Справа № 600/3620/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
27 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, Головногоуправління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дії, рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 241670073743 від 24.06.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі “Україна» з 16.05.1990 по 14.05.1994;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Кооперативному професійно-технічному училищі Північно-Казахстанської обласної споживчої спілки м. Петропавловська Каз. PCP з 01.09.1978 по 02.07.1979 та період роботи у колгоспі, після реорганізацій - селянській спілці “Україна», с. Н.Станівці, з 01.08.1990 по 28.05.2000.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що має право на зарахування до страхового стажу період навчання у Кооперативному професійно-технічному училищі Північно-Казахстанської обласної споживчої спілки м. Петропавловська Каз. PCP з 01.09.1978 по 02.07.1979 та період роботи у колгоспі, після реорганізацій - селянській спілці “Україна», с. Н.Станівці, з 01.08.1990 по 28.05.2000, водночас пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні вказаного трудового стажу під час розгляду заяви про призначення пенсії, у зв'язку із чим позивач просить суд задовольнити позов.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 17.06.2024 р. позивач звернулась до відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За результатами розгляду заяви позивача від 17.6.2024 р. пенсійним органом прийнято рішення № 241670073743 від 24.06.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відмова обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії. Вказано, що до страхового стажу роботи не зараховано: період навчання з 01.09.1978 року по 02.07.1979 року (присвоєння кваліфікації), згідно довідки № 03.202-02-13/ФЛ-С-311 від 12.04.2024 року, оскільки відсутня інформація про закінчення навчання, а також в записі про присвоєння кваліфікації ПІП вказано скорочено “ ОСОБА_2 »; період трудової діяльності з 01.08.1990 року по 28.05.2000 року в селянській спілці “Україна» (хоча згідно історичної довідки селянська спілка “Україна» створена шляхом реорганізації колгоспу “Україна» в селянську спілку, згідно протоколу № 2 від 25.02.1994 року), згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 09.07.1979 року, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки, за яким неможливо ідентифікувати назву підприємства. Даний період роботи частково зараховано до загального трудового стажу згідно архівної довідки № 01-12/205 від 03.05.2024 року. (а.с. 11).
Матеріали справи містять розрахунок страхового стажу позивача, який складає 18 років 9 місяців 14 днів. (а.с. 12).
До матеріалів справи додано копію трудової книжки Черясової, ОСОБА_3 НОМЕР_1 . (а.с. 13-14).
Також матеріали справи містять архівну довідку (з перекладом на українську мову), виданою Філією з особового складу міста Петропавловська Комунальної державної установи Північно-Казахстанського державного архіву Управління культури, розвитку мов і архівної справи Акимату Північно-Казахстанської області №03.20.2-02-13/ФЛ-С-311 від 12.04.2024 р. (а.с. 15-16).
Крім того, матеріали справи містять архівну довідку (з перекладом на українську мову), виданою Філією району Магжана Жумабаєва Комунальної державної установи «Північно-Казахстанський державний архів управління культури, розвитку мов і архівної справи Акимату Північно-Казахстанської області» №03.20.10-01-33/ФЛ/С-347 від 26.03.2024 р. Згідно вказаної довідки позивач наказом від 09.07.1979 р. №74 прийнята на роботу як продавець з 09.07.1979 р. та наказом від 07.12.1979 р. №139 звільнена за власним бажанням. (а.с. 17-19).
Матеріали справи містять копію історичної довідки ТОВ «Станівецьке», складеної трудовим архівом Кіцманського району Кіцманської районної ради Чернівецької області, згідно якої колгосп «Україна» 25.02.1994 р. реорганізовано в селянську спілку «Україна». У подальшому, колгосп «Україна» реорганізовано в ТОВ «Станівецьке», яке ліквідовано 20.12.2010 року. (а.с. 20).
Також матеріали справи містять довідку про народження позивача 10.03.1961 р., де при народженні прізвище позивача було - « ОСОБА_4 ». Згідно копії довідок про шлюб та копії свідоцтва НОМЕР_2 , після укладення шлюбу 14.03.1981 р. позивачем змінено прізвище на - « ОСОБА_5 », а з 09.01.1988 р. змінено прізвище на - « ОСОБА_6 ». (а.с. 21-27).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ст. 7 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Згідно з пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, у п. 3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , яка наявна в матеріалах справи, встановлено період роботи позивача з 01.08.1990 р. по 28.05.2000 р. в Селянській спілці «Україна». При цьому, вказаний період частково був зарахований до загального трудового стажу згідно з архівною довідкою №01-12-205 від 03.05.2024 р. Із розрахунку трудового стажу, доданого до повідомлення про відмову у призначенні пенсії, пенсійним органом не було зараховано до стажу позивача період роботи у селянській спілці «Україна» з 26.12.1997 р. по 28.05.2000 р. Підставою для незарахування вказаного періоду стали доводи пенсійного органу про те, що запис про звільнення завірений нечітким відтиском печатки, за яким неможливо ідентифікувати назву підприємства.
Так, з приводу вказаних доводів відповідача, суд зазначає, що спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а.
Судом також враховано, що згідно норм ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку судом пенсійним органом не надано доказів звернення до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 р. по справі №120/8471/23 зробив висновки, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 12.12.2019 р. по справі № 229/3431/16-а, в подібних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини та зазначені висновки Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивача увесь період роботи позивача з 01.08.1990 р. по 28.05.2000 р. в Селянській спілці «Україна», згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а тому позов в цій частині є обґрунтованим.
Водночас, недоведеними залишились доводи позивача щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі “Україна» з 16.05.1990 по 14.05.1994, оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_1 відсутні відомості про вказану роботу. Водночас, на вказаний період припадає робота з 01.08.1990 р. по 28.05.2000 р. в Селянській спілці «Україна». Крім того, згідно наданого суду розрахунку трудового стажу позивача не є спірним зарахування роботи в колгоспі, зокрема до 01.08.1990 р., а тому суд вважає, що мотиви позову в цій частині є необґрунтованими.
Визначаючись щодо не зарахування пенсійним органом до трудового стажу позивача період навчання у Кооперативному професійно-технічному училищі Північно-Казахстанської обласної споживчої спілки м. Петропавловська Каз.РСР з 01.09.1978 р. по 02.07.1979 р., то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. «д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатур.
Відповідно до п. 3 Порядку зазначено, що за відсутності необхідних записів у трудовій книжці про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 відсутні записи про період навчання у Кооперативному професійно-технічному училищі Північно-Казахстанської обласної споживчої спілки м. Петропавловська Каз.РСР з 01.09.1978 по 02.07.1979 р. Однак, згідно архівної довідки, виданою Філією з особового складу міста Петропавловська Комунальної державної установи Північно-Казахстанського державного архіву Управління культури, розвитку мов і архівної справи Акимату Північно-Казахстанської області №03.20.2-02-13/ФЛ-С-311 від 12.04.2024 р. вказано, що ОСОБА_2 зарахована до учнів у групу контролерів-касирів з 01.09.1978 р. Наказом від 02.07.1979 р. №64 ОСОБА_2 (так у документі) присвоєно кваліфікацію «Контролер-касир». Суд вважає, що вказаною довідкою підтверджено період навчання позивача з 01.09.1978 р. по 02.07.1979 р., оскільки здобуття відповідної кваліфікації свідчить про закінчення навчання у вказаному училищі. Крім того, як вбачається із запису №1 трудової книжки ОСОБА_7 НОМЕР_1 з 09.07.1979 р. була прийнята на посаду продавця до продовольчого ГРТП Булайвського району Північно-Казахстанської області, що відповідає здобутій позивачем кваліфікації під час навчання в професійно-технічному училищі. Факт роботи позивача на посаді продавця також підтверджується архівною довідкою №03.20.10-01-33/ФЛ/С-347 від 26.03.2024 р. На підставі вказаного суд вважає, що присвоєння позивачу відповідної кваліфікації після закінчення професійно-технічного училища та подальше працевлаштування за спеціальністю є підтвердженням того, що позивач закінчив навчання, а датою закінчення навчання є винесення відповідного запису про присвоєння кваліфікації, в даному випадку це наказ №64 від 02.07.1979 року.
Також, суд вважає безпідставними доводи відповідача про незарахування до трудового стажу позивача період навчання, у зв'язку із зазначенням у довідці №03.20.2-02-13/ФЛ-С-311 від 12.04.2024 р. ПІБ скорочено - “ ОСОБА_2 ». Суд звертає увагу, що таке скорочення допущено лише в абзаці 2 вказаної довідки, в той час як в решті змісту довідки зазначено повне прізвище, ім'я та по батькові позивача - « ОСОБА_8 ». Крім того, суд вважає, що формальні неточності, допущені при складанні даної довідки не можуть бути достатньою підставою для позбавлення позивача права на зарахування періоду навчання до трудового стажу.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що є протиправним не зарахування пенсійним органом період навчання позивача з 01.09.1978 р. по 02.07.1979 р.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.