Справа№2а-146/10
15 листопада 2010 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Яківчика І.В.
при секретарі Гулей М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІДПС Сторожинецького ВДАІ Кріль Євгенія Ярославовича про визнання нечинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому зазначив, що 09.05.2010 року відповідачем відносно нього було винесено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.5 КУпАП та накладено штраф у сумі 170 гривень за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху. Вважає цю постанову неправомірною та просить її скасувати, оскільки вважає, що працівник ДАІ перевищив свої повноваження. Крім того просив поновити йому строк подачі позову та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
В судове засідання позивач не з'явився, але своєю письмовою заявою, підтримуючи позовні вимоги, просив справу розглядати без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вивчивши докази якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд на підставі аналізу встановлених фактичних обставин справи і відповідних їм правовідносин, знаходить, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
При цьому суд, керується також положеннями ч.2 ст.71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні дослідженими судом доказами встановлено, що 09.05.2010 року відповідачем відносно позивача було винесено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.5 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170 гривень за керування транспортним засобом без заднього та переднього державного номерного знака, оскільки знаки знаходилися в салоні автомобіля, чим порушив п.30.2 Правил дорожнього руху України.
Доказом наявності вини позивача, який покладений в основу постанови по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, був протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Адміністративним правопорушенням, в контексті вимог ст.9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані, крім всього іншого, встановлюються також і показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Виходячи з цього очевидним є те, що доказ вини позивача в порушенні правил дорожнього руху, який покладений в основу оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, не є належним доказом Згідно ч.5 ст. 121 КУпАП керування водіями транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими в установленому порядку, без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвідленим, а також без талона про проходження державного технічного огляду чи з талоном, що не належить цьому засобу або не відповідає вимогам стандарту.
Із змісту статті випливає, що державний номерний знак, який є ідентифікуючим предметом автомобіля повинен бути встановлений на автомобілі та повинен бути доступним для огляду.
Із матеріалів справи вбачається, що не зазначено в якому місці були номерні знаки, і чи дійсно вони знаходилися в такому місці що не було видно символів номерного знака.
Виходячи з пояснень позивача він їхав в ремонт де йому мали відремонтувати та встановити бампери на автомобіль, із-за відсутності яких неможливо закріпити номерні знаки.
Згідно п.31.4 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортного засобу без бамперів та заднього захисного пристрою, проте з урахуванням п.31.5 Правил дорожнього руху значиться, що у разі виникнення в дорозі несправностей зазначених вище водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця cтоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 Правил.
Зважаючи на це суд знаходить, що у відповідача були відсутні докази для висновку щодо наявності у позивача події і складу адміністративного правопорушення, а відтак і для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Постанову, щодо позивача винесено 09 травня 2010 року, а позовна заява подана позивачем 28.05.2010 року тобто не протягом десяти днів, а пізніше. Відповідач проти зазначеного не заперечує і не просить застосувати строки, виходячи з чого, суд знаходить, що строк звернення до суду необхідно поновити. При цьому суд бере до уваги що позовні вимоги, в тому числі і клопотання про поновлення строку, позивачем заявлено до винесення змін в КАС України, щодо поновлення строків.
Вирішуючи питання щодо позовної вимоги про закриття провадження по справі, суд виходить з того, що даний спір вирішується в порядку адміністративного судочинства, а питання закриття провадження по справі відноситься до компетенції органів і посадових осіб передбачених статтею 293 КУпАП, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 99, 159, 160, 163, 171-2 КАС України, ст.ст. 9, 121 ч.5, 251, 283 КУпАП, п.п.31.4, 31.5 Правил дорожнього руху України суд,-
постановив:
Адміністративнй позов ОСОБА_1 до ІДПС Сторожинецького ВДАІ Кріль Євгенія Ярославовича про визнання нечинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення ПД задовольнити частково.
Строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 09 травня 2010 року поновити.
Постанову серії СЕ № 042554 від 09.05.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 (сто сімдесят) гривень, скасувати.
В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: