про повернення позовної заяви
26 січня 2026 року Справа № 580/520/26
м. Черкаси
Cуддя Черкаського окружного адміністративного суду Янківська В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
20 січня 2026 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% відсотків сум грошового забезпечення з 01.01.2018;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
3) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (18002. м. Черкаси. вул. Смілянська, 23), про відмову провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, на підставі довідки від 25.09.2024 №9/3-3076 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 у розмірі 90% на підставі довідки від 25.09.2024 №9/3-3076 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на таке.
Частиною першою ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно із частиною першою ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов'язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов'язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.
При цьому, обов'язковою умовою такого об'єднання є спільність підстав виникнення спірних правовідносин або спільність поданих доказів.
Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов'язаність між собою через їх виникнення на підставі різних обставин та на підставі різних доказів.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об'єднано позовні вимоги, які можна розділити на такі окремі блоки:
- щодо оскарження зменшення відповідачем відсоткового значення розміру пенсії до 70% грошового забезпечення та, відповідно, зобов'язання відповідача обчислити пенсію позивача у розмірі 90% від сум грошового забезпечення з 01.01.2018р.;
- щодо оскарження відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019 у розмірі 90% на підставі довідки від 25.09.2024 №9/3-3076 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, з урахуванням раніше проведених виплат.
Суддя звертає увагу, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень. При цьому, включення цих двох позовних вимог в один пункт прохальної частини позовної заяви не нівелює той факт, що правове регулювання правовідносин, об'єднаних позивачем в один пункт, є різним та вказані правовідносини виникли за різних обставин.
Крім того, різними є і періоди виникнення спірних правовідносин: у першому випадку - з 01.01.2018; у другому - з 01.04.2019.
Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.
Суддя зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб'єктами не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою вимог в одне провадження.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов'язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Суд зауважує, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
У пункті 31 рішення у справі Наталія Михайленко проти України від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позову.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити позивачам.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА