.3 ст.39 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявник обґрунтовує розглядуваний відвід наявністю сумнівів у неупередженості або об'єктивності суддів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 27.07.2006 об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться" (§ § 28-32 рішення у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15.07.2010, заява № 16695/04). Подібний підхід висловлено і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (§ § 65-66 рішення від 03.05.2007, заява № 7577/02).
Таким чином, підставами для відводу судді є існування суб'єктивного та / або об'єктивного критеріїв.
Оцінюючи наявність підстав для відводу колегії суддів в цій справі за суб'єктивним критерієм, апеляційний суд констатує відсутність підстав стверджувати, що судді виявили особисту упередженість. Докази на користь протилежного відсутні і заявником не наводились.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що саме на заявника покладається обов'язок подання доказів упередженості судді для цілей відводу.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності в певного судді об'єктивно виправдані.
Колегія суддів вважає, що наведені в заяві про відвід доводи не підтверджують наявності обставин, які могли б за об'єктивними критеріями викликати сумнів в об'єктивності або неупередженості суддів при розгляді цієї справи, як це передбачено відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, оскільки зводяться до власних припущень заявника, які не містять достатніх обґрунтувань.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що розглядуваний відвід мотивований незгодою заявника з процесуальними рішеннями колегії суддів при призначенні справи до апеляційного розгляду та ухваленої постанови від 07 травня 2025 року в справі № 380/15916/22.
Так, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/19379/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Суд зауважує, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
Водночас апеляційний суд зауважує, що порядок розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та на ухвалу суду першої інстанції різниться.
В межах цього апеляційного розгляду вирішується виключно питання права, а саме чи підлягає спір за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, Держави України в особі судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильової Ольги Йосипівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди до розгляду за правилами адміністративного судочинства?
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, як має місце в цьому апеляційному провадженні, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Скаржник не позбавлений під час розгляду справи в порядку письмового провадження подавати письмові пояснення, заяви та клопотання з процесуальних питань, надавати відповідні докази та реалізовувати інші процесуальні права, чим позивач неодноразово користувався в межах цього апеляційного провадження.
Відтак розгляд цієї апеляційної скарги у письмовому провадженні не може свідчити про порушення суддями вимог процесуального закону, зокрема не створило перешкод у доступі до правосуддя, порушення засад гласності та відкритості судового процесу, засад рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Разом з тим, судова колегія нагадує, що частиною четвертою статті 36 КАС України закріплено положення про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В світлі цього законодавчого положення, колегія суддів також відхиляє міркування щодо ухвалення апеляційним судом постанови від 07 травня 2025 року в справі № 380/15916/22, якою відмовлено в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Львівській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області.
Апеляційний суд наголошує, що висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує.
Фактично доводи заявника за пунктом п. 4 ч.1 ст.36 КАС України свідчать саме про незгоду заявника із ухваленим рішенням суду в справі 380/15916/22 та процесуального рішення щодо порядку апеляційного розгляду цієї судової справи, що не може бути підставою для відводу, як це імперативно передбачено приписами частини четвертої статті 36 КАС України.
Зрештою, такі міркування не свідчать і не можуть свідчити про необ'єктивність або упередженість суддів.
Згідно з частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Колегія суддів вважає, що доводи заявника про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, не знайшли свого підтвердження, а відтак заявлений відвід є необґрунтований. З огляду на наведене вирішення питання про відвід слід передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Керуючись ст.ст.36, 40, -
Визнати заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича від розгляду справи 380/19379/25 необґрунтованим.
Питання про вирішення відводу передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула