27 січня 2026 р. Справа № 440/13804/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ПАРИТЕТ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 23.10.25 по справі № 440/13804/24
за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області
до Приватного акціонерного товариства "ПАРИТЕТ"
про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі
Головне управління ДПС у Полтавській області (надалі також позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Паритет" (надалі - відповідач, ПрАТ "Паритет"), у якому позивач просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу (податок на додану вартість та орендна плата з юридичних осіб) у розмірі 1021529,69 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, посилаючись на невиконання платником податків податкового обов'язку у строки, визначені Податковим кодексом України, а також відсутність у платника коштів, за рахунок яких можливо здійснити погашення податкового боргу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 позовні вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "Паритет" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі задоволено. Надано Головному управлінню ДПС у Полтавській області дозвіл на погашення суми податкового боргу Приватного акціонерного товариства "Паритет" у розмірі 1021529,69 грн (один мільйон двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять гривень шістдесят дев'ять копійок) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
ПрАТ "Паритет", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає , що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 є незаконним у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом вимоги ст.ст. 2, 12, 44, 263 КАС України щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що призвело до неповного з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушення принципу справедливості судового розгляду передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує , що предметом позову є надання Позивачу дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Відповідача у розмірі 1 021 529,69 грн. При цьому, загальна балансова вартість майна Відповідача складає 1 312 212 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією балансу. Отже сума податкового боргу складає майже 80 % від балансової вартості всього майна Відповідача, і дозвіл на його реалізацію призведе до банкрутства підприємства. Судом першої інстанції створено неприпустиме поєднання вимог ст. 261 КАС України з вимогами ст. 263 КАС України щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, Судом першої інстанції також порушено строки передбачені ч. 2 ст. 263 КАС України, оскільки з дня відкриття провадження у справі, яке мало місце 25.11.2024, до ухвалення Рішення від 23.10.2025 минуло майже 11 місяців, а не тридцять днів. Посилається на правові висновки Верховного Суду , викладені у постанові Касаційного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі № 520/2563/25, які мають безпосереднє значення для даної справи. Вказує , що право особи взяти участь у судовому засіданні (у визначених законом випадках залежно від категорії справи, що розглядається) є складовою права на доступ до суду». Однак, Суд першої інстанції вказаних вимог Закону не дотримав, та у порушення ст.ст. 2, 12, 44, 263 КАС України розглянув справу без повідомлення (виклику) учасників справи. Вказане порушення Суду першої інстанції унеможливило встановлення фактичних обстави, які мають значення для справи та призвело до порушення принципу справедливості судового розгляду передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 440/13804/24 повністю і ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову Головного управління ДПС у Полтавській області щодо кожної із заявлених позовних вимог.
ГУ ДПС у Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Вказує , що матеріалами справи встановлено, що контролюючим органом вжито всіх передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу, які передують зверненню до суду з позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, при цьому, коштів платника податків, що перебувають у його власності, недостатньо (відсутні) для погашення суми податкового боргу, яка обліковується за відповідачем, тому існують підстави погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Просить суд апеляційну скаргу ПРАТ «ПАРИТЕТ» залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 440/13804/24 - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи , що ПрАТ "Паритет" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 25153928, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області (Кременчуцька ДПІ) як платник податків з 22.08.1997 /а.с. 89/.
За відповідачем обліковувався податковий борг зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 957085,48 грн та орендної плати з юридичних осіб у розмірі 64444,21 грн /а.с. 9/, що виник за таких обставин.
Відповідач подав податковому органу податкові декларації з податку на додану вартість:
- від 16.10.2023 №9272250504, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 478532,00 грн /а.с. 52-53/;
- уточнюючий розрахунок від 07.11.2023 №9297567128, де визначено податкове зобов'язання зі сплати податку у розмірі 7119,00 грн та нарахована штрафна санкція за виправлення самостійно виявлених помилок у розмірі 214,00 грн /а.с. 50-51/;
- уточнюючий розрахунок від 07.11.2023 №9297583232, де визначено податкове зобов'язання зі сплати податку у розмірі 19019,00 грн та нарахована штрафна санкція за виправлення самостійно виявлених помилок у розмірі 571,00 грн /а.с. 48-49/;
- від 16.11.2023 №9310942429, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 20725,00 грн /а.с. 46-47/;
- від 18.12.2023 №9344369676, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 55,00 грн /а.с. 44-45/;
- від 19.01.2024 №9376103535, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 489499,00 грн /а.с. 42-43/.
Крім того, 02.02.2023 ПрАТ "Паритет" подано до Кременчуцької ДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік, у якій самостійно обчислено суму податкового зобов'язання з орендної плати загалом у розмірі 224570,35 грн з щомісячною сплатою упродовж січня-листопада 2023 року податку у розмірі 18714,20 грн, а у грудні 2020 року - 18714,15 грн /а.с. 54-55/.
З огляду на несплату відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ та орендної плати з юридичних осіб у повному обсязі, виник податковий борг /а.с. 56-76/.
З метою погашення податкового боргу позивач надсилав платнику податків податкову вимогу від 08.05.2023 №0002190-1306-1631 про сплату узгодженої суми грошового зобов'язання у розмірі 322422,11 грн /а.с. 17/.
Уповноваженою особою Головного управління ДПС у Полтавській області 21.05.2024 відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України прийнято рішення №93/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, що 22.05.2024 надіслане на податкову адресу ПрАТ "Паритет" /а.с. 24, 25/.
З метою стягнення з ПрАТ "Паритет" коштів на суму податкового боргу Головним управлінням ДПС у Полтавській області надіслані інкасові доручення від 21.05.2024, від 29.07.2024, від 18.09.2024 до установ банків з вимогою про списання коштів з рахунків платника податків на суму податкового боргу зі сплати ПДВ у розмірі 963306,48 грн та з орендної плати у розмірі 64444,21 грн /а.с. 26-41/.
Однак, відповідні інкасові доручення повернуті податковому органу з посиланням на відсутність коштів на рахунках, накладення арешту на кошти, а також неможливість списання коштів зі спеціального рахунка, про що зазначено на звороті таких інкасових доручень.
Податковим керуючим на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 09.05.2023 №260/16-31-13-06-09 проведено опис майна ПрАТ "Паритет" у податкову заставу, про що складений акт опису майна від 10.08.2023 №150/16-31-13-06-19 /а.с. 19, 20/.
Право податкової застави зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджено витягами від 15.08.2023 №№ 342913815, 342910533 /а.с. 22, 23/.
Стверджуючи про неможливість погашення податкового боргу з огляду на відсутність коштів на рахунках відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості позовних вимог Головного управління ДПС у Полтавській області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Норми підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлюють, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 ПК України.
Згідно з пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає:
- 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
На підставі аналізу наведених норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 березня 2023 року у справі № 440/11471/21 зробив висновок про те, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, приймається на підставі рішення суду.
Тобто, обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є:
(1) наявність у платника податків боргу зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів;
(2) сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;
(3) відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Саме сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
І саме зазначені обставини входять до предмета доказування й у цій справі.
Аналогічний за змістом висновок наведено у постановах Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 160/11473/24, від 15 червня 2023 року у справі № 160/13436/22, від 28 січня 2020 року у справі № 520/3516/19.
З матеріалів справи встановлено , що за відповідачем обліковується податковий борг за узгодженими грошовими (податковими) зобов'язаннями загалом у розмірі 1021529,69 грн.
Товариство будь-яких заперечень, зокрема й щодо суми боргу, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надавало, хоча про розгляд справи судами попередніх інстанцій повідомлялося належним чином.
Докази погашення податкового боргу в матеріалах справи відсутні.
Головним управління ДПС у Полтавській області надіслало до установ банків інкасові доручення з вимогою про списання коштів на суму податкового боргу зі сплати ПДВ та орендної плати з юридичних осіб.
До матеріалів справи залучено довідку Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.10.2024 вих.№20013/5/16-31-31-06-07, в якій зазначено, що ПрАТ "Паритет" відкрито рахунки в АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "ОТП Банк" /а.с. 10/.
Залученими до матеріалів справи копіями інкасових доручень підтверджено, що кошти на рахунку ПрАТ "Паритет" в АТ "ОТП Банк" № НОМЕР_1 та рахунках в АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 - відсутні, на кошти на рахунках в АТ КБ "ПриватБанк" №№ НОМЕР_4 накладено арешт, а рахунки в АТ КБ "ПриватБанк" №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 призначені для зарахування страхових коштів, звернення стягнення на які не допускається.
Інших рахунків у платника податків немає.
Відповідач наведені доводи податкового органу не спростував, не надав суду доказів наявності в нього інших рахунків в установах банків на дату надсилання податковим органом інкасових доручень, так само, як і доказів наявності коштів на таких рахунках у сумі, що є достатньою для погашення податкового боргу.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу.
Контролюючим органом описано майно платника податків у податкову заставу.
Право податкової застави зареєстроване у визначеному законом порядку.
Матеріали справи не містять доказів оскарження рішення про опис майна у податкову заставу чи акта опису майна у податкову заставу.
На дату звернення податкового органу до суду з цим позовом за відповідачем обліковувався податковий борг зі сплати ПДВ у розмірі 956300,48 грн та орендної плати з юридичних осіб у розмірі 64444,21 грн, що підтверджено зворотнім боком інтегрованої картки платника податку /а.с. 56-76/.
Тобто, позивач належним чином здійснив усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта щодо безпідставності віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії справ незначної складності та здійснення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін є помилковими , з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, частиною четвертою статті 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме справи щодо:
- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
-про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
- щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
-щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
- щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача, колегія суддів вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20, від 30 червня 2022 року у справі №640/27145/20.
Предметом позову в даній справі є надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу (податок на додану вартість та орендна плата з юридичних осіб) у розмірі 1021529,69 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Тобто, вказана категорія не відноситься до тих категорій, розгляд яких у відповідності до ч.4 ст. 12, ч.4 ст. 257 КАС України обов'язково має проводитись за правилами загального провадження.
Так, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Процесуальні документи суду направлені на адресу відповідача , тобто відповідач мав можливість надати суду пояснення і докази на підтвердження обставин про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи відповідача про те, що балансова вартість усього майна ПрАТ "Паритет" складає 1312212,00 грн, тоді як сума податкового боргу, про погашення якої за рахунок майна платника податків просить у поданій до суду позовній заяві податковий орган становить 1021529,69 грн і задоволення позову фактично може призвести до банкрутства підприємства до уваги не приймаються, оскільки ціна позову у спірних відносинах не визначена в якості обставини, що зумовлює необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Також, колегія суддів звертає увагу на те , що відповідач ні у відзиві на позов , ні в апеляційній скарзі не заперечує факт наявності в нього податкового боргу за узгодженими грошовими (податковими) зобов'язаннями, несплата якого стала підставою для звернення податкового органу до суду з позовом.
Щодо посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові Касаційного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі № 520/2563/25 , колегія суддів зазначає, що висновки Верховного суду стосувалися наступного : « судом апеляційної інстанції у цій справі у належний процесуальний спосіб не було зафіксовано обставини запрошення представника позивача для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції та неявки останнього у судове засідання, призначене на 13:20 30 квітня 2025 року . Враховуючи, що згідно із скриншотом, наданим скаржником, конференцію було створено о 13:37 30 квітня 2025 року, а згідно із протоколом судового засідання, що міститься у матеріалах справи № 520/2563/25 в паперовій формі, судове засідання розпочалося о 14:40 30 квітня 2025 року, наявні підстави вважати, що у спірному випадку позивач та його представник не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Поряд з цим право учасника справи, зокрема, на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосуються окремих категорій справ) відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування обставин справи.»
Тобто , обставини справи № 520/2563/25 , з урахуванням яких зроблені висновки у постанові Верховного суду від 17.07.2025, не є тотожними обставинам даної справи та зроблені за іншого нормативного врегулювання, тому не підлягають застосуванню.
Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції строку, встановленого статтею 258 КАС України, необхідно зазначити, що порушення судом процесуального строку, встановленого вказаною статтею (суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі), не є безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо це порушення не вплинуло на законність та обґрунтованість самого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 24 грудня 2025 року у справі №120/15874/24.
Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ст. 263 КАС України, колегія суддів зазначає , що вимоги ст. 263 КАС України стосуються особливостей розгляду окремих категорій справ незначної складності, зокрема стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, предметом позову в даній справі є саме надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу (податок на додану вартість та орендна плата з юридичних осіб) у розмірі 1021529,69 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі № 440/13804/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий