27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/17297/24 пров. № А/857/18460/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року, ухвалене суддею Братичак У.В. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/17297/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Управління урядового фельд"єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
13 серпня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Управління урядового фельд"єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові, у якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної служби спеціального зв1язку та захисту інформації України та Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв1язку та захисту інформації України у місті Львові щодо не призначення та не виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи у разі настання інвалідності після звільнення із служби внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження служби і пов'зані з виконанням службових обов'язків, відповідно до підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 року №605;
- зобов'язати Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові виготовити висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи у разі настання інвалідності після звільнення із служби внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, та подати такий висновок разом із документами для виплати такої допомоги до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги;
- зобов'язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначити та виплати одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення із служби внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, у розмірі 54-місячного грошового забезпечення в порядку, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 року №605.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційних скаргах. Просять скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційні скарги не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 20.10.2015 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України на посадах офіцерського складу на три роки, відповідно проходив службу на посаді старшого офіцера фельдзв'язку Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Львові (наказ №434ОС від 22.12.2015).
Наказом Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Львові № 25-ОС від 03.08.2016 старший лейтенант ОСОБА_1 , старший офіцер фельдзв'язку Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Львові звільнений зі служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України (пункт 1.1 Наказу) і з 03.08.2016 виключений із списків особового складу та припиненням контракт) (п.1.1.1 Наказу). Вислуга років на 03.08.2016 складає: календарна - 12 років 08 місяців 09 днів. Календарна служба для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні на 03.08.2016 складає 12 років.
16.08.2016 ОСОБА_1 . Центральною медико-соціальною експертною комісією № 2 Київського міського центу медико-соціальної експертизи була встановлена II група інвалідності, причина інвалідності: «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби», про що свідчить виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія АВ №0443453, виданої 16.08.2016.
В подальшому встановлення ІІ групи інвалідності та причини інвалідності були підтверджені 06.09.2017 Міжрайонною спеціалізованою онкологічною МСЕК № 2 Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (Довідка Серія 12 ААА № 374661 від 06.09.2017), в 2019 році Обласною МСЕК №1 Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (Довідка Серія 12 ААБ №311804), 08.09.2020 Обласною МСЕК № 1 Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (Довідка Серія 12 ААБ № 354258 від 08.09.2020) та 09.11.2021 Обласною МСЕК №1 Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (Довідка Серія 12 ААБ № 06781 від 08.09.2020).
Позивач 23.11.2021 та 04.01.2022 звертався із заявами до Управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Львові про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби.
Листами №63/14-614 від 15.12.2021, №63/14-31 від 12.01.2022 Управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Львові відмовлено у виплаті позивачу вказаної допомоги.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі №380/4083/22 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 в адміністративній справі №380/4083/22 скасовано і прийнято нову постанову. Визнано протиправною бездіяльність Управління урядового фельдшерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові щодо не розгляду відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 р. №605, по суті заяв ОСОБА_1 від 23.11.2021 і від 04.01.2022 щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду II групи у разі настання інвалідності після звільнення із служби внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків. Зобов'язано Управління урядового фельдшерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові розглянути по суті заяви ОСОБА_1 від 23.11.2021 і від 04.01.2022 щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду II групи у разі настання інвалідності після звільнення із служби внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 р. №605, і за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до пункту 8 Порядку №605 від 04 червня 2008 р. та чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі № 380/4083/22 Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові листом за № 63/14-514 від 31.08.2023 повідомило позивача, що ним направлено на адресу Адміністрації Держспецзв'язку документи (висновок) на ОСОБА_1 щодо розгляду питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2008 № 605. Згідно з цим висновком підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до підпункту 2 частини другої Порядку №605 відсутні.
Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 30.08.2023 №18-ф відмовлено у призначенні виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої зі служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації.
Вищевказані обставини встановлені в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №380/22468/23, яка набрала законної сили, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню в даній справі.
Окрім цього, вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції визнано протиправними дії Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 04.06.2008 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України». Зобов'язано Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові та Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України повторно розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 04.06.2008 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України» з урахуванням висновків суду.
Виконуючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №380/22468/23 Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові, як орган в якому позивач проходив службу знову надіслало до Адміністрації Держспецзв'язку висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності військовослужбовця Держспецзв'язку. Відповідно до якого встановлено, що відсутні підстави щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 605, що підтверджує відповідач 1 у відзиві на позовну заяву.
Листом за №63М4-1593/ВН від 05.08.2024 Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові повідомило ОСОБА_1 про те, що, розглянувши повторно питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 04.06.2008, наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України №15-ф від 29.07.2024, відмовлено у призначенні та виплаті такої допомоги.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання одноразової допомоги.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Правове становище та правовий захист особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначається положеннями статті 18 Закону України від 23.02.2006 № 3475-IV Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Закон №3475-IV), яка є бланкетною (відсилочною).
Відповідно до частин 1 та 4 статті 18 Закону №3475-IV, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та інших законів.
На військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України поширюються права і соціальні гарантії, передбачені Законом України від 24.03.1998 №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та іншими актами законодавства.
До 17.05.2014 (дати набрання чинності Законом України від 09.04.2014 №1194-VII від «Про внесення змін до Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», яким Закон №3475-IV викладено в новій редакції) діяла редакція Закону №3475-IV. Відповідно до положень ч.16 ст.21 Закону №3475-IV у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у період проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вказаної норми Закону № 3475-ІV Кабінет Міністрів України постановою від 04 червня 2008 року № 605 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації» затвердив Порядок № 605 (далі - Порядку №605).
За правилами підпункту 2 пункту 2 Порядку №605, грошова допомога виплачується особам рядового чи начальницького складу та особам, звільненим із служби в Держспецзв'язку, серед іншого: у разі настання інвалідності в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби - 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; у разі настання інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи після звільнення із служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, - 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Згідно з пунктом 3 Порядку №605 визначено, що час виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку визначається Положенням про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1828 (далі - Положення №1828).
Відповідно до пункту 11 Положення №1828, особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують свої службові обов'язки під час: перебування їх на місцях служби або занять у будівлях і на прилеглих територіях Адміністрації Держспецзв'язку чи регіональних органів, територіальних підрозділів, закладів та установ (далі - підпорядковані органи) або на інших місцях служби або занять, визначених приписами чи розпорядженнями Голови Держспецзв'язку або начальників відповідних підпорядкованих органів, включаючи установлені розпорядком (розкладом занять) перерви; прямування до місця служби або із служби, перебування у службових поїздках, повернення до місця служби; виконання завдань за наказом прямого начальника; виконання громадського обов'язку, пов'язаного з врятуванням людського життя, охорони правопорядку, охорони державної власності, підтримання службової дисципліни.
Тобто, період проходження служби в Держспецзв'язку - це період часу з початку і до закінчення служби в Держспецзв'язку.
В розумінні пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» причинами інвалідності є, зокрема, захворювання: отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
Таким чином, законодавцем виокремлено захворювання, отримані під час проходження військової служби, та одержані в період проходження військової служби і служби, зокрема, в Держспецзв'язку.
Такий поділ здійснено з урахуванням того, що відповідно до ч.1 ст.11 Закону до особового складу Держспецзв'язку належать військовослужбовці, державні службовці та інші працівники, та в залежності від того, яку службу проходить чи проходила особа, зазначається причина інвалідності внаслідок захворювання.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 23.03.2023 у справі №760/056/17.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що на час виникнення спірних відносин не діяла стаття 21 Закону № 3475-IV в редакції, яка діяла до 17 травня 2014 року, проте залишається чинним Порядок № 605, який пов'язує право на виплату одноразової грошової допомоги, у разі настання інвалідності, з виконанням службових обов'язків або з періодом проходження служби, якщо інвалідність настала після звільнення із служби, але в будь-якому разі, між захворюванням та інвалідністю повинен бути зв'язок з виконанням службових обов'язків.
Як вище встановлено судом, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023 у справі №380/4083/22 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 в адміністративній справі №380/4083/22 скасовано і прийнято нову постанову. Визнано протиправною бездіяльність Управління урядового фельдшерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові щодо не розгляду відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 р. №605, по суті заяв ОСОБА_1 від 23.11.2021 і від 04.01.2022 щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду II групи у разі настання інвалідності після звільнення із служби внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків. Зобов'язано Управління урядового фельдшерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові розглянути по суті заяви ОСОБА_1 від 23.11.2021 і від 04.01.2022 щодо виплати одноразової грошової допомоги як інваліду II групи у разі настання інвалідності після звільнення із служби внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 р. №605, і за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до пункту 8 Порядку №605 від 04 червня 2008 р. та чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В подальшому, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №380/22468/23 визнано протиправними дії Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 04.06.2008 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України». Зобов'язано Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у місті Львові та Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України повторно розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 04.06.2008 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України» з урахуванням висновків суду.
Також апеляційним судом у вказаному судовому рішенні встановлено, що період проходження служби в Держспецзв'язку - це період часу з початку і до закінчення служби в Держспецзв'язку.
Матеріалами справи підтверджується, що разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги позивачем на адресу Управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Львові були подані копія паспорта; оригінал довідки МСЕК; копія свідоцтва про хворобу.
Пунктом 8 Порядку №650 визначено, що Уповноважений орган подає до Адміністрації Держспецзв'язку у семиденний строк з дня реєстрації документи, зазначені у пунктах 5 і 6 цих Порядку та умов, разом з висновком щодо можливості виплати грошової допомоги або обґрунтованою пропозицією щодо відмови у виплаті грошової допомоги. Адміністрація Держспецзв'язку приймає у десятиденний строк рішення про призначення грошової допомоги або про відмову у її призначенні і надсилає його разом із зазначеними документами уповноваженому органові для проведення такої виплати або у разі відмови - для письмового повідомлення заявникові із зазначенням причини.
Наказом Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м. Львові № 25-ОС від 03.08.2016 старший лейтенант ОСОБА_1 , старший офіцер фельдзв'язку Управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в м. Львові звільнений зі служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України (пункт 1.1 Наказу) і з 03.08.2016 виключений із списків особового складу та припиненням контракт) (п.1.1.1 Наказу). Вислуга років на 03.08.2016 складає: календарна - 12 років 08 місяців 09 днів. Календарна служба для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні на 03.08.2016 складає 12 років.
16.08.2016 ОСОБА_1 Центральною медико-соціальною експертною комісією № 2 Київського міського центу медико-соціальної експертизи була встановлена II група інвалідності, причина інвалідності: «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби», про що свідчить виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія АВ №0443453, виданої 16.08.2016 (аркуш справи 25).
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що:
1) проходив військову службу в Держспецзв'язку;
2) виконував покладені на нього службові обов'язки та за наслідком чого захворів, що потягло за собою отримання інвалідності.
Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» встановлено, що причинами інвалідності є, зокрема, захворювання:
- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;
- пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
Зі змісту листів Управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Львові №63/14-614 від 15.12.2021, №63/14-31 від 12.01.2022 видно, що такі містять обґрунтування щодо причин відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з покликанням на те, що до військовослужбовців застосовується спеціальне законодавство, а в частині що стосується виплат по інвалідності застосовується Порядок №975, тоді як Порядок №605 не поширює свою дію на військовослужбовців, а отже Управління не має правових підстав застосовувати його положення.
Слід наголосити, що колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду, як у справі №380/4083/22, такі і у справі №380/22468/23 виснувала про помилковість доводів відповідачів про не поширення на спірні правовідносини норм Порядку №650.
У зв'язку з вищенаведеним, відповідачів було зобов'язано повторно розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605.
Щодо врахування судом першої істанції згаданих обставин, встановлених судовими рішеннями у справах №380/4083/22 та №380/22468/23, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Загально прийнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники. Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.
Преюдиційність безпосередньо пов'язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов'язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Водночас, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що особливістю преюдиційності в адміністративному судочинстві є те, що воно безпосередньо конкурує з принципом офіційності.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу, тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21 вказав, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
судове рішення набрало законної сили;
у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").
Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16-а, від 10 вересня 2020 року у справі № 591/245/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 440/525/19, від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 30 вересня 2021 року у справі №826/7424/17.
Відтак, вказані судові рішення містять преюдиційні факти, встановлені обставини, які згідно висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №813/8801/14, звільняють осіб, які беруть участь у справі, від повторного доказування одних і тих самих обставин, з метою процесуальної економії.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі протиправно, без врахування судових рішень, які набрали законної сили, відмовили у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення із служби внаслідок захворювань, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, у розмірі 54-місячного грошового забезпечення в порядку, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 Порядку №605.
Доводи відповідачів про втручання у їх дискреційні повноваження правильно відхилені судом першої інстанції.
Так, дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).
Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, з огляду на допущення відповідачами систематичного порушення прав позивача, належним способом захисту порушеного права позивача є визначення відповідачам вчинити кореспондуючі праву позивача на отримання спірної одноразової грошової допомоги дії.
Враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що зобов'язання є ефективним способом захисту порушених прав позивача та належною гарантією остаточного вирішення спору.
Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційних скарг не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Львові залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі №380/17297/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк