Справа № 686/20623/15-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Павловська А.А.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
27 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 року №686/20623/15-а,
у березні 2025 ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із вище зазначеною заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якій просила:
1. Визнати рішення, бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та в.о. начальника цього управління Квятківської Марії Францівни, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду №686/20623/15-а, завідомо незаконними й протиправними, з явними ознаками кримінальних правопорушень, ст.ст. 364, 366 ККУ, щодо:
1.1. Ігнорування вимог до змісту і форми індивідуального розпорядчого документа при винесенні розпорядження від 27.02.2020 р., що передбачені Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 р. та вимог Національного стандарту України “Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації.
1.2. Зазначення дати 12.04..2004 р., зворотної у часі, введення даних про її заробіток за Витягом від 03.07.2015 року у формат програмного продукту, що названий ГУ ПФУ «Розрахунок №1» (замість назви «розпорядження», за яким визначено індивідуальний коефіцієнт її зарплати і середня зарплата для обчислення пенсії за віком, що використані при винесенні розпорядження ГУПФУ від 27 лютого 2020 р.
1.3. Застосування ГУ ПФУ при розрахунку її середнього заробітку за новим індивідуальним коефіцієнтом зарплати показників середньої заробітної плати працівників за минулі роки, - замість належного правового застосування показника середньої заробітної плати працівників, яка враховується для обчислення пенсії станом на час виконання рішення №686/20623/15-а Головним управлінням ПФУ, тобто середня за три попередніх роки згідно з нормою ст. 58 Конституції, ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV.
4. Визнати незаконним й протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 27.02.2020 р., таким, що видано з ігноруванням вимог постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 р. у справі №686/3743/17, при виконанні рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 р. №686/20623/15-а. 5. Скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 27.02.2020 р.
6. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області прийняти розпорядження згідно з вимогами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 р. у справі №686/3743/17 при виконанні постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 р. №686/20623/15-а, забезпечити повну викладку алгоритму перерахування: з обов'язковим наведенням у розпорядженні про призначення пенсії за віком розрахунку усіх вихідних даних до і після перерахунку пенсії за віком згідно з формулою ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 27 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та сум доплат до раніше виплаченої пенсії за віком як різниці між пенсією за віком після перерахунку і до перерахунку у розрізі місяців з 12.04.2004 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, яка враховується для обчислення пенсії станом на час виконання рішення Головним управлінням ПФУ, забезпечивши дотримання вимог практики Верховного Суду з подібних правовідносин, ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 27, ст. 44 Закону 1058-IV.
7. Відповідно до ч. 9 ст. 249 КАС України надіслати до прокуратури ухвалу для перевірки ознак злочинів за фактами умисного тривалого невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду №686/20623/15-а, зловживання службовими повноваженнями начальником ГУ ПФУ для розгляду вчинених ним злочинів проти охоронюваних законом прав і свобод ОСОБА_1 в окремій кримінальній справі.
У разі задоволення вимог заяви відповідно до ст.382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання ухвали (рішення).
В обґрунтування вимог заяви позивачка зазначила, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року в адміністративній справі № 686/20623/15-а було ухвалено:
«Визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо відмови перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі даних про її помісячну заробітну плату згідно з Витягом від 03.07.2015 року з помісячних розрахунково-платіжних відомостей про її заробіток за календарними місяцями її роботи у Хмельницькому обласному дочірньому підприємстві Державної акціонерної компанії «Хліб України» з 01.07.1995 року по 31.07.2001 року за всіма складовими нарахувань цих відомостей, з яких сплачено страхові внески (збори) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що враховується для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який виготовлено на виконання рішення суду від 13.06.2008 року №2-2960/08 згідно з нормами пенсійного законодавства.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з дати її призначення, 12.04.2004 року (з урахуванням сплачених сум за минулі місяці), на підставі дійсних даних про її заробіток згідно з Витягом від 03.07.2015 року №11 з помісячних розрахунково-платіжних відомостей про її заробіток за календарними місяцями її роботи у Хмельницькому обласному дочірньому підприємстві Державної акціонерної компанії «Хліб України» з 01.07.1995 року по 31.07.2001 року за усіма складовими нарахувань цих відомостей, з яких сплачено страхові внески (збори) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що враховується для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з обчисленого індивідуального коефіцієнта зарплати ОСОБА_1 за її обсягами за обраний нею період з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року та липень-серпень 2000 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 1000 грн.».
20 липня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (надалі по тексту УПФ, відповідач), було прийнято розпорядження №194791, яким зімітовано призначення/перерахунок пенсії позивачці за віком. Позивачка оскаржила це розпорядження до суду позовом, справа №686/3743/17.
15 січня 2020 року у справі №686/3743/17 суд апеляційної інстанції прийняв постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання рішень, дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди задовольнив частково: визнав незаконним і скасував розпорядження Управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому від 20.07.2016, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно видати розпорядження відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про обчислення і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Мотивуючи підстави скасування рішення суду першої інстанції та розпорядження УПФ від 20.07.2016 р., колегія апеляційного суду зазначила:
«В даному випадку, відповідачем не доведено факту застосування всіх складових формули наведеної у вказаній статті (йдеться про ч. 1 ст. 27 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та здійснення перерахунку пенсії позивача саме в розрізі місяців і років до і після збільшення індивідуального коефіцієнта зарплати та невиплати різниці між розрахованим розміром новопризначеної пенсії за віком і фактично отриманою пенсією за віком за періоди з 12.04.2004 р. по 30.06.2015 р. та з з 01.07.2015 р. по 30.09.2017 р., після подання заяви від 12.07.2015 р. Судова колегія в ході розгляду справи також не отримала належних обґрунтувань в підтвердження правомірності застосування Пенсійним органом при обчисленні середньої заробітної плати позивача для обчислення її пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за періоди з 12.04.2004 р. по 31.12.2007 р. та з 01.07.2015 р. по 30.04.2012 р. Зокрема, незрозумілим є факт наявності у таблицях, складених відповідачем, після перерахунку пенсії позивача при однаковій складовій розрахунку (середньої заробітної плати по державі) різниці сум доплати за різні місяці, при тому, що останні можуть змінюватись лише при певних умовах».
У постанові від 15.01.2020 у справі № 686/3743/17 суд вказав, що законне розпорядження, на підставі якого проводиться перерахунок пенсії - це документ (не таблиця, не роздруківка із програми Пенсійного фонду, а саме документ), у якому б покроково наводилися усі вихідні дані і алгоритми визначення величини, яка і є метою проведення кінцевого розрахунку. Величиною, яка виступає метою проведеного розрахунку є не що інше як належним чином визначена різниця (доплата) пенсії після проведеного призначення/перерахунку.
Попри правові висновки згаданої постанови від 15.01.2020 р., ГУПФУ було видане нове розпорядження №194791 від 27.02.2020 р., яке було аналогічним, як і скасоване судом у справі № 686/3743/17 розпорядження ПФУ від 20.07.2016 року.
Позивачка наголосила на тому, що це розпорядження ПФУ не містить ані констатуючої, ані розпорядчої частини; виконано у непрозорому форматі програми АСОПД, що начебто використовувалась під час прийняття (виготовлення) вищенаведеного оскаржуваного розпорядження, у якому відсутні вихідні дані до і після перерахунку згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №1058-ІV. Відсутній узагалі розрахунок. Копія розпорядження, що містяться у справі №686/3743/17, нечитабельна, шрифт 6.
Попри висновки Верховного Суду в постанові від 06.08.2024 р. у справі №560/4755/20, з посиланням на постанову апеляційного суду від 15.01.2020 р. у справі №686/3743/17, який підтвердив висновки апеляційного суду щодо вимог до індивідуального розпорядчого документа у постанові від 15.01.2020 р., начальник ГУ ПФУ (нині в.о. обов'язки ОСОБА_2 ), діючи усвідомлено протиправно, проігнорувала, що індивідуальний розпорядчий документ має містити вихідні дані, предмет розрахунку так і сам розрахунок виключно у випадку з цим рішенням суду - доплати основного розміру пенсії за віком у зв'язку зі збільшеним ІКЗ і середнього заробітку за минулі періоди на підставі призначеного розміру пенсії за віком і на майбутній станом на час призначення (яке досі не відбулося).
Протиправність зазначення дати 12.04.2004 р., зворотної у часі, введення нових даних про заробіток позивачки за Витягом від 03.07.2015 року у формат програмного продукту, що названий ГУ ПФУ «Розрахунок №1», позивачка обґрунтовує тим, що дата введення нових збільшених даних про її заробіток має бути тією датою, коли буде виконано рішення суду №686/20623/15-а шляхом винесення рішення УПФ, що відповідатиме вимогам постанови апеляційного суду від 15.01.2020 р., №686/3743/17.
Зазначила, що у належно виконаному розпорядженні, у випадку виконання його у програмному форматі із зазначенням дати введення зміненого збільшеного заробітку (тоді як незаконно названо розрахунок і зі зворотною датою), автоматично видається програмою розрахунок її заробітної плати за формулою ч. 2 ст. 40 Закону на підставі нового індивідуального коефіцієнта заробітної плати (ІКЗ) станом на дату винесення цього розпорядження/рішення на виконання рішення 686/20623/15-а. А нижче наведеного табличного формату визначення ІКЗ, в автоматичному режимі цифрової програми визначається і заноситься також автоматично (рядком під таблицею) середня зарплата по галузях економіки, що підлягає застосуванню станом на дату винесення такого розпорядження, помножена на ІКЗ позивачки. Результатом має бути середній заробіток заявниці для обчислення пенсії. Далі ця зарплата, автоматично визначена для застосування, як наслідок зазначеної дати введення зарплати, є складовою формули за ч. 1 ст. 27 Закону №1058-ІV обчислення основного розміру пенсії за віком.
Вважала незаконним і протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 27.02.2020 р., таким, що видано з ігноруванням вимог постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 р. у справі №686/3743/17, при виконанні рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 р. №686/20623/15-а. У розпорядженні відсутня як сума пенсії за віком за формулою ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV до і після прерахунку, так і сума доплати - кінцева мета виконання рішення суду.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року заяву задоволено частково.
Визнано протиправними:
- розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України від 27.02.2020, винесене на виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного від 01.06.2016 у справі № 686/20623/15-а,
- бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та в.о. начальника цього управління Квятківської Марії Францівни, яка виразилась у невиконанні та незабезпеченні виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №686/20623/15-а.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені вимог заяви відмовити.
Вказує, що на час звернення ОСОБА_1 з заявою про визнання рішень, дій чи бездіяльності головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправною та зобов'язання вчинити певні дії не завершена процедура виконання судового рішення органами державної виконавчої служби, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду із вищевказаною заявою, оскільки відсутні об'єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.
Вважає, що межах виконавчого провадження ВП № 51676493 державний виконавець здійснюватиме контроль за виконанням рішення суду. Тому встановлювати додатковий контроль за виконанням рішення немає потреби.
20.01.2026 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_1 . У поданому відзиві позивач вказує, що за матеріалами справи №686/20623/15-а є очевидним, що на час досягнення неюю пенсійного віку вона не могла надати дійсну довідку про свій заробіток, попри її численні звернення до УПФУ провести перевірку заробітку за первинними документами - розрахунково-платіжними відомостями. Але очільниця УПФ, перевірку не провадила. Лише на виконання рішення суду за моїм позовом до страхувальника від 13.06.2008 р. №2-2960/08, яке було виконано через 7 років (03.07.2015 р.), вона змогла подати до УПФУ дійсні дані про свій заробіток.
Наголошує, що позаяк пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV їй вперше призначалась 12.04.2004 р., але вона була призначена за сфальсифікованою страхувальником за участі тодішньої очільниці ГУПФУ Заярнюк довідкою (ці обґрунтування детально викладено у матеріалах справи №686/20623/15-а), тому апріорі при обчисленні розміру новопризначеної пенсії за віком за новим ІКЗ має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення пенсії, як це передбачено ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", бо рішення не виконано упродовж з 01.06.2016 р.. Саме наведений законодавчий алгоритм призначення її пенсії за віком узгоджується з розтлумаченим правозастосуванням ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV у постанові суду касаційної інстанції у справі №560/11681/23.
Просить апеляційну скаргу ГУ ПФУ на ухвалу Хмельницького міськрайсуду від 24.11.25 р. залишити без задоволення, а означену ухвалу - без змін.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення заяви частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, позивачка має право на подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, яке набрало законної сили.
За ч.4, абз.1 ч.5 ст.383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Позивачка, дізнавшись про порушення своїх прав, дізналася також про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вище зазначеного рішення суду, оскільки державний виконавець вважав його виконаним відповідачем. Позивачка оскаржила відповідну постанову державного виконавця.
Після ухвалення рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №560/2519/20, яким було визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.04.2020 про закінчення виконавчого провадження №51676493 з примусового виконання виконавчого листа №686/20623/15-а, виданого 08.07.2016 Хмельницьким міськрайонним судом, що набрало законної сили 18.03.2025, позивачка без невиправданих зволікань, а саме 24.03.2025 звернулася до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Таким чином, строк на звернення з відповідною заявою, на думку суду, позивачка не пропустила, здійснювала захист своїх прав у цих же правовідносинах в судовому порядку, усуваючи тим самим наявні в неї перешкоди до прийняття судом її заяви в порядку судового контролю, адже ці перешкоди (закінчення виконавчого провадження) без такого захисту існували б і надалі.
Згідно ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З матеріалів справи випливає, що рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 не виконане, виконавче провадження з його примусового виконання №51676493 на час розгляду заяви відкрите, що підтверджується також інформацією про зазначене виконавче провадження, сформованою у Автоматизованій системі виконавчого провадження.
Розпорядження Управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому від 20.07.2016 №194791, видане в процесі виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, визнане незаконним і скасоване постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №686/3743/17, якою також було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно прийняти розпорядження відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про обчислення і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі №686/20623/15-а.
Після цього 27.02.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було прийнято розпорядження №194791.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV в редакції на час спірних правовідносин) розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп - Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Положеннями ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням, зокрема, страхового стажу, встановлено частиною четвертою статті 42 зазначеного Закону.
Так, ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV встановлено формулу заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Відповідно до ч.4 ст.42 зазначеного Закону у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Аналіз положень ч.4 ст.42 Закону №1058-ІV свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.
Колегія суддів зауважує, що у даному випадку, відповідачем не доведено факту застосування всіх складових формули наведеної у вказаній статті та здійснення перерахунку пенсії позивача саме в розрізі місяців і років до і після збільшення індивідуального коефіцієнта зарплати та невиплати різниці між розрахованим розміром новопризначеної пенсії за віком і фактично отриманою пенсією за віком за періоди з 12.04.2004 р. по 30.06.2015 р. та з 01.07.2015 р. по 30.09.2017 р., після подання заяви від 12.07.2015 р.
Відсутні належні обґрунтування в підтвердження правомірності застосування Пенсійним органом при обчисленні середньої заробітної плати позивача для обчислення її пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за періоди з 12.04.2004 р. по 31.12.2007 р. та з 01.07.2015 р. по 30.04.2012 р. Зокрема, незрозумілим є факт наявності у таблицях, складених відповідачем, після перерахунку пенсії позивача при однаковій складовій розрахунку (середньої заробітної плати по державі) різниці сум доплати за різні місяці, при тому, що останні можуть змінюватись лише при певних умовах. Також, на переконання колегії суддів пенсійним органом не було належно висвітлено яким чином відбувалось врахування при перерахунку пенсії позивача сум виплачених раніше на виконання рішень Хмельницького міськрайонного суду у справах №2а-39/10, №2218/1080/2012 та №686/2704/15-а».
З наявної в матеріалах виконавчого провадження копії розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.02.2020 №194791 вбачається, що зазначені недоліки відповідачем усунуто не було, а отже слід дійти висновку, що і це розпорядження також є протиправним.
Крім того, відповідач допускає і процесуальне зловживання в межах здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, адже у своєму відзиві на заяву позивачки зазначає одночасно і про те, що рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 повністю виконано Управлінням, і про те, що наявність відкритого виконавчого провадження не виключає можливості повного виконання в ході вжитих в його межах державним виконавцем заходів. Водночас в матеріалах власне виконавчого провадження крайня із заяв відповідача, подана 08.05.2025 на вимогу державного виконавця, містить твердження відповідача (боржника) про повне на його думку виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, що завершено здійсненням позивачці (стягувачці) виплат у березні 2020 року.
Інших розпоряджень на виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у зазначеній справі відповідачем не приймалося. Отже, бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 триває. Рішення залишається не виконаним в установленому порядку з вини відповідача впродовж дев'яти років.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід задовольнити вимоги позивачки про визнання протиправними: розпорядження ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 27.02.2020 № 194791 та бездіяльності, яка виразилась у невиконанні в повному обсязі і належним чином (відповідно і незабезпеченні такого виконання керівником) рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №686/20623/15-а.
Колегія суддів погоджується з доводами позивачки про те, що при складанні розпорядження відповідач має дотримуватися вимог до його форми та змісту, визначених Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 р., однак звертає увагу сторін на те, що Національний стандарт України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55, до якого відсилають зазначені Правила, наразі втратив чинність.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.