26 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22452/25 (суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №160/22452/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 04 серпня 2025 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи (професійної діяльності) після навчання, вимога щодо якого визначена та надає право для призначення на посаду судді - один рік та половина строку навчання в Одеському державному університеті імені I.I. Мечникова з 01.09.1981 року до 01.07.1986 року - 2 роки 5 місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи (професійної діяльності) після навчання, вимога щодо якого визначена та надає право для призначення на посаду судді ще один рік та половину строку навчання в Одеському державному університеті імені I.I. Мечникова з 01.09.1981 року до 01.07.1986 року - 2 роки 5 місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з дати звернення із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді з 19.06.2025 року.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач неправильно визначив позивачу стаж роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки протиправно не врахував до цього стажу «стаж роботи (професійної діяльності) після навчання, вимога щодо якого визначена та надає право для призначення на посаду судді ще 1 рік та половину строку навчання в Одеському державному університеті імені I.I. Мечникова з 1 вересня 1981 року до 1 липня 1986 року - 2 роки 5 місяців».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі викладає зміст оскарженого судового рішення та процесуальних норм законодавства.
З посиланням на положення пунктів 1,2 частини 7 статті 69 Закону №1402-VІІІ стверджує, що «підстави для врахування до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи після навчання, половину строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 1 вересня 1981 року до 1 липня 1986 року - 2 роки 5 місяців були відсутні».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII в розмірі 50% суддівської винагороди з 19.06.2025 року.
Згідно з рішення Вищої ради правосуддя №1285/0/15-25 від 17.06.2025 року до стажу роботи позивача, що дає право на відставку, зараховано:
- половину строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 01.09.1981 року по 01.07.1986 року 2 роки 5 місяців;
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки;
- стаж роботи на посаді судді з дати призначення Указом Президента України на посаду (07.06.2007 року) до дати ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (17.06.2025 року) 18 років 10 днів;
- загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку, становить 23 роки 5 місяців 10 днів.
Правомірність дій відповідача при обрахунку стажу роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, визначення відсоткового розміру такого утримання є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Згідно зі статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (надалі - Порядок №3-1), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №200/14891.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу I Порядку №3-1 щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення за його призначенням.
Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне утримання, заяви та документів, перелік яких наведено в розділі IIІ цього Порядку.
Згідно з пунктом 1 Порядку №3-1 до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються зокрема:
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637;
- довідка про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді (довідка про винагороду судді КСУ), для обчислення щомісячного довічного утримання;
- розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4).
За змістом частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII стаж роботи на посаді судді впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як вбачається з рішення Вищої ради правосуддя №1285/0/15-25 від 17.06.2025 року до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку, зараховано:
- половина строку навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 01.09.1981 року по 01.07.1986 року 2 роки 5 місяців;
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки;
- стаж роботи на посаді судді з дати призначення Указом Президента України на посаду (07.06.2007 року) до дати ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення (17.06.2025 року) 18 років 10 днів;
- загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку, становить 23 роки 5 місяців 10 днів.
Таким чином, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 становить 23 роки 5 місяців 10 днів та з вказаного стажу підлягає обрахунку щомісячне довічне грошове утримання судді (а.с.34-37).
Проте, відповідач при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді зараховував лише його роботу на посаді судді та два роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді та виходячи із цього стажу обчислив щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 50% суддівської винагороди судді.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Так, абзацом 4 пунктом 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання позивача у 19.06.2007 році на посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська діяла постанова Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
А отже, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, абзацом 2 п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Згідно з абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.11.2019 року у справі №727/4435/17, не включення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Водночас судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач в період з 01.09.1981 року по 01.07.1986 року навчалася в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова на денному факультеті за спеціальністю «Правознавство» та позивача було призначено на посаду судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська 19.06.2007 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: до 30.09.2016 року.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи положення абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що половина періоду навчання позивача в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 01.09.1981 року по 01.07.1986 року підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи на посаді судді.
Відповідно до ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Проте, як встановлено судом відповідач до стажу роботи позивача на посаді судді зарахував лише два роки з трьох які надали йому право для призначення (обрання) на посаду судді.
Отже, відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стаж роботи (професійної діяльності) після навчання, вимога щодо якого визначена та надає право для призначення на посаду судді у розмірі 1 року.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вимоги позивача в частині зарахування до стажу його роботи на посаді судді половини періоду її навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова з 01.09.1981 року по 01.07.1986 року та 1 року стажу роботи (професійної діяльності) після навчання, вимога щодо якого визначена та надає право для призначення на посаду судді.
Отже враховуючи те, що відповідач протиправно не зарахував до стажу позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці спірних періодів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 становить 23 роки 5 місяців 10 днів та з вказаного стажу підлягає обрахунку щомісячне довічне грошове утримання судді, яке в цьому випадку становить 56%, виходячи зі збільшення на 6% за 3 роки роботи на посаді судді понад 20 років.
Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі №160/22452/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 26 січня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов