26 січня 2026 року справа № 580/12380/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Золотоніського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління державної міграційної служби про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
05.11.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП відсутній) (далі -позивач) до Золотоніського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління державної міграційної служби (19700, Черкаська обл. м.Золотоноша, вул.Січова, б.3; код ЄДРПОУ 45200774) (далі - відповідач-1) про:
визнання протиправною відмову щодо видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;
зобов'язання відповідача оформити та видати позивачці, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.
Обґрунтовуючи позов зазначено, що відповідач безпідставно відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв'язку з цим ухвалою від 10.11.2025 суд залишив її без руху.
Ухвалою суду від 26.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Залучив співвідповідачем у справі ЦЕНТРАЛЬНО-ПІВДЕННЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ (Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул.Замоцького Ігоря; код ЄДРПОУ 45200774) (далі - відповідач-2).
10.12.2025 від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи зазначив, що звернення позивача не відповідає вимогам додатку 1 до Порядку №456 та до нього не додано повний перелік документів, передбачений п.1 розділу ІІІ Порядку №456. Вважає, що відмовляючи у видачі позивачці у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки, не допустив порушень її прав та законних інтересів.
Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.
Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком позивачки, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Паспортом громадянина серії НОМЕР_2 підтверджується, що законний представник позивачки ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16.10.2025 батько позивачки звернувся заявою до відповідача, в якій у зв'язку з досягненням нею 14-го віку просила надати адміністративну послугу з оформлення та видачі їй паспорта громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Розгляд заяви про видачу паспорта просив провести відповідно до п. 2 Розділу X Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», який затверджений Наказом МВС України №456 від 06.06.2019, у якому зазначено: «У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови». Просив зазначити у відповіді на Заяву про видачу паспорта підставу відмови та повідомити згідно з абзацами 1,2 пункту 24 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (Постанова Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015р.), під час приймання документів про повноту поданих мною документів, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства інформувати про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови в письмовому вигляді. До заяви додала копію свого паспорту громадянина України, копію картки платника податків, копію свідоцтва про народження, копію картки платника податків позивачки, витяг з реєстру територіальної громади щодо позивачки.
Листом від 22.10.2025 відповідач-1 повідомив про відсутність правових підстав для оформлення та видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки. Обґрунтовуючи зазначив, що відсутнє рішення суду та ОСОБА_3 не досягнула 16-річного віку, що зобов'язує відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Тому позивачка звернулася в суд із зазначеним позовом.
Вирішуючи спір суд урахував.
Згідно з п. «а» ч.1 ст.13 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч.3 ст.13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч.1 ст.21 Закону № 5492-VI).
Отже, у разі відсутності в особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років.
Отже, Законом встановлений обов'язок кожного громадянина України, який досяг 14річного віку отримати паспорт громадянина України.
На час спірних правовідносин відносини щодо видачі паспорту у формі книжечки регулює чинне Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-XII).
Згідно з п.2 Положення №2503-XII паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Водночас пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається (далі - Порядок).
Згідно з п.3 Порядку кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до п.4 Порядку паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
Отже, вік особи для отримання паспорту громадянина України, встановлений Положенням відрізняється від віку, який визначений ч.2 ст.21 Закону №5492-VI та п.3 Порядку.
Суд врахував, що станом на дату звернення до відповідача-1 щодо оформлення та видачі паспорту позивачці виповнилося 14 років. Отже, вона набула права на отримання паспорту громадянина України згідно з ч.ч.2, 3 ст.21 Закону №5492-VI.
Відповідно до вимог пунктів 3, 5, 6, 8 зазначеного Положення бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Згідно з п.13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 35х45 мм;
у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Суд врахував, що законна представниця позивачки додала до заяви необхідний пакет документів.
За змістом п. 2 вказаної Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Відповідно до п.1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з п. 7 Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються:
1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи чи закладу (далі - уповноважена особа). Хоча Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, станом на час звернення позивача втратив чинність, норми чинного законодавства України не встановлюють заборони на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.
Отже, на підставі заяви позивачці повинні видати паспорт.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Суд врахував, що відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами ст.3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Суд врахував, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній справі №806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Неможливість отримання паспорта у формі книжечки законодавством не передбачена.
Крім того, відповідно до ст.14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Під час вирішення спору Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній справі дійшла висновку, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 №1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримався вимог, якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Наведене рішення Великої Палати Верховного Суду підлягає застосуванню під час вирішення цього спору, оскільки правові наслідки судового рішення, ухваленого у зразковій справі, передбачені ч.3 ст.291 КАС України. Нею встановлений обов'язок суду враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Тому суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Суд також звернув увагу, що розгляд відповідачем заяви законного представника позивачки про отримання паспорта громадянина України відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» не відповідає вимогам цього закону, оскільки його ст.1 передбачає право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності. Натомість заява законної представниці позивачки стосувалась саме реалізації нею права на отримання паспорта громадянина України відповідно до чинного законодавства України, зокрема Положення №2503-ХІІ, та надання відповідачем адміністративної послуги.
Зміст листа відповідача-1 свідчить, що позивачці відмовлено в оформленні вказаного вище виду паспорта. Отже, відповідач, приймаючи рішення, мав виходити зі змісту заяви законного представника позивачки, який полягав у наданні адміністративної послуги, а не скарзі, пропозиції чи клопотання, як те передбачають положення ст.ст.1, 3, 5, 12, 14-16 Закону України «Про звернення громадян».
Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивачки щодо протиправності спірної відмови та необхідності задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.246 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Водночас суд урахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2023 №569 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» (далі - Постанова №569) утворено як юридичну особу публічного права Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, реорганізувавши шляхом злиття Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області та Управління Державної міграційної служби в Черкаській області. Пунктом 2 Постанови №569 установлено, що відповідач є правонаступником майна, прав та обов'язків Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області та Управління Державної міграційної служби в Черкаській області.
Тому для належного захисту порушених прав позивача наявні підстави зобов'язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (як таке, що має статус юридичної особи та може нести відповідальність) в особі Золотоніського відділу (який не має статусу юридичної особи відповідно до даних ЄДРПОУ, але виконує відповідні владні управлінські функції) оформити та видати позивачці, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені законним представником позивачки судові витрати, підтверджені квитанцією від 17.11.2025 в сумі 1211,50 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь законного представника позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Золотоніського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Золотоніського відділу щодо видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Зобов'язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (25015, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Єгорова Олексія, буд.25а; код ЄДРПОУ 45200774) в особі Золотоніського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління державної міграційної служби (19700, Черкаська обл. м.Золотоноша, вул.Січова, б.3) оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП відсутній) ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (25015, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Єгорова Олексія, буд.25а; код ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду позовною заявою в сумі 1211,50грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень п'ятдесят копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ